Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове


Скачать книгу: З історії Сватівщини (в архіві zip (313 кб))

Сватовщина – край казацкий

Сватівщина в роки війни 1941-1945

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Физико-географическая характеристика и основные этапы формирования Сватовского района. Город Сватово.

Королько Леонід Миколайович

Повернутися на сторінку Герої соціалістичної праці Сватівщини

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої соціалістичної праці Сватівщини" (Книга знаходиться в PDF форматі 5,79 мб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Герой Соціалістичної Праці Рибальченко Іван Степанович

Тракторист-машиніст широкого профілю, комбайнер, шофер 2-го відділення радгоспу «Дружба».

Іван Степанович Рибальченко народився 17 серпня 1922 року в селі Шаповалівка Новопреображенської сільради Нижньодуванського району в селянській сім’ї. У 1930 вступив до першого класу Новопреображенської школи, де закінчив 5 класів. У 1935 році його сім’я переїхала до міста Сватове. Його батько, Степан Юхимович, почав працювати в 7-й дистанції колії, а Іван Степанович, закінчивши 6 і 7 класи Сватівської семирічної школи №3 у 1937 році вступив до колгоспу «Нове життя» м. Сватове і працював на рядових роботах та причіплювачем на тракторі.

У 1939 році його було направлено на курси трактористів при Сватівській МТС, після закінчення яких повернувся до колгоспу і працював трактористом. З 2-го січня 1940 року до початку Великої Вітчизняної війни Іван Степанович, як досвідчений тракторист, працював у Сватівській МТС помічником бригадира тракторної бригади.

З початком війни Рибальченко І.С. пішов на фронт. Воював у 545-му окремому танковому батальйоні 268-ї стрілецької дивізії механіком-водієм. Більше двох років мужньо захищав свою країну сержант Рибальченко, а 28 грудня 1943 року в одному із важких боїв він був тяжко поранений і після лікування демобілізований з армії інвалідом війни. За мужність і відвагу, проявлені в боях, сержант Рибальченко І.С. нагороджений орденом Вітчизняної війни і бойовими медалями.

Після лікування І.С.Рибальченко уже з квітня 1944 року знову почав працювати помічником бригадира тракторної бригади. На цій посаді він працював до1958 року. З 28 червня 1958 року, у зв’ку з реорганізацією МТС, був переведений до колгоспу «Дружба» трактористом, а з утворенням у 1960 році радгоспу «Дружба», продовжив працювати трактористом-машиністом 1-го класу і керівником комплексної механізованої ланки цього радгоспу.

Протягом багатьох років І.С.Рибальченко вирощував значні врожаї різних сільськогосподарських культур. У зв’язку з тим, що Сватівський район знаходиться в зоні ризикованого землеробства з майже щорічним недостатком вологи у весняно-літній період та морозними малосніжними зимами з частими відлигами, озимі зернові часто або зовсім гинуть, або значно пошкоджуються, а кукурудза щорічно дає добрі і сталі врожаї. Так, наприклад, у радгоспі «Дружба» в середньому за 5 років (1960-1964 рр.) озима пшениця у 1960 і 1963 роках повністю загинула, а кукурудза кожного року давала понад 25 центнерів з гектара. Тому ця цінна фуражна культура вважалася в радгоспі одною з основних культур і на її вирощування відводили до 44% ріллі.

І.С.Рибальченко, спираючись на наукові рекомендації, створив власну технологію і прийоми вирощування цієї важливої культури і першим в районі кинув заклик до механізаторів району вирощувати кукурудзу на зерно на великих площах без затрат ручної праці і підвищити врожайність цієї культури до 50-70 центнерів з гектара. Значне підвищення врожайності кукурудзи в радгоспі «Дружба» досягнуто перш за все за рахунок того, що всі площі кукурудзи й інших культур були закріплені за 8 комплексними механізованими ланками, члени яких були матеріально зацікавлені в отриманні високих врожаїв, бо одержували платню не за кількість оброблених гектарів, а за кількість вирощеної продукції. Таке закріплення сільгоспкультур за окремими механізованими ланками усунуло безвідповідальність механізаторів за кінцевий результат і створило умови для більш рівномірного і повнішого завантаження техніки та проведення різних технологічних операцій та значно підвищило їх якість.

На протязі багатьох років механізована ланка Рибальченка займала перше місце в соціалістичному змаганні по вирощуванню зерна кукурудзи на великих площах не тільки в радгоспі «Дружба» та Сватівському районі, а й в Луганській області. У 1962 році ланка Рибальченка одержала по 30 центнерів сухого зерна кукурудзи з кожного гектара, а радгосп по 17,3 ц/га, район - по 13,3 ц. У 1963 р. ланка Рибальченка одержала по 35,2 ц/га, радгосп по 22,3, район по 13,6 ц/га. У 1964 р. ланка Рибальченка одержала по 60,8 ц/га, радгосп по 47,7, район по 34,1 ц./га, Саме завдяки високій врожайності перш за все ланки Рибальченка та ланок Цмака і Степаненка, радгосп «Дружба» у 1964 році вийшов на перше місце по врожайності зерна кукурудзи у районі і області.

Вирощування зерна кукурудзи без затрат ручної праці ланка Рибальченка розпочала у 1963 році. У результаті цього собівартість центнера зерна кукурудзи знизилась з 2,6 крб. у 1962 р. до 1,85 крб. у 1963 році. Всі інші ланки радгоспу у 1963 р. вирощували кукурудзу по-старому і тому кожний центнер зерна кукурудзи обійшовся радгоспу в 4,85 крб. У 1964 році всі механізовані ланки радгоспу за прикладом І.С.Рибальченка перейшли на вирощування кукурудзи без затрат ручної праці. Це дало добрі результати. В середньому по радгоспу затрати на один центнер кукурудзи знизились по радгоспу до 2,11 крб.

Трудовий почин ланки Рибальченка по вирощуванню кукурудзи на великих площах без затрат ручної праці був широко використаний механізаторами району і невдовзі майже всі господарства перейшли на вирощування кукурудзи за методом Рибальченка (без застосування ручної праці).

Основним показником сільськогосподарської діяльності кожного колгоспу і радгоспу являється ефективність використання землі. Завдяки умінню застосовувати на практиці свої знання та навики, члени механізованої ланки під керівництвом Рибальченка І.С. у 1964 році з кожного гектара кукурудзи заробили для радгоспу по 268,1 крб. чистого прибутку проти 87 крб. у 1962 році. В той час по радгоспу в середньому отримано за ці роки чистого прибутку з кожного гектара кукурудзи відповідно по 161,8 крб. і 22,5 крб. а по господарствах району по 71,3 і 20 карбованців.

Таким чином, на кожний карбованець, витрачений на вирощування зерна кукурудзи, механізована ланка І.С.Рибальченка в 1964 році отримала продукції на суму 5,04 карбованців, а в середньому по радгоспу - по 2,6 крб., а по господарствах району – по 1,61 карбованців.

За напружену, високопродуктивну новаторську працю Іван Степанович заслужив визнання, повагу і високий авторитет серед колег, працівників сільського господарства та керівників району і сільськогосподарських господарств. І тому на базі ланів механізованої ланки Рибальченка багато разів проводилися різні семінари і навчання механізаторів району і області. Трактористи і комбайнери колгоспів і радгоспів по декілька разів побували на полях у знатного хлібороба, заслуженого кукурудзовода України, механізатора-новатора, вмілого і досвідченого майстра своєї справи, який мав великий досвід роботи і охоче передавав цей досвід своїм колегам.

Передавав досвід не тільки словами, а й ділом: сідав за трактор і показував ту чи іншу операцію, прийом, показував, як використовує гербіциди чи вносить мінеральні добрива і аміачну воду.

За досягнення високих показників у праці і успішне виконання соціалістичних зобов’язань Рибальченко І.С. одержав понад 30 подяк, премій і Почесних грамот.

За успішне виконання комуністичних зобов’язань 3 листопада 1962 року йому було присвоєно звання «Ударник комуністичної праці», а механізованій ланці, якою керував, 14 лютого 1964 року було присвоєно звання «Ланка комуністичної праці».

За успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки, впровадження науково-технічного прогресу, розповсюдження передових методів праці і активну участь у громадському житті колективу, рішенням президії обласної ради профспілок 28 січня 1971 року І.С.Рибальченко занесений на обласну Галерею трудової слави.
За багаторічну,невтомну і високопродуктивну працю, «За успехи, достгнутые в увеличении производства и заготовок пшеницы, ржи, гречихи, проса, кукурузы, других зерновых и кормовых культур» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 червня 1966 року Р и б а л ь ч е н к у Івну Степановичу було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот».

Присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці І.С.Рибальченку – це висока шана досвідченому механізатору-новатору, це шана самовідданій героїчній праці на благо Батьківщини, чесному і відповідальному ставленню до виконання своїх обов’язків.

Деякий час він працював завідуючим механічною майстернею радгоспу, а потім комбайнером, а з 5 жовтня 1971 року за його проханням був переведений на посаду тракториста-машиніста, де працював до 23 жовтня 1978 року. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я у 1978 році змушений був перейти на посаду шофера. На цій посаді він працював до виходу на пенсію 12 квітня 1984 року.

Але довго перебувати на відпочинку він не зміг і попрохався знову на роботу в радгосп. І уже 2 січня 1985 року знову почав працювати шофером. На цій посаді працював (з річною перервою із-за хвороби) до 19 листопада 1987 року, коли він остаточно звільнився з радгоспу «Дружба» і пішов на відпочинок.

Незважаючи на велику завантаженість на роботі, Іван Степанович приймав активну участь у партійній та громадській роботі радгоспу і району. Він неодноразово обирався делегатом районних і обласних партійних і профспілкових конференцій, обирався депутатом районної ради, очолював у радгоспі групу народного контролю і за активну роботу в органах народного контролю СРСР 11вересня 1969 року був нагороджений грамотою Комітету народного контролю СРСР.

30 липня 2004 року Іван Степанович трагічно загинув. Похований у місті Сватове на Центральному кладовищі (вул. Комсомольська).

Світла пам’ять про знатного хлібороба-новатора, Героя Соціалістичної Праці Івана Степановича Рибальченка, невтомного трудівника, щиру, добру і надзвичайно скромну людину, справжнього патріота Сватівщини, на довго збережеться в пам’яті Сватівчан.