Щороку в останню суботу листопада ми згадуємо одну з найстрашніших національних трагедій в історії українського народу. Чорними літерами закарбувалися в людській памяті події 1932-1933 років, коли організація радянською владою штучного масового голоду спричинила загибель мільйонів жителів. Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує память і його очевидців і сучасне покоління.
Час дедалі більше віддаляє нас від тих страшних подій. Але память жива. Память священна. Тож схилімо голови у ці скорботні дні листопада перед світлою памяттю тих, хто потрапив у грізні жорна тоталітарного режиму, кого забрала голодна смерть. Памятаймо, що надзвичайно дорогою ціною, у вимірах мільйонів людських життів, наш народ заплатив за право жити на рідній землі.
У спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу памяті у власній оселі та у своїй душі!
Перший заступник голови райдержадміністрації Олексій Либа