Торгівля людьми є однією з найжорстокіших форм порушення основних прав і свобод людини. Незалежно від виду експлуатаційної мети, торгівля людьми має тяжкі, а часом фатальні наслідки для постраждалих осіб. Злочин торгівлі людьми постійно еволюціонує услід за прагненнями злочинців отримати щонайвищі прибутки від експлуатації постраждалих та протистояти зусиллям правоохоронних органів з протидії їхній злочинній діяльності .
Для України торгівля людьми в її сучасному розумінні постала наприкінці ХХ ст., зокрема після розпаду СРСР. Сукупність соціально-економічних умов, специфіка географічного положення та справжній «хаос» на українських кордонах призвели до того, що Україна перетворилася в країну транзит «живого товару». Особливо загрозливих форм набула торгівля жінками та дітьми. Проте, слід зазначити, що останнім часом намітились певні позитивні зрушення у ставленні до проблеми торгівлі людьми як пересічних громадян, так і представників владних структур. В Україні створено правову базу для боротьби з торгівлею людьми: КК України в ст. 149 встановлює відповідальність за цей вид злочину, розроблено урядову програму щодо запобігання торгівлі жінками і дітьми. Водночас, масштаби та обсяги работоргівлі в нашій країні продовжують залишатися загрозливими.
Якщо на початку 2000 років переважала торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, то зараз лідирує трудова експлуатація. Так само змінилося і співвідношення жертв за статтю – якщо раніше майже 85% потерпілих були жінки, то зараз понад 60% складають чоловіки. І не варто вважати, що жертвами сучасних работорговців стають люди з низьким освітнім рівнем – як свідчить статистика, потрапити в рабство може будь-хто, зокрема, серед постраждалих чимало людей з технічною та, навіть, вищою освітою.
Нині у світі понад 21 мільйон людей є жертвами примусової праці. За оцінками Міжнародної організації з міграції, понад 230 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. Нині Україна є однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Лише за останні 17 років Міжнародною організацією з міграції було надано комплексну реінтеграційну допомогу 13485 українцям. Значна цифра, чи не так?
Людину можуть ошукати, продати та піддати жорстокій експлуатації в межах своєї власної країни. Найбільш поширеним є перевезення людей із сільської місцевості та з невеличких містечок до великого міста чи до курортних територій з метою трудової чи сексуальної експлуатації або примусу до жебракування. У 2010-2017 роках (станом на 31 грудня 2017 р.) 685 осіб звернулись до МОМ та отримали допомогу як постраждалі від торгівлі людьми у межах України.
Людей вербують працювати, але замість доброго заробітку вони подекуди опиняються в неволі. За минулий рік до Міжнародної організації з міграції понад тисячу українців звернулись по допомогу. Найбільше українських громадян потрапляють до рабства на території Росії, проте за останні роки втричі побільшало звернень по допомогу із Польщі.
Більшість з нас вважає, що подібна проблема нас не стосується, що це десь в іншому місті, в іншій країні. Але ні, ця проблема тут, ця проблема зовсім поруч. Нам необхідно про неї знати і розповідати не лише дітям, а й знайомим, друзям та близьким.
Наша мета – зупинити цю страшну динаміку будь-якими методами і розпочати необхідно з розповсюдження проблеми.
Характерні ознаки торгівлі людьми:
- обмеження свободи пересування;
- відсутність вибору та можливості припинити роботу;
- вилучення паспорту та інших документів;
- погроза силою або її застосування;
- боргова кабала, невиплата обіцяної винагороди за роботу повністю або частково;
- залякування депортацією, погрози повідомити правоохоронні органи про нелегальний статус перебування в країні
Форми торгівлі людьми:
- сексуальна експлуатація. Примушування до проституції, використання в порнобізнесі;
- трудова експлуатація;
- примусове жебрацтво;
- примусове втягнення у злочинну діяльність;
- торгівля людьми з метою вилучення органів.
Потрапляють люди до рабства шляхом вербування: через неформальні контакти, випадкові знайомства, розповіді історій спільних знайомих, під час контактів на базарі, в магазині, через оголошення в місцевих газетах, на вулицях, в інтернеті тощо.
Пропонують умови із високою оплатою. Посередниками у вербуванні можуть стати і ті, кому ви довіряєте – знайомі, приятелі, сусіди, а інколи навіть друзі або родичі. Часом вони й самі не знають, якими насправді можуть бути наслідки вашої подорожі.
Зрештою людей позбавляють свободи волі, в них відбирають документи, тиснуть психологічно, погрожують розправою або фізично утримують в одному місці.
Експлуатацію людей розрізняють сексуальну і трудову. Трудова стає більш поширеною по відношенню до українців: це будівельні роботи, сільське господарство, виробництво. Часто це триває в межах кількох місяців, а потім людей викидають на вулиці. Люди часто звикли говорити «нам не пощастило», не розуміючи, що їхні права були порушені.
Однією з поширених зараз схем є вербування українців для роботи в Росії, яка врешті виявляється наркокур'єрством. Наразі не існує успішних історій звільнення таких людей, адже зрештою вони опиняються в російській вязниці. На аргументи української сторони в Росії не зважають, українці-наркокурєри в них злочинці, навіть якщо діяли під примусом. Звісно, багато й тих українців, хто займався такою діяльністю добровільно, але зазвичай схема така, що пропонують одне, зрештою люди опиняються під тиском і вимушені виконувати протиправні дії. Одиницям вдавалося втекти, але й вони наразі непублічні.
Історії починаються банально: оголошення про роботу в курєрській службі з доставки чи то одягу, чи то книжок, техніки або косметики, а виявляється – перевезення наркотиків.
«Головне, чим людей приваблюють – висока зарплата. Як стверджують постраждалі, коли вони приїжджають до Росії, там їм вже дають пакет, в якому вони виявляють наркотики. Коли вони намагаються спробувати від цього відмежуватись, то виявляється, що їм оплачували дорогу до Москви і по Росії, їм дали якийсь мобільний телефон – смартфон, кишенькові гроші і їх ставлять перед необхідністю це все відробляти. Майже у всіх відомих історіях людина вирішує втекти. Щойно вона приймає це рішення і повідомляє про це телефоном своїм рідним чи так званим «колегам», її моментально затримують. Очевидно, в цьому може критися звязок із правоохоронними органами.
Визволити українців з російського наркокурєрського рабства практично неможливо за допомогою українських правоохоронців чи правозахисників. Тому потрібно звертатися, зокрема, до українського консульства в разі таких випадків.
Постраждалим від торгівлі людьми держава призначає допомогу
Торгівля людьми приносить надприбутки злочинцям. За даними новітніх міжнародних організацій, зокрема Управління ООН з наркотиків та злочинності, щорічний дохід від торгівлі людьми складає близько 12 мільярдів доларів.
Основною причиною потрапляння у трудове рабство українців є бідність, привабливість «кращого життя» закордоном, також безробіття та незахищеність від безробіття. На ситуацію вплинув і конфлікт на Донбасі. Величезна кількість вимушених внутрішньо переміщених осіб є соціально вразливими групами, які мають більшу ймовірність в потрапляння у ситуації торгівлі людьми.
Якщо говорити про статистику, то кількість людей, яким надано статус постраждалої особи від торгівлі людьми, зросла в рази починаючи з 2014 року. З 1 січня цього року одноразова матеріальна допомога, яка виплачується особам зі статусом постраждалих від торгівлі людьми, збільшена втричі і становить три прожиткових мінімуми. Окрім виплати матеріальної допомоги, система органів соціального захисту пропонує можливість отримати послуги притулку, юридичні консультації, медичну допомогу та допомогу в працевлаштуванні.
Із введенням безвізового режиму погіршення ситуації щодо торгівлі людьми в Україні не очікують. По-перше, через те, що протидія торгівлі людьми є однією з умов візової лібералізації. По-друге, кордони ніхто не відміняє, а біометричні паспорти навіть покращать можливість контролю за переміщенням особи. По-третє, Україна підписала договір із європейською поліцією і очікує на його ратифікацію, що допоможе підвищити ефективність боротьби із трудовим рабством.
Для працевлаштування за кордоном ви повинні мати:
- дійсний закордонний паспорт;
- відповідну робочу візу;
- трудову угоду із закордонним роботодавцем;
- дозвіл на роботу в країні призначення.
Запамятайте:
- трудова діяльність за туристичною, діловою (бізнес), або гостьовою візою є порушення закону!;
- зазвичай неможливо оформити робочу візу через посередників. Перш ніж погоджуватися на посередництво при оформленні візи, уточніть у відповідному консульстві чи справді це можливо та яка вартість цієї послуги?;
- як правило виїхати за кордон за туристичною чи гостьовою візою і вже за кордоном переоформити її на робочу неможливо. Не вірте тим, хто Вам таке обіцяє!;
- у жодному разі не погоджуйтеся надавати фальшиві документи або неправдиву інформацію під час інтервю зі співробітниками консульства.
Під час подорожі та перебування за кордоном :
- довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо). Ні в якому разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин;
- зареєструйтеся в українському посольстві (консульстві) в країні, де ви планує залишитися довше, ніж три місяці;
- зберігайте копії всіх важливих документів (віза, закордонний паспорт, страховий поліс, контракт, запрошення тощо) у безпечному місці – окремо від оригіналів;
- підтримуйте постійний контакт із родичами та близькими, повідомляйте їм про зміну місця роботи та проживання.
З огляду на зростаючі ризики торгівлі людьми в межах України, не забувайте подбати про власну безпеку і при працевлаштуванні на Батьківщині. Перевіряйте законність діяльності посередників та працедавця, уважно читайте трудову угоду та обовязково залишайте детальну інформацію родичам та знайомим.
Яку допомогу можуть отримати особи, постраждалі від торгівлі людьми?
Особи, постраждалі від торгівлі людьми, залучаються до програми медично-психологічної реабілітації та отримують можливість розпочати нове життя в Україні. Звернувшись до організацій, які надають відповідні послуги, постраждалі особи можуть конфіденційно та безкоштовно отримати медичну, психологічну та юридичну допомогу, допомогу із навчанням та працевлаштуванням.
Щоб отримати контактну інформацію, зателефонуйте на номери Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів – 0-800-505-501 безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні, 527 безкоштовно з мобільних телефонів в межах України.
До кого звернутися за порадою та допомогою за кордоном
Якщо Ви потрапили у скрутну ситуацію за кордоном, можете звернутися до:
- посольств/консульських установ України за кордоном;
- державних, міжнародних та громадських організацій, що надають допомогу мігрантам, які опинились у скрутному становищі, і зокрема, постраждалим від торгівлі людьми;
- місцевих правоохоронних органів;
- організацій української діаспори;
- інших організацій та установ (наприклад, релігійних).
В Україні
В Україні надається державна підтримка особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема, соціальна, медична, правова, освітня та матеріальна. Із заявою про необхідність такої допомоги слід звертатись до найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання. Контакти в регіонах можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України www.msp.gov.ua у розділі «Протидія торгівлі людьми».
Крім того, особи, постраждалі від торгівлі людьми, можуть отримати допомогу через мережу громадських організацій, які працюють по всій Україні. Зателефонувавши на Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, можна отримати контактну інформацію обласних громадських організацій.
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів – 0800-505-501 безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні, 527 безкоштовно з мобільних телефонів в межах України.
За інформацією управління соціального захисту населення Сватівської райдержадміністрації