За селом під лісом
Розцвіла калина,
Цвіте буйне цвітом,
І до неба лине.
Підійди, торкнися,
Просить, заграває,
За гілки візьмися,
Знову не пускає.
Любить же калина
Гратись по весні,
Як заворожила,
Сподобалась мені.
Восени калина
Грона наливає,
Ягоди червоні
Листям прикриває.
Отаку калину
Видно із далека,
Ягоди червоні
Не взяла і спека.
Ягоди цілющі
Родить нам калина,
Грона пишнотілі
Збирає родина.
Як плоди зібрали,
Забули калину,
Обходять стороною,
Ідуть по шипшину.
Стоїть одинока
Під лісом калина,
Ні вітер, ні спека
її не змінила.
Ні перші морози
її не злякали,
Ні сніг і ні холод
її не зламали.
Стоїть, манить красотою,
Мов кличе до себе,
Чиста, вимита росою,
Живе не для себе.
Так і хочеться обійняти,
Пригорнути ніжно,
Ту калину, що під лісом,
Що родить так плідно.
Ось чому калина наша
Символ є любові,
І в вінки дівки вплітають
Грона ті червоні.
