Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове


Скачать книгу: З історії Сватівщини (в архіві zip (313 кб))

Сватовщина – край казацкий

Сватівщина в роки війни 1941-1945

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Физико-географическая характеристика и основные этапы формирования Сватовского района. Город Сватово.

Королько Леонід Миколайович

Повернутися на сторінку Герої соціалістичної праці Сватівщини

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої соціалістичної праці Сватівщини" (Книга знаходиться в PDF форматі 5,79 мб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Герой Соціалістичної Праці Шевченко Данило Федорович

Директор радгоспу ім. Шевченка села Щербані Полтавського району Полтавської області.

Данило Федорович Шевченко народився 25 грудня 1899 року в селі Софіївка Нижньодуванської волості Куп’янського повіту в селянській родині. Після закінчення початкової школи з 12 років батракував у поміщиків. З малих років пізнав нужду і важку селянську працю. В пошуках кращої долі він відправляється на Донбас на заробітки. Тут, у Лисичанську, з 1915 по 1918 рік він працював на різних шахтах. Тут у шахтарських колективах формувався і гартувався його незламний характер.

У 1918 році Д.Ф.Шевченко був призваний до лав Червоної Армії. Воював на різних фронтах, приймав участь у розгромі врангелівських військ, а з 1920 року служив у береговій обороні Чорноморського флоту.

Після демобілізації працював на радянській роботі – був головою Софієвської сільради. Тут він зустрівся і одружився з молодою трудівницею Поліною Юхимівною, яка стала вірною супутницею на все життя.

Після закінчення у 1927 році Харківської школи радянсько-партійного активу, працював головою Сеньківського районного сільськогосподарського союзу, а потім був направлений на роботу в Крим, де з 1929 по1934 рік працював директором радгоспів «Вишневий сад», ім. 9-ї Кримської кавалерійської дивізії та ім. Сталіна.

У 1935 році Шевченко переїздить до Полтавської області і призначається директором одного із «важких» радгоспів. Так Данило Федорович Шевченко став директором садівничого радгоспу імені Шевченка Полтавського району Полтавської області. І не знав він тоді, що з цим радгоспом буде тісно пов’язане все його подальше трудове життя.

Положення в радгоспі, куди він прибув, було дійсно важким. І хоч головною галуззю спеціалізації було садівництво, проте сади були дуже занедбані і позаростали бур’янами. Не краще було становище і з ягідниками, яких нараховувалося до 10 гектарів. Декілька ставків, які були в радгоспі, були покинутими, обміліли, замулилися і не приносили користі. Плани виробництва продукції, як правило, не виконувалися. Радгоспна каса була пустою.

Новому директорові вдалося своєю енергією, наполегливістю і досвідом згуртувати людей і всилити в них віру в успіх. Люди в нього повірили, бо побачили в ньому справжнього господаря і пішли за ним. І закипіла робота. Привели в порядок сад, ягідник, почали вирощувати овочі, баштанні культури. Одержали непоганий прибуток і змогли вкласти значну суму грошей в розширення виробництва. Але завершити всі розпочаті і заплановані роботи не вдалося, бо розпочалася війна.

Під час Великої Вітчизняної війни радгосп був евакуйований у Балашовський район Саратовської області, де Д.Ф. Шевченко працював директором підсобного господарства шпиталю №1876.

Після звільнення Полтавщини від німецько-фашистських окупантів, Шевченко повертається додому і 3 серпня 1943 року приступає до відновлення зруйнованого радгоспу. З великими труднощами працівники радгоспу під керівництвом Шевченка за короткий період відновили роботу всіх галузей господарства, бо їх продукція вкрай була потрібна фронту.

Багато років працював Данило Федорович директором радгоспу. За час його роботи господарство розквітло на повну силу, стало багатогалузевим, високорентабельним і міцно трималося в числі передових господарств. Але головною галуззю спеціалізації залишилося садівництво. На 1969 рік радгоспний сад займав 738 гектарів, на 430 гектарах він щедро плодоносив. З одержаного за 1969 рік 1млн. 436 тис. карбованців чистого прибутку 80,9 % давало садівництво. Із року в рік підвищувалася врожайність плодових дерев. У 1968 році насіннєві (яблука, груші) дали понад 199 центнерів плодів з гектара, кісточкові (вишні, сливи, жерделі) – 56,4 ц.(план 25 ц.), а ягідники – 21,9 центнерів з гектара при плані – 20 ц. Особливою гордістю Данила Федоровича був посаджений під його керівництвом невеличкий (5 га) виноградник, який давав непоганий для цієї місцевості врожай – до 100 центнерів з гектара.

На відміну від інших господарств, у радгоспі ім. Шевченка не пропадало жодного кілограму врожаю. Всі плоди, які були непридатні для реалізації чи зберігання, направлялися на переробку в цех техпереробки, який виготовляв компоти, соки, вина та іншу продукцію і давав щорічно біля 200 тисяч карбованців прибутку.

Крім фруктів, радгосп із року в рік вирощував високі врожаї зернових. Так, у 1968 році було зібрано в середньому по 24,4 центнера зернових, в т.ч. озимої пшениці по 31,1 центнера з гектара.

Для забезпечення свіжими овочами робітників радгоспу і жителів Полтави в радгоспі на полях і в теплицях кругло річно займалися вирощуванням овочів. Для цього було побудовано тепличний комплекс площею близько 4-х тисяч квадратних метрів. Добрі доходи давало і високопродуктивне молочне тваринництво. Щорічно від кожної корови надоювали понад 3 тисячі кг молока. По виробництву м’яса радгосп був у числі кращих господарств району. Поповнювали доходи радгоспу і велика пасіка та ставкове рибництво.

За багаторічну сумлінну працю, успішне виконання виробничих планів і соціалістичних зобов’язань Данило Федорович Шевченко неодноразово нагороджувався Похвальними грамотами, подяками, пам’ятними знаками та урядовими нагородами.
«За успехи, достигнутые в увеличении производства и заготовок картофеля, овощей, плодов и винограда» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1966 року Ш е в ч е н к у Данилу Федоровичу присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот"

Данило Федорович був працьовитою, простою і доброю людиною. Дуже любив землю і квітучий яблуневий сад. Він приймав активну участь у партійній і громадській роботі і користувався великим авторитетом і повагою серед працівників радгоспу і жителів району.

Помер Д.Ф.Шевченко в 1974 році. Похований в м. Полтаві.

У квітні 2009 року у селі Оборотнівці Сватівського району була встановлена і урочисто відкрита гранітна меморіальна дошка з портретом Д.Ф.Шевченка, на якій викабовані слова: «В с. Софиевка Оборотновского сельсовета родился Герой Социалистического труда Шевченко Данило Федорович. 1899 – 1974. Сквозь годы светит нам всегда – звезда Героя Соцтруда»

Читаючи ці слова, хочеться вірити і сподіватися, що зірка Героя Соцпраці Шевченка Данила Федоровича ще довго буде світитися у пам’яті і серцях нинішнього і майбутніх поколінь сватівчан, надихаючи їх на нові трудові звершення в ім’я нашої Вітчизни.