Золотий ювілей народного самодіяльного хору «Золота нива»

Лине золотий спів над сватівською землею, бринить над полями його чарівна мелодія. Зачіпає за душу, торкає її найпотаємніші струни.

Українська пісня… в її словах завжди був закладений глибинний зміст життя людей, які живуть і працюють на цій священній землі.

Коли співає народний хор «Золота нива», просто неможливо залишатися спокійним і байдужим, адже люди, які співають у цьому колективі, відносяться до пісні з любов’ю, з повагою. Їх почуття передаються у задушевній мелодії і влучних словах. Закохані у пісню, вони віддані їй багато років.

Хто ж так дотепно і вміло згуртував односельців навколо прекрасного? Хто допоміг об’єднати творчий порив душі з вмілим майстерним виконанням?

         У далекому 1961 році молодий талановитий музикант і хормейстер Леонід Верцун зібрав до хору тих, хто вміє і любить співати, а значить - бажає дарувати людям добро і світло своєї душі.

         Щирість, відкритість і доброзичливість цієї людини притягувала односельців. Здібний хормейстер, чудовий організатор, високопрофесійний музикант, він користується повагою і авторитетом у колективі й дотепер. Учасники залюбки ходять до Будинку культури співати в хор, який назвали «Золота нива». Чому так? Тому що люди, які у ньому співають, – це люди від землі, сільські трударі, що своїми натрудженими руками плекають ниву, аби вона справді була золотою. Після важкого робочого дня учасники хору знаходять час, щоб поспівати пісень, адже українці співають в праці і на відпочинку, в розлуці і при зустрічі, в печалі і в радості. Така вже у них доля - бути одним з найспівучиших народів у світі. Пісня окриляє, дарує невичерпне джерело наснаги, щастя і радість.

Йшли роки. Учасники хору приводили до Будинку культури співати своїх дітей, а згодом діти – своїх, і завдяки такій наступності поколінь життя хору продовжувалося, і тому колектив дарує своє пісенне мистецтво і сьогодні.

Цілі сімейні династії преображенців співають у хорі. Це - Чистенко Іван Михайлович, його сини Микола та Михайло, донька Раїса, невістки Лідія і Алла; Цікало Іван Матвійович, його сини Віктор, Борис, Леонід, невістка Раїса; Підопригора Іван Федорович та Клавдія Григорівна, їхні доньки Людмила і Лариса, онучка Катерина; Суботін Микола Кирилович та його син Микола; Нечитайло Віра Ігнатівна та її син Сергій; Бондар Микола Іванович, Антоніна Тимофіївна; Наугольні Микола Семенович та Наталія Володимирівна; Столяревські Олександр Васильович та Наталія Володимирівна.

         Завдяки систематичній творчій і концертній діяльності хор став дипломантом районного фестивалю восени 1967 року. Визначним в житті колективу є 1967 рік – перший виступ по обласному телебаченню. В цьому ж році колектив отримав диплом І ступеня на обласному фестивалі, присвяченому 50-річчю Жовтневої революції.

         Після першого творчого успіху в самодіяльному хорі стали ще більше приділяти увагу підвищенню виконавчого рівня. Тому в 1969 році колективу було присвоєне почесне звання «Народний самодіяльний хор». І настали роки перемог, роки творчого зростання хору:

         1970 рік – другий виступ по обласному телебаченню. Колектив відзначено дипломом І ступеня на обласному фестивалі, присвяченому 100-річчю з дня народження В.І Леніна;

         1972 рік - лауреат обласного конкурсу патріотичної пісні;

         1975-1977 роки – лауреат І Всесоюзного фестивалю народної самодіяльної творчості. Учасники колективу нагороджені золотими медалями;

         1980 рік – виступ по республіканському телебаченню в передачі «Сонячні кларнети»;

         1985 року колектив стає лауреатом Всесоюзного фестивалю, присвяченого п’ятдесятиріччю Перемоги. І знову учасники нагороджені золотими медалями, а також дипломами газети «Красная звезда». «Золота нива» нагороджена дипломом союзів письменників, художників, композиторів та журналістів.

         Творчий марафон колективу продовжується:

         1992 рік – хор стає лауреатом І Всеукраїнського фестивалю самодіяльної творчості;

         1995 рік – лауреат регіонального фестивалю народної творчості «Самоцвіти України» (Харківська область);

<SPAN style="FONT-FAMILY: Times New Roman,serif; mso-ansi-