Коли немає власних дітей, а ти маєш багато невитраченої любові та тепла,
маєш велику потребу у реалізації батьківства, прийняти рішення взяти в свою
сімю дитину, яка саме цього, за волею обставин, була позбавлена, все ж таки
дуже складно. Потрібно підходити до такого рішення виважено, враховувати усі плюси та мінуси,
переборювати власні страхи й перестороги…
Це займає довгий час.Але після прийняттятакого рішення вже нічого не може, просто не
має права, стати на заваді. Коли доля,
коли на небі зірки складаються так, що ця дитина чекала саме на вас, події
починають розвиватися дуже стрімко.
Напевно, саме так вийшло і цього разу. Після
отримання направлення на знайомство з дитиною в Луганському обласному будинку
дитини № 2, 10 днів, відведених на
спілкування й встановлення контакту, пролетіли, як один. Здається, вони
знали одне одного усе життя. Тепер не
уявляють, як могли жити окремо… Сьогодні особлива радість – батьки разом із
Тимуром приїхали додому!
Успіхів Вам, шановні батьки, у справі виховання
сина, нехай процес адаптації дитини у вашій родині пройде швидко та
безболісно, нехай ваша любов загоїть
його поранену душу, нехай синочок з вашою допомогою пізнає справжнє радісне
дитинство, а слова "мама" й "тато" стануть для нього звичними й природніми.
Особлива дяка керівництву області та працівникам
служби у справах дітей Луганської обласної
військово-цивільної адміністрації за повернення евакуйованих до м. Харків дітей. Якби не ця подія, Тимурчик
чекав би на своїх батьків набагато довше.