З настанням пожежонебезпечного періоду різко зростає ймовірність загорання лісів та сільгоспугідь. Пожежі трапляються з різних причин, основні з них - це сукупність погодних факторів, антропогенний вплив (підпали, необережність під час куріння й недбале поводження з вогнем), несправність сільськогосподарської техніки та відсутність на ній спеціального обладнання (іскрогасників, металевих ланцюгів на комбайнах, як заземлювачів).
В агропромисловому комплексі існують активні та пасивні системи протипожежного захисту.
До активних методів відноситься: забезпечення сертифікованими вогнегасниками обєктів сільськогосподарського виробництва, підготовка пожежної і спеціальної техніки, справно працюючі водонапірні башти, пожежні водоймища та інші інженерно – технічні споруди.
До пасивних відноситься: патрулювання пожежонебезпечних ділянок лісових масивів та сільгоспугідь, виготовлення агітаційних матеріалів, проведення розяснювальних робіт серед населення.
Для займання достатньо маленького недопалка, кинутого на узбіччя дороги. Найчастіше громадяни нехтують попередження та заборони рятувальників, продовжуючи навмисне спалювати суху траву з поживними залишками. Знайти винуватця такої пожежі практично неможливо, а збитки, які понесуть аграрії дуже значні.
Протипожежна безпека обєктів сільськогосподарського виробництва охоплює великий комплекс заходів, до якого входять пожежна безпека полів, сільськосподарської техніки й місць зберігання і переробки зерна.
Під час воскової стиглості колосових поля потрібно обкошувати та оборювати в місцях прилягання до автошляхів, залізниць і лісових угідь. Великі масиви розбивають на ділянки, сільгосптехніку обладнують інвентарем для гасіння пожеж.
В пожежонебезпечний період потрібно всім бути обачними і не порушувати правила пожежного захисту, а саме:
- бути вкрай обережним у поводженні з відкритим вогнем;
- не курити та не розпалювати багаття поблизу хлібних та лісових масивів;
- слідкувати щоб діти не гралися сірниками, запальничками, факелами;
- не полювати у хлібних масивах та поблизу них;
- розміщувати зону відпочинку за 100 метрів від сільгосподарських угідь.