Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Стаття про сім'ю Лозенко з Нижньої Дуванки, надрукована в газеті "Сватівські відомості"















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Стаття про сім'ю Лозенко з Нижньої Дуванки, надрукована в газеті "Сватівські відомості"

Ощасливте ще п’ятьох дітей. Ціна щастя – 8 тис. доларів.

Перш, ніж прочитати цей матеріал, спробуйте відповісти на одне запитання. Чи змогли би ви взяти у свою родину прийомну дитину? Нехай би вам навіть гарантували пристойні гроші на її утримування. Впевнена, що переконлива більшість замислиться, а тоді заперечливо похитає головою. Адже любити і виховувати чужу дитину, як свою, то – великий подвиг, одначе такий, що далеко не кожному по силі. Але якими ми буваємо цинічними і безсердечними, коли навіть такий вчинок людський намагаємося перевести у меркантильне русло: мовляв, та то люди захотіли грошей, підтримки держави, одним словом легкого життя...

Юлія Олександрівна Лозенко з Нижньої Дуванки знає, що і про них з чоловіком подібне дехто думає і пліткує. Пече, безумовно, образа, але, як людина віруюча, Юлія Олександрівна прощає засліпленим цинічними почуттями людям. Прощає, бо знає, що рішення взяти прийомну дитину в свою родину, де уже зростає 4 своїх діток, було у Лозенків усвідомленим. Більш того, це рішення мало і реальний грунт. У родині, де зросла сама Юлія Олександрівна, теж було четверо дітей. А у мами і тата Юлиних – теж були багатодітні сім’ї. Тому потреба пестити не одну-дві, а багато дітей, то у мами Юлі – на генному рівні.

Так сталося, що двоє діток жінка має від першого шлюбу. Старший Владислав уже навчається в педінституті, а Антон – дев’ятикласник. Ще двоє довгождані діточки народилися після 6 років чекання у другому шлюбі. Юлія з чоловіком дуже раділи, коли з’явилася на світ Валечка. А згодом забився під серцем і хлопчик, якого потім назвали Сергійком. Безумовно, про аборт не могло йти й мови: ні віра, ні любов до маленької крихітки не дозволили цього зробити.

Ось так і жила та поповнювалася ця нижньодуванська родина. Слід зазначити, що мама Юля – людина дуже відома не тільки в районі, а й за його межами. Дуже талановита співачка є учасником квартету «Україночка», що носить звання Народного (кер. Тетяна Єфременко). Цей квартет посідав призові місця не тільки на районних фестивалях, а й обласних. І не дивно, що Юлія Олександрівна є учасником цього колективу. Вона – музикант, працює музичним керівником у місцевому дитячому садочку. Не дивно, що й діти зростають у мистецькій атмосфері. Музичними талантами не обділений і чоловік Юлії Олександрівни, тому він не тільки підтримує участь дружини і дітей у мистецькому житті, а й сам є його учасником.

Рішення поповнити родину прийомною дитиною не було в сім’ї випадковим. Часто всі разом Лозенки дивилися телепередачі про дітей, що зростають у дитячих будинках, слухали розповіді людей, які зважилися взяти обездолених у свої родини. Так поступово й пройнялися тим, що мають взяти неодмінно дівчинку – сестричку чотирирічній Валюшці. Про своє рішення повідомили у селищну раду, а згодом про це уже знали і у службі дітей і - завертілося.

Батьків відправили на спеціальні курси. Після цих спецнавчань у Лозенків з’явилося безліч друзів в усіх куточках області. А потім настав і відповідальний момент - зустріч з омріяною дитиною...

Коли Лозенки зустрілися з шестирічною Ірою, вони уже не сумнівалися, що це – їхня прийомна донька. А дівчинка тулилася до теж омріяних батьків і все питала: «А ви мене забираєте назавжди?». Такою ж лагідною вона лишається і тепер. Дитині бракувало тепла, уваги, тому вона частіше за рідних дітей горнеться до мами та тата, частіше всідається на руки, частіше лагідно зазирає у вічі.

Юлія Олександрівна не може без сліз згадувати, як вони забирали Іринку. На дитині була старенька одежина і стоптані чобітки. Аби поставити остаточну крапку у дитбудинківському житті, Лозинки відразу завезли дитину до магазину і скупилися. Треба було бачити, яким щастям світилися очі Іринки.

Дівчата-доньки швидко здружилися, хлопці теж прийняли Іру за свою. І все у родині ладиться. Та все частіше і частіше розмови батьків повертаються до сцени, коли Іринку забирали з дитячого будинку. Услід дитині та її новоявленим батькам дивилися інші вихованці. І їх очі, як свердла впиналися у спину Лозенків. Ті очі кричали-благали: «Чому не я? Чому ви взяли не мене?».

Лозенки і сьогодні ладні повернутися до дитбудинку і ощасливити ще п’ятьох дітей, та є велика проблема, що заважає це зробити. Замалий будинок. Всього дві кімнати з кухнею. Ліжка у дітей у два поверхи, обідає родина на кухні у два «заходи».

В минулому році це питання обговорювалося на районному рівні. Вирішили було віддати родині приміщення колишнього нижньодуванського дитячого садку. Відділ капітального будівництва зробив розрахунок реконструкції. Він потягнув на 183 тис. грн. Звісно, такого місцевий бюджет витримати не міг, а тому звернулися до обласного. Та сватівчанам у той рік виділили чимало коштів на інші невідкладні потреби, тому грошей для родини Лозенків не знайшлося.

Та ось тепер з’явилася нова можливість і, до речі, значно дешевша. У селищі продається досить солідний будинок з усіма зручностями. І коштує він 8 тис. доларів, або 64 тис. грн.

Лозенки кажуть, що такий будинок - справжня мрія для родини. Там би можна селитися і з 10-тьма дітьми.

Та де взяти такі кошти? Журналісти «СВ» довідалися, що посильну участь збирається взяти у цій благородній справі благодійний фонд «Благовіст». Та невже сватівчани стануть сторонніми спостерігачами? Якщо далеко не кожен з нас здатен взяти у свою родину обездолених дітей, то може допоможемо це зробити іншим. Уявіть очі дітей, які дивляться на вас і благають: «Врятуйте нас…». І ціна щастя п’ятьох цих дітей – 8 тис. доларів. Може комусь і здадуться ці слова цинічними, але вони мають реальний зміст, а не примарно-ілюзорний.

Дуже сподіваємося, що в редакції «СВ» задзвенить телефон і почуємо з трубки голос «Я готовий допомогти ощасливити 5 дітей»...

І дуже - дуже хочеться написати: «Далі буде»...

Олена Рагра.

Т.: 3-46-39.

На знімку: Юлію Олександрівну разом з Валею та Ірою (зліва) наш кор. зняв під час занять у студії бального танцю «Олером». До райцентру з Нижньої Дуванки батьки дівчат возять щотижня.

Счет для перечисления благотворительных взносов:
Луганский областной благотворительный фонд поддержки региональных инициатив "Благовест"
р/с 26009102397, код ОКПО 25877069, МФО 304988 в АБ "Укркоммунбанк", г. Луганск.
С пометкой: для создания детского дома семейного типа.