Напередодні Нового року фермерське господарство «Явір», що у Сватівському районі на Луганщині, відзначило ювілейну подію. Вже минуло рівно 20 років з того часу, як розпочало свою діяльність одне з перших у районі господарств нового напрямку. Та за цією, так би мовити, «офіційною» датою — роки напруженої праці, долання труднощів, вирішення щоденних і перспективних проблем.
А першим завжди нелегко. Та все ж нинішній керівник «Явору» Анатолій Серга свідомо пішов на складнощі заради мети, якою пройнявся в переломний період розвитку суспільства. Потяг до змін зачепив тоді, мабуть, всі прошарки населення. Не оминув він і села…
Новониканорівка, де народився і мешкає майже все життя А. Серга, розташоване на самому краю Сватівського району. Село це досить своєрідне. Його протяжність майже десять кілометрів. Та ось тільки розкинулося воно переважно однобічно. Житлові будинки прихилилися поближче до пониззя, створеного неширокою річечкою, що протікає через поселення. На іншому ж боці дороги знаходяться виробничі приміщення, які залишилися від матеріально-технічної бази колишнього колективного господарства.
Заради справедливості слід сказати, що руйнація майстерень, ферм, току істотно не зачепила Новониканорівку, як це сталося в інших місцях Сватівського району, та й не тільки тут, а, мабуть, по всій Україні. А сприяло такому збереженню майна насамперед те, що після розколу колгоспу землю взялися обробляти місцеві фермери. Крім Анатолія Серги це Євген Бондарєв, Андрій Соболь, Анатолій Замошников, Сергій Шалайкін. Не потрапили новониканорівські землі і в «обійми» різних «нібулонів», «агротонів», «луторівців» та інших новоспечених «агрохолдингів», які розкинули свої загребущі щупальця на селянські земельні простори.
Ось саме те, що тут господарюють свої доморощені фермери, і сприяло хай і не повному збереженню колишнього потенціалу, та все ж не призвело до руйнівних наслідків кучмівського указу від 3 грудня 1999 року. А одним з осередків грамотного господарювання і стало фермерське господарство «Явір», яке всі два десятиліття і очолює Анатолій Серга.
— Дійсно, вже минуло двадцять років, як ми отримали необхідний документ на право ведення фермерства на виділеній 50-гектарній площі. Якщо ж говорити про конкретну дату, то сталося це 28 грудня 1995 року,— розповідає Анатолій Іванович.
— Були складні питання на початку цієї справи?— запитую у Серги.
— Тоді фермерство тільки-но зароджувалося. Ще досить міцно трималися колгоспи. Хоча на той час вони вже набули іншої назви, стали КСП, тобто колективними сільськогосподарськими підприємствами, все ж суттєвих змін не сталося. Як і раніше, на чолі знаходилися голови колгоспів — непохитні прибічники старих методів роботи. Вони ж зовсім не бажали, щоб краялися колгоспні землі задля створення якихось, не зовсім зрозумілих у ті роки, фермерських господарств.
І до таких як Серга ставилися з недовірою, мовляв, навіщо вони затівають якусь «самостійність», що не вписувалася у визначені «рамки» діяльності сільськогосподарського сектору економіки. Адже є колгоспи, десятиліттями відпрацьовані методи роботи. Та й результати не такі вже й незадовільні.
Та все ж молоді фермерські господарства пробивали собі дорогу. Серед тих, хто у ті часи торував шлях, щоб стати дійсним, а не примарним господарем на землі, був і Анатолій Серга.
Чи мав він допомогу у реалізації своїх прагнень?
— Так, були люди, які допомогли нам у найскладніший час, коли ми робили перші кроки у новій справі, — знову повертається у середину 90-х Анатолій Іванович. — І особливо хочу висловити вдячність Володимиру Яворівському.
— Вибачайте, це відомий письменник?
— Саме так. Володимир Олександрович надав нам допомогу, про яку ми завжди згадуємо добрими словами. Було це у далекому 1995 році. Немало доводилося долати перешкод в отриманні дозвільних документів на право ведення фермського господарства. І тоді мої родичі з Кіровоградщини порадили звернутися до Яворівського. Він на той час був народним депутатом, працював у комітеті Верховної Ради з питань захисту прав людини. І хоча балотувався Володимир Олександрович від міста Світловодська тієї ж Кіровоградської області, все ж він згодився поспілкуватися з нами, представниками Луганщини. І не тільки уважно вислухав наше прохання, а й відразу звязався телефоном з тодішнім міністром сільського господарства України Михайлом Гайдуцьким, переконав його в необхідності надання невідкладної допомоги нам, фермерам-початківцям. Про те, наскільки ефективною була та підтримка, свідчить такий факт: ми тільки-но повернулися з Києва, а у районному відділі земельних ресурсів вже були готові відповідні документи на надання нам права ведення фермерської діяльності. До цього ми не могли вирішити це питання. І тому, коли постало питання про назву господарства, було вирішено найменувати його «Явором» на знак вдячності Володимиру Олександровичу Яворівському за його активну участь у нашій фермерській долі.
Звичайно, проблем у тогочасних фермерів було немало. І землі їм виділялися не з кращих, і техніка діставалася далеко не нова. Серга також не був винятком у цьому.
— Отримали ми зі своїм партнером Анатолієм Замошниковим два трактори Т-74, — розповідає про перші кроки свого фермерства А.І.Серга, — які, до речі, були вже списані. До цієї техніки було додано ще один трактор ЮМЗ-6 аж 1971 року випуску.
Окрім пересувної «матеріально-технічної бази» фермери отримали зовсім незначний процент посівного матеріалу, а також дві тонни…пічного палива.
Нагадаємо, що «народився» «Явір» напередодні нового 1996 року. Вже йшла підготовка до наступних весняно-польових робіт. З чим мали вийти в поле фермери з Новониканорівки?
— Голова була заповнена багатьма проблемами, — говорить Анатолій Іванович. — Ремонт техніки проводили тим, чим могли. Зверталися до знайомих не лише з нашого, а й з сусіднього Троїцького району. І скажу, що ніхто не відмовляв, а навпаки, намагалися допомогти. У той час, можна сказати, існувало таке собі «фермерське братерство», коли всі ставали пліч-о-пліч, щоб подолати перешкоди, які, прямо скажу, були непростими на нашому шляху. І, гадаю, така взаємодопомога відіграла важливу роль у тому, що фермерські господарства не тільки не зійшли в забуття, а ….. розвивалися і сьогодні стали основою землеробства.
Вже з самого початку своєї діяльності Серга підтримував стосунки з науковцями, прагнув господарювати з врахуванням досягнень теорії і практики. І серед них було немало прихильників фермерського шляху роботи на землі.
— Обовязково треба відзначити, що на перших порах ми одержали значну допомогу від тодішньої фірми «Гарантія» та її керівника Якова Михайловича Єрохіна, — продовжував Анатолій Іванович. — З допомогою тієї фірми ми змогли в цілому нормально підготуватися до перших весняних робіт.
Слід сказати, що мій співрозмовник зовсім не новачок у сільському господарстві. Тут, у Новониканорівці, після закінчення вузу він працював головним інженером у колгоспі, досконало знав не лише стан родючості земель, а й рівень технічної оснащеності господарства, людей, які працюють на ланах. Це, звичайно, допомогло, коли довелося ставити «на ноги» техніку, обирати прийнятні варіанти при сівбі, догляді за посівами чи збиранні вирощеного врожаю. Що ж стосується практичної участі, то недавній головний інженер сам сідав за кермо трактора і виконував потрібний обсяг роботи в полі. Адже, ставши фермером, Серга вже не мав підлеглих, і надіятися йому треба було лише на себе.
Та він не збирався відступати чи обирати якісь інші варіанти. Орієнтир був лише один — йти вперед. За два десятиліття «Явір» не зійшов з обраного шляху, як це трапилося з деякими іншими аграрними формуваннями. 20 років тому Серга обробляв 50 гектарів землі. Сьогодні ж «Явір» має в обробітку близько тисячі гектарів. Це, до речі, майже половина площі колишнього колгоспу.
— У нас, вважаю, непогана матеріально-технічна база, —говорить Анатолій Іванович. — І користуємося ми виключно вітчизняними тракторами, комбайнами, причіпним інвентарем.
Ці слова Серга говорить з оптимізмом і навіть з піднесенням, і доповнює думку конкретними прикладами.
— Добре зарекомендували себе на наших полях комбайн «Славутич», трактори марки «Кий». Як інженер скажу, що вони надійні в роботі і значно дешевші від імпортних. Я переконаний, що така взаємодія промисловців і аграріїв обовязково принесе користь нашій державі.
Перспектива у «Явора» є. Працюють у колективі тільки корінні жителі. Середній вік механізаторів, інших трудівників господарства становить 35-45 років.
Безумовно, не обійшли селянське фермерське господарство «Явір» і проблеми, що вимагають вирішення. В першу чергу це стосується суттєвої різниці в цінах на сільськогосподарську і промислову продукцію, внаслідок чого селяни повинні нести істотні втрати. А нові «антиаграрні» кроки уряду свідчать про те, що керівні «верхи» не збираються йти назустріч селянам.
Самі ж хлібороби продовжують виконувати свій священний обов'язок перед державою і перед кожним з нас. Такі, як Анатолій Серга, зріднилися з землею, на якій зросли, вони прагнуть зберегти набуте і в подальшому примножити його вагомим врожаями.
На знімку: Анатолій Серга, незмінний за два десятиліття керівник селянського фермерського господарства «Явір»
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...