Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове


Скачать книгу: З історії Сватівщини (в архіві zip (313 кб))

Сватовщина – край казацкий

Сватівщина в роки війни 1941-1945

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Физико-географическая характеристика и основные этапы формирования Сватовского района. Город Сватово.

Королько Леонід Миколайович

Повернутися на сторінку Герої соціалістичної праці Сватівщини

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої соціалістичної праці Сватівщини" (Книга знаходиться в PDF форматі 5,79 мб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Герой Соціалістичної Праці Палійов Йосип Якович

Управляючий відділенням №1 радгоспу «Червоноармієць» Лозно-Олександрівського району, директор радгоспу «Учбовий», управляючий відділенням №1 радгоспу «Дружба», заступник директора радгоспу «Дружба».

Йосип Якович Палійов народився 27 грудня 1915 року в селі Кияново Гладківської сільради Лозно-Олександрівського району (нині Білокуракінського району) в селянській родині. Невдовзі батьки померли і чотирьохрічний хлопчик і його старший брат залишилися круглими сиротами. Сусіднє бездітне подружжя Хлапоніних всиновили Йосипа. Щоб приховати таємницю всиновленя, Хлапоніни записали хлопчика на своє прізвище, назвали його Іваном і переїхали жити до міста Єнакієво. У Єнакієво Ваня Хлапонін виріс, закінчив школу. У 1935 році закінчив Донецький технікум громадського харчування, одержавши спеціальність «шеф-повар ресторану», почав працювати за спеціальністю в Єнакієво.

У 1933 році, коли настав час одержувати паспорт, Ваня приїхав до свого села, щоб відновити свідоцтво про народження, якого в нього не було. І тут з’ясувалося, що ніякий він не Ваня Хлапонін, а Йосип Якович Палійов.
З грудня 1936 по лютий 1939 рік Йосип Якович проходив дійсну військову службу на Далекому Сході, де приймав участь у боях з японськими військами в районі озера Хасан. У 1940 році закінчив курси вдосконалення командного складу запасу Київського військового округу.

Уже в перші місяці війни командир стрілецького взводу лейтенант Палійов із своїми воїнами мужньо захищав свою землю від загарбників. Потім були важкі дороги відступу та запеклі криваві бої з фашистами під Ростовом, Сталінградом і на Курській дузі. У одному з запеклих боїв комбриг і два комбати вибули із строю. Тоді офіцер зв’яку танкового полку Й.Я.Палійов, як найстарший офіцер, прийняв командування військовою частиною на себе і здобув перемогу. За цей подвиг та героїчну участь у запеклих боях під Сталінградом йому було присвоєно звання капітана і нагороджено орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

У славнозвісній Прохоровці на Курській дузі прославилися бійці 26 танкової бригади, в якій замісником начальника штабу по розвідці служив капітан Палійов. Підрозділу розвідників на чолі з капітаном Палійовим було наказано виявити сили противника на одній із ділянок та засікти його вогневі точки і розташування військових підрозділів. Відважні розвідники підповзли майже до самих окопів противника і Палійову вдалося знайти в одній із балок сховані німецькі підрозділи піхоти і танків. Про це начальник розвідки негайно повідомив командира бригади. Через деякий час виявлені ворожі війська були розбиті і розсіяні. За цю операцію капітана Палійова було нагороджено орденом Червоної Зірки.
І знову важкі і кровопролитні бої. У одному з боїв під Полтавою в серпні 1943 року Палійова було важко поранено і він біля 8-ми місяців пролежав у шпиталі, який покинув на милицях інвалідом війни.

Але офіцер-комуніст не скорився долі і не опустив руки. Він вирішив продовжувати воювати, але вже на трудовому фронті. Спочатку він пішов працювати начальником відділу робітничого постачання одного з великих заводів Харкова, але земля владно кликала до себе, і колишній офіцер-танкіст стає хліборобом. 20 березня 1947 року його призначають управляючим відділку №1 великого зернорадгоспу «Червоноармієць» Білокуракінського району.

Для сільського господарства перші післявоєнні роки були дуже важкими: не вистачало техніки, досвідчених кадрів, посівного матеріалу, племінної худоби і тваринницьких приміщень. А тут ще через посуху виникло голодне лихоліття. Та керуючий відділку вірив, що всі ці важкі труднощі тимчасові і їх можна подолати, і, не покладаючи рук, з раннього ранку і до пізнього вечора він невтомно працював. То він разом з молодим і недосвідченим трактористом лагодив єдиний на відділенні трактор, то ходив по дворах господарів і прохав їх допомогти коровами в польових роботах, то прохав робітників допомогти вивезти на поля перегній, чи провести снігозатримання. Він невтомно працював і наполегливо вчився. Вчився сам і вчив колектив відділення господарювати і вирощувати хліб.

Старанна праця трудівників відділення окупилася сторицею. І вже в несприятливому 1947 році хлібороби відділення під керівництвом Й.Я.Палійова зібрали добрий врожай озимої пшениці в цілому по відділенню по 31,9 центнерів з одного гектара на площі 44 гектари.

За досягнуті успіхи багато робітників радгоспу були нагороджені різними урядовими нагородами, а керуючому відділенням радгоспу П а л і й о в у Йосипу Яковичу «За исключительные заслуги перед государством, выразившиеся в получении в 1947 году урожая пшеницы 31,9 центнера с гектара на площади 44 гектара» Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1944 року було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот»

Дворічна робота Палійова керуючим відділенням радгоспу показала, що він добрий і серйозний господар, має добрі організаторські здібності і вміє добиватися хороших результатів, і тому трест радгоспів призначив його 4 квітня 1949 року директором радгоспу «Учбовий» Сватівського району, де він працював до 13 серпня 1955 року. Саме при директору Палійову у радгоспі «Учбовий» закладалися основи овочево-насінневої спеціалізації радгоспу і структура тваринницького комплексу.

Маючи значний практичний досвід роботи в сільському господарстві Й.Я.Палійов в той час не мав спеціальної сільськогосподарської освіти, тому трест направив його 1 вересня 1955 року на навчання до Новочеркаської дворічної сільськогосподарської школи по перепідготовці директорів радгоспів, яку він успішно закінчив 1 вересня 1957 року.

Після закінчення цієї школи Й.Я.Палійов два роки працював директором Сватівської бурякової бази і рік агрономом відділення радгоспу «Учбовий», а з утворенням радгоспу «Дружба» - 14 вересня 1960 року був призначений керуючим 1-го відділення цього радгоспу.

Хлібороби першого відділення під керівництвом Палійова увесь час одержували високі врожаї зернових культур, а тваринники стійко утримували першість по виробництву молока. За ці вагомі успіхи керуючий відділенням радгоспу №1 Йосип Якович Палійов був нагороджений орденом «Знак Пошани»
З 9 листопада 1966 року і до виходу на пенсію 22 квітня 1971 року він працював замісником директора радгоспу «Дружба»

За успішне виконання завдань першого року дев’ятої п’ятирічки, впровадження науково-технічного прогресу, розповсюдження передових методів праці і активну участь у громадському житті радгоспу «Дружба», постановою президії Ворошиловградської обласної ради профспілки від 30 березня 1972 року Йосип Якович був занесений на обласну Галерею трудової слави.

Після виходу на пенсію Й.Я.Палійов приймав надзвичайно активну участь у суспільно –політичному житті міста і району. Охоче виступав перед школярами і трудовими колективами, неодноразово обирався депутатом до міської і районної Рад, активно і відповідально виконував свої депутатські обов’язки.

Він був надзвичайно працьовитою, відповідальною, урівноваженою, привітною і доброю людиною з відкритим привітним і усміхненим лицем і чуйною душею. І тому він користувався великим авторитетом і повагою в трудових колективах, де він працював, та серед жителів міста. З ним було цікаво працювати і цікаво спілкуватися. Саме таким його запам’ятали багато людей, які його близько знали чи спілкувалися з ним.

Помер Палійов Йосип Якович 20 липня 1990 року. Похований у місті Сватове на Західному кладовищі (вул. стовбового).