Сьогодні у нашій країні визначна подія – рівно 30 років тому Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Вона була прийнята конституційною більшістю народних депутатів – 355 голосів «за» при чотирьох проти та одному, який утримався.
Суверенітет держави – це політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність у зовнішньополітичній сфері.
Декларацією Верховна Рада УРСР проголосила суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Документ став важливим кроком українського народу на шляху до самостійного політичного й економічного розвитку.
Жодних дискримінаційних обмежень щодо культури, мов чи якихось інших гуманітарних потреб Декларацією висунуто не було, а народом України визначалися громадяни всіх національностей.
Визнавався обовязок державних органів влади забезпечувати національно-культурне відродження Українського народу, запровадження та функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.
Базові положення Декларації стали основою законодавчих актів державного значення – Конституції та законів України. Було розпочато сучасний конституційний процес.
Прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України підтвердило неминучість розпаду комуністичної тоталітарної імперії.
Ухвалення цього документа стало ключовим кроком для відновлення історичної справедливості, відродження української державності як втілення ідеї соборності українського народу та його земель. Це стало початком, своєрідною точкою відліку відновлення державної незалежності України загалом. Декларація створила правові передумови для ухвалення 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України.