СВАТОВО



Сватово - общественно-информационный портал города

Международная Ассоциация сайтов городов

 

поветнутись на головну сторінку сайту



Вірші Шевченко, В казематі









Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

 

Вірші Шевченка

 

Вірші Шевченко, В казематі

Фото - портрет Тараса Григоровича Шевченка

 

Моїм соузникам посвящаю
Згадайте, братія моя...
Бодай те лихо не верталось!
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали.
І, певне, думали: —
Коли На раду тиху, на розмову,
Коли ми зійдемося знову
На сій зубоженій землі? —
Ніколи, братія, ніколи
З Дніпра укупі не п'ємо!
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо
Між людьми, як люди.
А поки те буде,
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте.
І його не забудьте, други,
І не проклинайте.
І мене в неволі лютій
Інколи згадайте.

І

Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі.
Тільки дав мені Бог
Красу — карії очі,
Та й ті виплакала
В самотині дівочій.
Ані братика я,
Ні сестрички не знала,
Меж чужими зросла,
І зросла — не кохалась!
Де ж дружина моя,
Де ви, добрії люди?
Їх нема... я сама.
А дружини й не буде!

II

За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.
Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає: —
Наносили землі,
Та й додому пішли,
І ніхто не згадає.
Нас тут триста, як скло!
Товариства лягло!
І земля не приймає.
Як запродав гетьман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти.
По своїй по землі
Свою кров розлили
І зарізали брата.
Крові брата впились
І отут полягли
У могилі заклятій. —
Та й замовк, зажуривсь
І на спис похиливсь,
Став на самій могилі,
На Дніпро позирав,
Тяжко плакав, ридав,
Сині хвилі голосили.
З-за Дніпра із села
Руна гаєм гула,
Треті півні співали.
Провалився козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.

III

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись.—
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

IV

— Не кидай матерії — казали,
А ти покинула, втекла,
Шукала мати, не найшла,
Та вже й шукати перестала,
Умерла плачучи. Давно
Не чуть нікого, де ти гралась;
Собака десь помандрувала,
І в хаті вибито вікно.
В садочку темному ягнята
Удень пасуться.
А вночі Віщують сови та сичі
І не дають сусідам спати.
І твій барвіночок хрещатий
Заріс богилою, ждучи
Тебе неквітчану.
І в гаї
Ставочок чистий висихає,
Де ти купалася колись.
І гай сумує, похиливсь.
У гаї пташка не співає —
Й її з собою занесла.
В яру криниця завалилась,
Верба усохла, похилилась,
І стежечка, де ти ходила,
Колючим терном поросла.
Куди полинула, де ділась?
До кого ти перелетіла?
В чужій землі, в чужій сім'ї
Кого ти радуєш? до кого,
До кого руки приросли?
Віщує серце, що в палатах
Ти розкошуєш, і не жаль
Тобі покинутої хати...
Благаю бога, щоб печаль
Тебе довіку не збудила,
Щоб у палатах не найшла...
Щоб бога ти не осудила
І матері не прокляла.
— Чого ти ходиш на могилу? —
Насилу мати говорила.—
Чого ти плачеш ідучи?
Чому не спиш ти уночі,
Моя голубко сизокрила?
— Так, мамо, так.—
І знов ходила,
А мати плакала ждучи.
Не сон-трава на могилі
Вночі процвітає,
То дівчина заручена
Калину саджає,
І сльозами поливає,
І господа просить,
Щоб послав він дощі вночі
І дрібнії роси.
Щоб калина прийнялася,
Розпустила віти.
— Може, пташкою прилине
Милий з того світа.
Зов'ю йому кубелечко,
І сама прилину,
І будемо щебетати
З милим на калині.
Будем плакать, щебетати,
Тихо розмовляти,
Будем вкупочці уранці
На той світ літати.
І калина прийнялася,
Віти розпустила.
І три літа на могилу
Дівчина ходила.
На четверте... Не сон-трава
Вночі процвітає,
То дівчина з калиною
Плаче, розмовляє:
— Широкая, високая
Калино моя,
Не водою до схід сонця
Поливаная.
Широкії ріки-сльози
Тебе полили.
їх славою лукавою
Люди понесли.
Зневажають подруженьки
Подругу свою,
Зневажають червоную
Калину мою.
Повий мою головоньку,
Росою умий
І вітами широкими
Од сонця закрий.
Вранці найдуть мене люди,
Мене осміють.
Широкії твої віти
Діти обірвуть.—
Вранці рано на калині
Пташка щебетала;
Під калиною дівчина
Спала, не вставала:
Утомилось молодеє,
Навіки спочило...
Вставало сонце з-за могили,
Раділи люди, встаючи.
А мати й спати не лягала,
Дочку вечерять дожидала
І тяжко плакала ждучи.

VI

Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру.
А найменший
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі,
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині...
А дівчина заручена —
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов'яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину...
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блука ють.
А три шляхи широкії
Терном заростають.

VII

Н. Костомарову

Веселе сонечко ховалось
В веселих хмарах весняних.
Гостей закованих своїх
Сердешним чаєм напували
І часових переміняли,
Синемундирних часових.
І до дверей, на ключ замкнутих,
І до решотки на вікні
Привик я трохи, і мені
Не жаль було давно одбутих,
Давно похованих, забутих,
Моїх кривавих тяжких сльоз.
А їх чимало розлилось
На марне поле. Хоч би рута,
А то нічого не зійшло!
І я згадав своє село.
Кого я там коли покинув?
І батько й мати в домовині...
І жалем серце запеклось,
Що нікому мене згадати!
Дивлюсь: твоя, мій брате, мати
Чорніше чорної землі
Іде, з хреста неначе знята...
Молюся! господи, молюсь!
Хвалить тебе не перестану!
Що я ні з ким не поділю
Мою тюрму, мої кайдани!

VIII

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.

IX

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось,
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.

X

КОСАР

Понад полем іде,
Не покоси кладе,
Не покоси кладе — гори.
Стогне земля, стогне море,
Стогне та гуде!
Косаря уночі
Зустрічають сичі.
Тне косар, не спочиває,
Й ні на кого не вважає,
Хоч і не проси.
Не благай, не проси,
Не клепає коси;
Чи то пригород, чи город,
Мов бритвою, старий голить
Усе, що даси.
Мужика, й шинкаря,
Й сироту-кобзаря.
Приспівує старий, косить,
Кладе горами покоси,
Не мина й царя.
І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить
І не пом'яне.
Чи ми ще зійдемося знову?
Чи вже навіки розійшлись?
І слово правди і любові
В степи і дебрі рознесли!
Нехай і так.
Не наша мати,
А довелося поважати.
То воля Господа.
Годіть!
Смирітеся, молітесь Богу
І згадуйте один другого.
Свою Україну любіть,
Любіть її...
Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

 

 

Дати життя і творчості Т. Г. Шевченка

 

Вірш Шевченко, "Думка"

Вірш Шевченко, Думка 2

Вірші Шевченко, Думка 3

Вірш Шевченко, Думка 4

На вічну пам'ять Котляревському

Думи мої, думи мої

Перебендя

Тополя

До Основ'яненка

Іван підкова

Н. Маркевичу

Вітер з гаєм розмовляє

Вірш Шевченка, Гамалія

Вірш Шевченка, Сова

Вірш Шевченко, Сон

У неділю не гуляла

Заворожи мені, волхве

Вірш Шевченка, Гоголю

Не завидуй багатому

Не женися на багатій

Вірші Шевченко, Єретик

Вірш Шевченко, Наймичка

Вірші Шевченко, Кавказ

І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє

Вірші Шевченка, Холодний яр

Вірш Шевченка, Маленькій Мар'яні

Минають дні, минають ночі

Вірш Шевченка, Три літа

Вірші Шевченка, Заповіт

Вірш Лілея

Вірші Русалка

Вірші Шевченко, В казематі

Вірші Шевченко, Думи мої, думи мої

Поема 'Княжна', (уривки)

Не гріє сонце на чужині

Вірші Шевченко, Сон

Вірші Шевченко, Полякам

Один у другого питаєм

Самому чудно, а де ж дітись?

Ой стрічечка до стрічечки

Вірш Шевченко, Хустина

Вірші Шевченко, А. О. Козачковському

Вірші Шевченко, то так і я тепер пишу

А нумо знову віршувать

Вірш Шевченка, У Бога за дверима лежала сокира

Вірші Шевченка, Ой гляну я, подивлюся

Та не дай Господи нікому

Вірш Шевченка, Царі (уривки)

Вірші Шевченка, Добро, у кого є господа

Ну що б, здавалося, слова

Мов за подушне, отступили

Вірші Шевченка, Якби зустрілися ми знову

Вірш Шевченка, Пророк

Вірші Шевченка, Сичі

Вірш Шевченка, І небо невмите, і заспані хвилі

Вірші Шевченка, І виріс я на чужині

Не для людей, тієї слави

Коло гаю, в чистім полі

Якби мені черевики

Вірші Шевченка, І багата я

Вірш Шевченка, Полюбилася я

Породила мене мати

Ой виострю товариша

По вулиці вітер віє

Ой сяду я під хатою

Вірші Шевченка, Закувала зозуленька

Ой не п'ються пива - меди

Вірш Шевченка, У тієї Катерини

Ой пішла я у яр за водою

Не так тії вороги

Вірші Шевченка, ой люлі, люлі, моя дитино

Вірш Шевченка, ой чого ти почорніло

Туман, туман долиною

У неділеньку у святую

У неділеньку та ранесенько

Вірш Шевченка, Утоптала стежечку

І широкую долину

На вгороді коло броду

Не хочу я женитися

Вірш Шевченко, Чума

Вірш Шевченко, І знов мені не привезла

Вірші Шевченка, в неволі в самоті немає

Вірш Шевченко, Ой умер старий батько

Вірші Шевченка, Неначе степом Чумаки

Вірш Шевченко, За сонцем хмаронька пливе

Вірші Шевченка, Не додому вночі йдучи

Вірші Шевченко, Як маю я журитися

На що мені женитися?

Вірш Шевченка, Заросли шляхи тернами

Зацвіла в долині

Вірші Шевченка, У нашім раї на землі

На великдень на соломі

Було, роблю що, чи гуляю

Буває іноді старий

Вірші Шевченко, Хіба самому написать

Дурні та гордії ми люди

Вірші Шевченка, І золотої й дорогої

Вірш Шевченко, Ми в купочці колись росли

Готово! Парус розпустили

Вірш Шевченка, Ми восени такі похожі

Лічу в неволі дні і ночі

Лічу в неволі дні і ночі 2

Ми заспівали, розійшлись

Не молилася за мене

Мені здається я не знаю

Вірші Шевченка, Якби ви знали, паничі

Вірш Шевченко, Буває, в неволі іноді згадаю

Вірш Шевченка, І станом гнучим і красою

Огні горять, музика грає

Чи то недоля та неволя

На батька бісового я трачу

І досі сниться: під горою

Мій Боже милий, знову лихо

Юродивий

Вірші Шевченко, Доля

Вірші Шевченка, Муза

Вірш Шевченка, Слава

Вірші Шевченка, Сон

Я не нездужаю, нівроку

Вірші Шевченка, Подражаніє 11 псалму

Марку Вовчку

Ісаія глава 35

Така, як ти, колись лілея

Федору Івановичу Черненку

Вірші Шевченко, Сестрі

Вірш Шевченко, Колись дурною головою

Во Іудеї во дні они

Вірші Шевченко, Подражаніє

Ой діброво — темний гаю!

Вірш Шевченко, Молитва

Колись-то ще, во время оно

Вірші Шевченко, Плач Ярославни

З передсвіта до вечора

Над Дніпровою сагою

Вірші Шевченко, Росли у купочці, зросли

Вірш Шевченко, Світе ясний! Світе тихий!

І Архімед, і Галілей

Поставлю хату і кімнату

Вірші Шевченко, Не нарікаю я на Бога

Вірш Шевченко, Минули літа молодії

І тут, і всюди — скрізь погано

Якби з ким сісти хліба з'їсти

Вірші Шевченко, Тече вода з-під явора

Вірш Шевченко, Якось-то йдучи уночі

Бували войни й військовії свари

Зійшлись, побрались, поєднались

 

 



 

 

 



Вірші Шевченка

 



 

 

Пропонуємо ще декілька віршів про природу та Стихи о весне     Вірші     Вірші дітей     Діти і поезія     Стихи Плещеев А.Н.     Стихи Фет А.А.      Вірші Миколи Уманця    Природа стихи

 

 

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви

 

поветнутись на головну сторінку сайту

  Статистика сайта
Авторское право © 2007 - 2024 svatovo.ws - Все права защищены, Копирование материалов разрешено только с видимой ссылкой на источник: http://svatovo.ws