Схилились верби біля ставу над водою,
Так тихо, що листок на них не колихне,
Гілки переплелися довгою зеленою косою,
В чеканні, що вода знов прохолодою дихне.
Та ось подув різкий холодний вітер,
Збурлилася вода і зашумів ставок,
І вітер хвилею човни на берег виніс,
А верби з вітром розпочали свій танок.
Вода із піною на берег набігає,
Полоще листя, миється верба косою,
І наче дівку від біди застерігає,
Не лізь далеко в воду, заберу з собою.
В цей час русалки розігрались між собою,
Співають і сміються, кличуть юнака,
Милуються верби зеленою косою,
Під верби заманили козака.
Всю ніч розважали козака русалки,
І тільки ранком гомін їх затих,
На листі верб заграли вранішні світанки,
Вода від сонця заіскрилась, вітер стих.
Ранок настав після гучної ночі,
Русалок вже нема, а наш козак сидить,
На верби дивиться, не закриває очі,
Від рук русалок тіло ще тремтить.
