100 днів «бойового» хрещення на Сватівщині: інтерв"ю голови райдержадміністрації Д.Мухтарова газеті "Сватівські відомості"

Новий голова райдержадміністрації Дмитро  Мухтаров уже скоро  100 днів працює у нашому районі. Про те, як працює – в інтерв»ю з нашим  журналістом.

Про «жовту пресу» і компенсації

- Дмитре Хайдаровичу, нашу газету дехто називає «жовтою» пресою, знаємо, що й ви такої думки, однак на інтерв»ю з нами погодилися.

- «Жовта» преса  подає недостовірну інформацію, займається спекуляцією, щоб сподобатися читачу. Знаєте, коли я тільки приїхав, і вийшла стаття в «СВ» про мій автомобіль, я був подивований, адже немає жодного знаку, який би забороняв стоянку. От тоді й подумав, що ваша газета заангажована. Однак, коли став читати пресу району, то побачив, що ваша газета дійсно пише правду, показує думки людей, висвітлює проблемні питання. Подивився на тираж, виходить, вона -  найчитаніша газета. Тому ви, вибачайте, але я не вважаю, що у нас є «жовта» преса в районі. Є певні видання, які не завжди об»єктивно висвітлюють інформацію, але я сподіваюся, що це - як процес росту, все пройде і журналісти будуть відповідально ставитися до своєї роботи. Адже журналістика – це своєрідний барометр громадської думки, така собі нитка, яка пов»язує громадськість і владу. Однак я вважаю, що преса має висвітлювати не тільки погане (бо  людям вже надоїло читати все погане), треба висвітлювати й добре та хороше, що є у нас, адже чимало є й позитиву. От, як приклад, хочу згадати делегацію з Львівської області, яка побувала у нашому районі. Я дуже гордився, коли гості сказали: «Які у вас поля!». Адже у нас справді потужний сільськогосподарський район.  У нас дуже добре працюють фермерські господарства, тобто є чим гордитися.

-         За той час, що працюєте у нас, вже склали враження про район та сватівчан. Чи є якість особливості?

-         Скоро уже буде 100 днів моєї роботи. Сподобалися мені працьовиті люди, сподобались сільгосппідприємства. Є, звісно, певне різноманіття думок, певні, так би мовити, течії, дискусії, але для мене головне, щоб люди не переходили рамки дозволеного. Знаєте,  скласти об»єктивну думку про Сватівщину і її людей мені, певно таки, заважає, ота біда, що сталася у місті. Маю на увазі вибухи. Біда наклала на людей певний відбиток (я багато спілкуюся, буваю у  зруйнованих будинках). Люди роздратовані, схвильовані. Багато з них просто плаче при зустрічах. Скажу, це нелегко витримувати, людей справді жалко. Я всіх прошу, перш за все, заспокоїтися. Адже все те, що залежало від обласної адміністрації, РДА, міськради, все те зроблене. Всі документи відправлені, і ми чекаємо лише  кошти, щоб розпочати роботи. Але бюрократична машина заважає швидко отримати їх. Однак хочу завірити сватівчан, що все буде добре, але потрібне ще терпіння.

-         Виходить гроші, які нам виділяли, так остаточно до Сватового і не дійшли?

-         У поточному році – жодної копійки. Окрім тих, що виділено за сприяння очільника області Гарбуза, на закриття п»ятого реєстру одноразової допомоги жителям міста.

-         Так на компенсацію робіт люди можуть розраховувати чи взагалі не варто?

-         Що стосується компенсації. Приміром, люди вставили вікна, двері за свої кошти. Ми розробити положення про компенсації, їх не було, зібрали всі документи, відправили до області. Словом, все, що залежало від нас стосовно компенсацій, ми зробили.

-         У нас є активний читач Г. Легейда, його особисте подвір»я постраждало від вибухів.Так от він писав до всіх владних структур з проханням відповісти на запитання, коли ж будуть компенсації. Починав з облдержадміністрації і так дійшов до Кабміну. А звідти відповіли, щоб звертався до облдержадміністрації.

-         Замкнуте коло?

-         Виходить, що так.

-         Я думаю, що ми будемо просити ці кошти з обласного бюджету, бо чекати гроші з державного бюджету – це назадто довго. Я дуже сподіваюся на порозуміння, і я думаю, ми його знайдемо. Однак це не дуже проста, а копітка робота.

-         Так уже осінь на носі і треба людей рятувати.

-         Ми вже дещо почали робити. Я бував у будинках, де стіни ходять, як морська хвиля. Тому просимо і самих людей, допомагаємо будівельнимии матеріалами. Плануємо звернутися до райради на сесії, щоб виділити допомогу на багатоповерхові будинки з районного бюджету. Я розумію, що чекати можна довго, але, як кажуть на когось надійся, та сам не плошай. Отож будемо сподіватися, що співфінансування буде з усіх бюджетів.

Про сільське господарство та економіку

-         Якщо можна кілька слів про підсумки жнивної кампанії у нинішньому році. Якщо не в цифрах, то в тенденціях?

- Коротко: урожай хороший. Уже зібрано 90%. Сподіваюся, що на поточному тижні ми закінчемо кампанію. У нас четверті в області показники по урожайності. Ранні зернові – 36, 4 ц/га,  пшениці – 38, 6 ц/га. Гадаю, до кінця жнив ці цифри збільшаться. Ми сподіваємося, що область мільйон зерна таки збире.

-         Кажуть, останнім часом виникли якісь непорозуміння у вас з аграріями. Що, начебто, вам мало не війну оголосили. Чи так це?

-         До мене немає ніяких непорозумінь з аграріями, бо моє завдання навпаки допомагати населенню, виробникам, аграріям, і я цим займаюся. Була, приміром, проблема зі збутом зерна, не вистачало потужностей на елеваторах. Райдержадміністрація вела непрості переговори, але нам вдалося домовитися з Красноріченськом, куди наші аграрії змогли возити зерно. Однак чому виникла скандальна ситуація? Представник громадської ради написав статтю, і деякі його висловлювання образили аграріїв. Особисте моє ставлення до цього таке: людина має право виказувати свою думку, але при цьому не ображати інших. Я вважаю, що будь-які сварки не на користь ділу.

-          Таке болісне реагування фермерів на критику людей, можливо більш емоційне, ніж по суті? Ю. Ірха виказав не лише свою думку. Часто й до нас в газету звертаються люди зі своїми образами на аграріїв. Мовляв, уже більшість господарств стоять впевненно на ногах, могли б більше давати й людям, робити значніші внески до соціальних програм. І не думаю, що про ці претензії аграрії не чули раніше. Треба не ображатися, а аргументовано доводити свою правоту.

-         У нас справді чимало господарств, які міцно стоять на ногах. Це добре, що вони збирають добрі врожаї, вони платять великі податки – мільйонні, наповнюють районний бюджет. У них є соціальний пакет для своїх працівників, у них є нормальні заробітні плати. А звіти вони подають у податкову інспекцію. І якщо хтось з фермерів віддає тільки те, що належно за законом, а хтось людям віддає більше, то люди самі роблять висновки. Я думаю, що ця ситуація буде вирівнюватися. Згадайте, як воно було 10 років тому. Життя не стоїть на місці.

-         Тобто, сільське господарство – основна галузь в районі і вона  має позитивну тенденцію до розвитку. А що з економікою району? Чи маємо якісь зрушення?

-         Нам дуже потрібна переробна галузь. У нас є що переробляти, однак немає в районі жодного потужного борошномельного підприємства. Є потреба ще в одному елеваторі та міні-заводові по переробці молока.

-         Ви не ображайтеся, однак ви не перший голова, який веде мову про будівництво заводу по переробці молока. Проте він так лишається недосяжною мрією.

-         Я розумію. Не знаю, як це було раніше, а зараз ми намагаємося працювати одним напрямком: районна влада, обласна. Очильник області намагається допомагати в реалізації планів. Так що, гадаю, і міні- молокозавод, і борошномельний – це цілком підйомні для району проекти.

-         Ви кажете про це на рівні конкретики?

-         Так. Уже зараз ведуться  переговори з болгарською стороною.

-         Ви збираєтеся залучати навіть іноземних інвесторів?

-         Збираємося. Хоча є певні обставини – ми мешкаємо у зоні АТО, що страшить інвенсорів, тому перемовини проходять тяжко. Подали ми також проекти на фонд регіонального розвитку на модернізацію підприємств харчового виробництва.

-         Це будуть комунальні підприємства чи приватні?

-         Приватні. Однак вони зможуть створити додаткові робочі місця і наповнювати бюджет. Словом, ми намагаємося подавати проекти у різноманітні фонди, аби залучити гроші. Це реально, тим більше, у мене є досвід у цьому. У Рубіжному, де працював раніше, мені вдалося виграти чимало проектів та конкурсів. За неповний рік  залучили до міста 55 мільйонів. Тішить мене, що чимало сільських рад включилися в роботу з пошуку інвесторів. Подивіться на ту ж Коломийчиху, Нижню Дуванку. Люди, які докладають зусилля, отримують гранти.

-         У сфері будівництва нічого не планується? Ми нещодавно побували у Маньківці. Там люди звертали увагу на розібраний двоповерховий будинок,  який мав стати в нагоді при будівництві будинку для медиків. Однак там будівництво заглохло.

-         Я впевнений відсотків на 90, що в 2017 році почнемо той будинок і завершемо. Гроші на проекти тепер будуть виділятися  з початку року, а не в середені чи в кінці, коли не можна було встигнути їх освоїти. Тому у нас є перспективи не тільки виграти цей проект, а ще й вчасно розпочати будівництво.

-         А на басейн уже був же виграний грант, чому не розпочалося будівництво?

-         Згідно із законом був об»явлений тендер на будівництво. Однак не виявилося бажаючих  взяти у ньому участь. Зараз буде оголошено повторний тендер.

-         А чому так сталось?

-         Умови там жорсткі, все конкретно прописано. Але я думаю, що знайдуться підрядчики через повторний тендер. Тим більше, кошти на будівництво уже є. Другий проект – це водогін у Петрівці. Там уже проведено тендер і роботи незабаром розпочнуться. Бачте, якщо хтось щось пробує робити, то воно получається. Треба ніколи не опускати руки і рухатися вперед. Планів взагалі багато, але будемо вирішувати те, що потрібно у першу чергу.

Правдива інформація, як земля під ногами

-         Знову згадаю недавню поїздку до Маньківки. Там селяни дуже болісно переживають закриття школи у селі. Більшість вважає, що саме це стало початком кінця Маньківки. От  була     ситуація з Верхньою Дуванкою. Хвилюються селяни й у інших селах, де в школах небагато учнів.

- Люди переживають, бо не знають правдивої інформації, вірять чуткам. Але правда така: створення опорних шкіл і їхніх філій – це й є спасіння малих шкіл. А ви ж знаєте, якщо у школі менше 25 учнів, то школа державою не фінансується. Тому створення опорних шкіл саме дає можливість зберегти малі школи, там практично нічого не змінюється і держава продовжує їхнє фінансування. Тому не треба цього боятися,  а от інформативність населення у цьому має бути більшою. І тут, гадаю, немало може зробити й преса. Що стосується Верхньої Дуванки, то районна рада вирішила, якщо у школі не буде 25 дітей, фінансувати її з районного бюджету. Однак проходить час, приходить розуміння ( бо може спочатку не всі з усім розібралися) і я, думаю, що з часом там все-таки відкриють опорну школу і створять відповідні умови для навчання дітей. Зараз там все лишається, як було. А при створенні опорної школи, у Верхній Дуванці лишиться і дитсадок, і класи до 9-го. До опорної школи будуть доставлятися лише учні 10-11 класів. При цьому село ще й матиме переваги. Безкоштовно надається автобус для перевезення дітей і за кошт держави ремонтується дорога до села. Просто зараз проводиться чимало реформ, багато інформації, впроваджують в життя закони по децентралізації. В усім цим розібратися важко, люди плутаються, тому потрібна відповідна роз»яснювальна

 робота. У цьому вбачаю і наше недопрацювання.

-  І у справі об»єднання громад  наші читачі вважають, що теж мало інформації, тому , мовляв, цим користуються ті, хто проти об»єднання.

- Ключове слово в об»єднанні громад – це «добровільне». Але для того, щоб воно відбувалося добровільно, люди повинні мати правдиву інформацію. Адже мета об»єднання – приближення адміністративних послуг до людини. Хоча питання об»єднання – дуже непросте. При обласній  військово-цивільній адміністрації створена робоча група під керівництвом заступника голови Косинського, яка  буває у громадах і пояснює фахово  всі питання.

-У нас в районі ця група була?

- Так, вони були у Нижній Дуванці, Містках, скоро будуть у Сватовому. Я запрошував їх окремо, щоб вони поспілкувалися з аграріями. А зараз повернулася наша делегація  з поїзду дружби, який курсував центральними і західними областями України, де потужно пішов процес об»єднання. Люди на власні очі пересвідчилися, що об»єднання не слід боятися.  Тому поїдемо по кожній громаді , аби донести більше інформації. Людина може прийняти тоді рішення, коли знає предмет того, про що йде мова.

У питанні об»єднання є лобісти, як одніє, так і другої сторони. А ще нам заважає наша партійна заангажованість. Я завжди, де б не працював, казав усім партійцям: давайте, коли справа стосується господарських питань  забувати за свою партійну приналежність. Бо часто за бажання зробити «гадость» своєму опоненту, страждають прості люди.

- У порівнянні з Рубіжним у нас тут партійна активність на якому рівні?

- Активність пожвавлена, але я вважаю, що на ситуацію вцілому вона  не впливає негативно. Я б сказав так: поки що не заважає працювати. Політика – це  взагалі непроста річ. От мене , приміром, вражала Наталя Королевська, яка сюди приїздила, піарилася, розповідала, яка вона хороша. Але варто згадати,  що було, коли вона була міністром соціальної політики. Адже тоді пільг позбавили чорнобильців, афганців, дітей війни.  Люди чи забувають, що роблять політики, бувши у владі, коли починають повторно вірити тим, хто уже їх обманув раніше?

На мою думку, політика дуже заважає роботі на одну ціль – благо району і людей.

-А активність громадських активістів, які постійно смикають владу, контролюють, вас не дратує?

- Я сам раніше займався громадськими організаціями, громадським рухом, тому для мене це – не нове. Головне  у цій роботі – знаходити конструктив, а не просто погаласувати навколо проблеми. І ми зараз так і працюємо, сідаємо за стіл переговорів і вирішуємо. До обговорення важливих питань, таких приміром, як бюджет, я вважаю просто необхідним залучати громадськість. І я впевнений, що у нас буде нормальний діалог.

А планів справді немало. У нас заплановано багато роботи по школах району, по заміні вікон, опалення. В школі №6 хочемо зробити спортивний майданчик з нормальним футбольним полем. Добре «підтягнули» районну лікарню, зараз планується ремонт хірургічного відділення і капітальний ремонт інфекційного відділення. Скоро привезуть потужний ренгент-апарат, який буде чи не єдиний такий в області, а ще  центрефугу для плазми крові придбаємо. Приміщення лікарні, де працюють сімейні лікарі, також будемо ремонтувати: і опалення, і водогін.

«Я – не мільйонер, живу скромно»

-          Хочу запитати  декілька питань про вас, як про особистість. Адже людям завжди цікаво знати, як живуть начальники поза роботою. Хто вони, звідки, про сім»ю.

-         Я родом з Хмельницької області, с. Ластівці, це майже на березі річки Дністер, на межі з Чернівецькою областю. Там прожив я до 8 років, з 1975 року я мешкаю у м. Рубіжному. Дружина  - з Волині. Займається підприємництвом.

-         У Рубіжному ?

-         Так. Родина там, я – тут маю житло. Син  вже дорослий, вчиться.

-         Мабуть важко так, без родини поруч?

-         На вихідні я їду до родини. Ми ж державні службовці, нас посилають працювати, де потрібні. А щодо моєї професійної діяльності, то біографія є на сайті, кому цікаво. Працював інженером, займався громадською діяльністю, був підприємцем. Саме за успіхи у підприємницві мене визнавали людиною року, кращим підприємцем року.

-         А який був напрямок вашої підприємницької діяльності?

-         Виробництво хліба та хлібобулочних виробів, макаронні вироби.

-         Мабуть, саме тому ходили чутки, що ви - мільйонер?

-         ( Сміється). Ні, я не мільйонер, я звичайна  людина, живу скромно, бо завжди чесно сплачував податки. Що стосується моєї «дорогої» машини, то їй уже 16 років.

-         Чула, що ви немало пережили, коли у Рубіжному господарювали сепаратисти?

-         Справді, мене тоді хотіли зазарештувати, був напад на підприємство, всіх на підлогу вклали, стріляли. Мені довелося виїжджати на Житомирщину. Адже я завжди виступав проти референдума, федералізації. Людям треба було доносити правду, я це робив, не боявся, був депутатом міськради двох скликань. Моя чітка позиція була і є – наша сила у єднанні.

Спілкувалася Олена Рагра