Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Історія Сватове

Королько Л.Н.

Сватове


Скачать книгу: З історії Сватівщини (в архіві zip (313 кб))

Сватовщина – край казацкий

Сватівщина в роки війни 1941-1945

Герої Радянського Союзу та повні кавалери ордена Слави Сватівщини

Голодомор 1932 - 1933 на Сватівщині

ГОЛОДОМОР:: причини і наслідки 1932 - 1933 рр.

Физико-географическая характеристика и основные этапы формирования Сватовского района. Город Сватово.

Королько Леонід Миколайович

Повернутися на сторінку Герої соціалістичної праці Сватівщини

Скачати книгу Леоніда Миколайовича Королько: "Герої соціалістичної праці Сватівщини" (Книга знаходиться в PDF форматі 5,79 мб.)

Ця інформація зібрана та підготовлена істориком - краєзнавцем Сватове Королько Леонідом Миколайовичем

Герой Соціалістичної Праці Цвітенко Прасковія Семенівна

Знатна свинарка колгоспу «40 років Жовтня». Село Преображенне Нижньодуванського району.

Прасковія Семенівна Цвітенко народилася 12 жовтня 1916 року в селі Преображенному Нижньодуванського району в селянській родині. Батько помер, коли дівчинці ледве виповнився 1 рік і мати одна з трьома дітьми намагалась якось звести кінці з кінцями. Параска дуже рано прилучилася до важкої селянської праці і добре знала ціну хліба. Щоб якось допомогти матері, у 13 років Параска покинула школу і пішла працювати до колгоспу ім. Шевченка. Працювала на рядових роботах, охоче бралася за будь-яку роботу, яку їй доручали і намагалася всіма силами виконати цю роботу і не відставати від дорослих.

Перед війною 5 років працювала на рядових роботах у радгоспі «Учбовий», а коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, провівши своїх старших братів на фронт, Параска з іншими односельцями була мобілізована на створення оборонних споруд. Дуже важко доводилося дівчатам майже увесь світовий день рити окопи, бо треба було виконати свою денну норму. А як не справлялися вдень то доводилося працювати і пізнього вечора.

У лютому 1943 року, після звільнення району від окупантів, Параска почала працювати на рядових роботах у колгоспі свого рідного села Преображенне,а в 1947 році її, як працьовиту і відповідальну працівницю, направили на постійну роботу на свиноферму свинаркою. Спочатку у молодої свинарки не все ладилося, але вона не опускала руки. Маючи тільки початкову освіту, дівчина наполегливо вчилася. Спочатку вона набиралася досвіду у більш досвідчених свинарок своєї ферми, а потім з допомогою зоотехніка почала знайомитися з науковими досягненнями і передовим досвідом кращих свинарок. А потім потихеньку почала застосовувати цей досвід у своїй роботі.

Завдяки впровадженню прогресивних методів вирощування свиней, старанню і наполегливості, Прасковія Семенівна з кожним роком добивалася все кращих і кращих результатів своєї роботи. Так, якщо у 1955 році вона отримала по 25 поросят від кожної закріпленої основної свиноматки, то у 1956 р. – 31, 1957р. – 27, 1958 р.- 31, 1959 р. – 30, 1960р. – 35, 1961р. – 36поросят від кожної основної і разових свиноматок.

Будучи вже досвідченим майстром своєї справи і відомою людиною не тільки в районі, а й в області, П.С.Цвітенко ще наполегливіше і завзятіше використовувала передові прогресивні методи роботи кращих майстрів та розробляла і впроваджувала свої методи і прийоми вирощування свиней і добивалася ще кращих результатів. Виступаючи у районній газеті від 28 липня 1960 року вона заявила: «На початку цього року я взяла зобов’язання одержати у 1960 році по 32 поросят на свиноматку. Але ще на весні я переглянула свої зобов’язання і вирішила одержати по 35 поросят на свиноматку.» І слова свого вона дотримала, за 1960 рік вона отримала по 35 поросят на свиноматку.

Повернувшись з Москви, Цвітенко, в районній газеті від 17 жовтня писала: «Я була делегатом історичного ХХІІ з’їзду КПРС, який затвердив програму побудови комунізму в нашій країні. Повернулася я із Москви і поставила перш за все перед собою завдання: уже в першому році будівництва комунізму виконати свій план, бо я ж комуніст, делегат з’їзду, на мене будуть рівнятись, з мене будуть брати приклад… Ще раніше брала зобов’язання одержати від своєї групи свиней за семирічку 1272 поросят. І ось, коли повернулась з Москви, вирішила виконати цей план на три роки раніше. Сьогодні (17 жовтня 1962 р.- прим.авт.) я можу доповісти трудівникам району, комуністам, свинаркам господарств нашого виробничого управління, що слова свого дотрималася. Намічений план на семирічку перевиконано. Від моєї групи свиней передано на відгодівлю 1304 поросят. Добре йдуть справи і з виконанням річного зобов’язання. До кінця року я повинна одержати по 35 поросят на основну свиноматку разом із разовими свиноматками, вже є по 32,4 поросят. Отже, зобов’язання виконаю.» І дійсно своє зобов’язання вона виконала.

Багато це чи мало 35 поросят на кожну свиноматку? Для порівняння зазначу, що коли Цвітенко брала зобов’язання одержати по 35 поросят, то передова в районі СТФ, на якій працювала і сама Прасковія Семенівна, мала зобов’язання одержати по 24 поросяти на кожну свиноматку. Таким чином, приплід по 35 поросят на кожну свиноматку, це дуже високий показник роботи визначного майстра, це найвищий показник роботи на той час не тільки в районі й області, а й по всій Україні.

За довголітню високопродуктивну і новаторську працю П.С.Цвітенко у 1961 році було присвоєно звання «Ударник комуністичної праці». Вона була нагороджена медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя ві дня народження В.І.Леніна» і медаллю «За трудову доблесть»

«За особые заслуги в развитии сельського хозяйства и достижение высоких показателей по производству зерна, сахарной свеклы, молока, мяса и другой продукции сельського хозяйства и внедрение в производство достижений науки и передового опыта» Указом Президії ВерховноЇ Ради СРСР від 26 лютого 1958 року Ц в і т е н к о Прасковії Семенівні було присвоєно високе званя Героя Соціалістичної Праці з врученням їй ордена Леніна і Золотої медалі «Серп і Молот»

П.С.Цвітенко була визнаним висококласним майстром одержання високих приплодів поросят і догляду за молодняком. У неї було чому повчитися і вона не скупилася і охоче передавала свій досвід іншим свинаркам , в першу чергу свинаркам своєї ферми. Сама Прасковія Семенівна про це говорила : «У мене є багато послідовниць, яких я навчила майстерності догляду за свиноматками і молодняком. Ось, наприклад, працює зі мною Ганна Кирищук. Це скромна трудівниця, але руки в неї золоті. Вона вже має по 24 поросят на свиноматку. Непогані результати і в Зої Конищої та Марії Фалько…»

Свій багаторічний досвід роботи Цвітенко охоче передавала не тільки свинаркам свого колгоспу, а й свинаркам інших господарств району й області. Тому на свинофермі, де працювала Цвітенко, часто проводилися районні і обласні семінари.

У листопаді 1960 року у всіх обласних газетах Луганської області було опубліковано відкритий лист передових свинарок області до всіх працівників свинарства із закликом ще ширше розгорнути соціалістичне змагання за більш широкий розвиток свинарства в колгоспах і радгоспах області. Першою цього листа підписала П.С.Цвітенко.

Про досвід роботи свинотоварної ферми бригади №4 колгоспу «40-річчя Жовтня»» на чолі із старшою свинаркою П.С.Цвітенко було розглянуто на засіданні бюро райкому партії у лютому 1961 року. Бюро райкому партії в своєму рішенні схвалило цінний досвід роботи колективу свинотоварної ферми бригади №4 колгоспу «40-річчя Жовтня» і старшої свинарки цієї ферми Цвітенко П.С. З метою розповсюдження передового досвіду старшої свинарки, Героя Соціалістичної Праці П.С.Цвітенко, на бюро було вирішено створити школу передового досвіду розвитку свинарства. Керівником цієї школи була призначена П.С.Цвітенко. Секретарям партійних організацій і зоотехнікам колгоспів і радгоспів рекомендовано забезпечити у всіх господарствах вивчення і використання передового досвіду колективу СТФ бригади №4 колгоспу «40-річчя Жовтня» .

Про досвід роботи знатної свинарки України Цвітенко П.С. головний зоотехнік райдержінспекції Кандабаров І.М. підготував і опублікував у 1963 році наукову статтю у журналі «Свиноводство СССР».

„Як же Вам вдалося так довго і так напружено пропрацювати на такій важкій і не престижній роботі?” Мабуть, треба було дуже сильно любити і цінувати свою роботу, щоб так достойно відповісти на це запитання кореспондента райгазети. «Без звички дуже складно було працювати. А потім, коли звикла, мені здавалося, що немає у світі кращої роботи, ніж моя. І так приємно було. На роботу йшла завжди з радістю, з особливим натхненням, бо ж розуміла: легко у цьому складному світі нічого не дається. Я щоранку вставала о 5-й годині, а лягала вже тоді, коли сонечко заходило… Робота моя дуже клопітка. Потрібно усе знати, якщо будеш добре працювати, то і гроші у тебе будуть, і держава не буде бідною». У районній газеті за 7 листопада 1960 року П.С.Цвітенко виступила із статтею «Друге народження», яку закінчила такими словами: «Найщасливішою вважаю я себе. Що потрібно людині для щастя? Воля - перш за все, робота по душі, повага та довіра товаришів і відчуття того, що ти приносиш користь суспільству».

Незважаючи на те, що Прасковія Семенівна дуже напружено працювала, вона приймала активну участь у громадській роботі свого села і району. Була частим гостем у школах, часто виступала перед жителями села і приймала активну участь у роботі різноманітних районних і обласних заходів, часто виступала із статтями у районній газеті. Була добрим агітатором на своїй фермі. 1 березня 1959 року була обрана депутатом Верховної Ради УРСР, а 5 березня 1961 року обрана депутатом районної ради. І, незважаючи на зайнятість, вона приділяла багато уваги виконанню своїх депутатських обов’язків.

У 1970 році П.С.Цвітенко пішла на заслужений відпочинок. Із-за своєї напруженої роботи не змогла створити своєї родини і на старості залишилася одна. Поки існував колгосп - її не забували і всіляко допомагали. Допомагали й школярі. Але невпинно пролітали роки. Розвалився колгосп. Все рідше і рідше навідувалися школярі. Невідомі злодії обманним шляхом забрали у неї всі нагороди. Забута і всіма покинута, хвора і немічна Прасковія Семенівна з великим жалем і болем у серці змушена була розпрощатися із своєю садибою і переселитися до Сватівського інтернату для людей похилого віку. І невдовзі, 17 жовтня 2005 року, Прасковія Семенівна Цвітенко відійшла у вічність.

Завдяки великій наполегливості Г.Т.Плющ на могилі П.С.Цвітенко було встановлено величний гранітний пам'ятник. Райрада, райдержадміністрація і міська рада добре підготували і провели на могилі П.С.Цвітенко мітинг з виступами друзів і знайомих, керівників району, міста і села Преображенного.

Багато добрих слів можна сказати про Героя Соціалістичної Праці, затну свинарку Цвітенко П.С. Безумовно, вона була ініціативним, творчим і висококласним майстром своєї справи, але перш за все багато людей, які її добре знали, відмічали її скромність, працелюбність, наполегливість і високий рівень відповідальності за доручену справу. Вона користувалася великою повагою і авторитетом серед тваринників району і жителів села, бо поважала людей. Її життєвим кредом були такі вирази: «Кожен повинен трудитися на своїй ділянці виробництва сумлінно з чистою совістю», «Людей і роботу поважати треба – ось і вся умова добробуту» .

Колишній секретар парткому колгоспу К.Г.Підопригора підкреслює такі риси П.С.Цвітенко, як працелюбність і людяність. А доярка колгоспу З.М.Шевченко говорить: «Ще в дні моєї юності мені хотілося походити на Прасковію Семенівну. І сьогодні, працюючи дояркою, не залишаю мрії добитися високих надоїв, заслужити повагу подруг і всього колективу». А головний зоотехнік райдержінспекції І.М.Кандабаров так відізвався про Цвітенко: «Людиною вона була на рідкість простою, добросовісною, яка душею вболівала за справи на фермі… Незважаючи на високі нагороди, Цвітенко П.С. була людиною відкритою, скромною, товариською… Ця жінка дійсно присвячувала себе і своє життя праці, днювала й ночувала на фермі, особливо, коли проходили опороси».

Простота, скромність, працелюбність, любов до своєї справи і велике почуття відповідальності за доручену справу – ось основні риси портрета знатної свинарки, Героя Соціалістичної Праці Прасковії Семенівни Цвітенко, яка на ділі довела, що коли дійсно любиш свою справу, якою займаєшся, якою б маленькою і непрестижною вона не була, можна досягнути значніх успіхів у роботі і високого визнання серед людей.

Людина славиться своєю працею – стверджує народна мудрість. Вірно і влучно сказано. Прасковія Семенівна Цвітенко на протязі багатьох років своєю кропіткою високопродуктивною працею гідно прославляла свій колгосп, своє село і свій район, своїми переконливими успіхами надихала колег і сільських трударів на звитяжну високопродуктивну працю.

Закінчити розповідь про нашу славну землячку дозвольте словами пісні «Героїня», слова якої написані учителем Маньківської школи Г.Є.Титко, а музика заслуженим працівником культури Л.Є.Верцуном, мешканцями села Преображенне.


Героїня Паша – це ж бо гордість наша.
Їй всміхнулось щастя в творчому труді.
Серцем трудівничим всіх на подвиг кличе.
Дружньо йдуть за нею літні й молоді

Кожен труд свій множить, бо усіх тривожить.
Нагорода Паші – Зірка Золота.
Пашу ми вітаєм, в пісні прославляєм.
Щастя їй бажаєм й довгії літа.

Дорогії друзі, в радості - не в тузі.
Вип’ємо чарчину, може й не одну.
За Цвітенко Пашу – Героїню нашу.
За щасливу долю світлу і ясну.