«Каска, броник, берці, автомат,
Друг надійний, що прикриє спину.
Доброволець, патріот, солдат,
Наш Герой і гордість України!»
Наталя МАЗУР
Підрозділ 95-ї бригади прибув до Сватового 30 жовтня — одразу після відомої трагічної події, що сталася у нашому місті. Бійці були направлені до Сватового для забезпечення охорони складів боєприпасів, що вибухнули напередодні. Але військові не лише виконували свої службові обов'язки, а й, по можливості та за наявності вільного часу, посильно допомагали сватівчанам у відновленні міста. Але всього цього на момент нашого знайомства з військовими ми не знали…
Зовсім випадково ми зустріли їх минулої суботи у ЗОШ №8. Хлопці переносили склопакети, що прибули того дня до школи.
— Вікна — великі та дуже важкі. Один такий склопакет шестеро чоловіків підіймають. Дзвонили батькам, просили, аби допомогли занести нові вікна до класів… Прийшло кілька татусів, інші — не змогли, мотивуючи свою відмову хворобою або зайнятістю. А от зателефонувала я Ванюші, і бійці 95-ї бригади не відмовили у допомозі — одразу прибули. Як кажуть, за першим же дзвіночком, — розповідала у приватній розмові директор ЗОШ №8 Т.І. Королько.
Хто такий Ванюша? Хто ті бійці, звідки? — тоді нас ці питання мало цікавили. А хлопці, закінчивши роботу, тим часом стали на перекур біля свого бойового «коня» — БТР. Побачивши ж у нас фотоапарат, попросили сфотографувати їх на згадку.
«Для кого на згадку? Для себе?» — подумалося тоді, адже розуміли, що військові те фото забирати не стануть (скільки вже таких випадків було за півтора року!)… Але прохання хлопців ми виконали і сфотографували їх.
— Ми з 95-ї бригади, коли що!.. — крикнули солдати нам услід.
І наступного дня ми зустріли тих бійців зовсім випадково. Вони їхали повз нас на військовому авто, сигналили, махали руками і у відчинені вікна викрикували: «Не забудьте ж нас надрукувати! Ми чекатимемо!»…
Відверто зізнаємося — дещо скептично поставилися до всього, що сталося. А все тому, що солдатів у нашому районі за півтора року дислокувалося дуже багато, з різних підрозділів, бригад та інших військових формувань. Всіх не те що не запам'ятаєш, а навіть взнати не зможеш. Хоча б тому, що існує військова таємниця. Це керівництво спеціалізованих структур може знати, хто й навіщо дислокується у нашому районі. Звичайні ж сватівчани від того далекі. Та фото хлопців з невідомої нам 95-ї бригади все ж хотіли надрукувати, бо пообіцяли. А раптом, вони й справді чекатимуть на те фото?.. Обіцянки потрібно виконувати будь що.
Що писати про них? Те, як допомогли школі розвантажити вікна? На сьогоднішній день — це не дивина. То тут, то там кожен з нас може побачити солдатів, що допомагають нам у відновленні міста. Але привід надрукувати фото саме бійців 95-ї бригади знайшовся — 7-го грудня відзначається День Збройних сил України. А привітаймо 95-у бригаду особисто! — вирішили ми. Тільки ж не знали повну назву: 95-а бригада чого? яких військ? Зателефонували до тих, хто міг це знати. Але ніхто не міг нам сказати, що ж то за загадкова 95-а бригада, — ані керівники структурних підрозділів РДА, ані військовий комендант, ані командири інших частин, що дислокуються на території району та допомагають у відновленні міста. «Не знаємо, що то за бригада… Це якісь «не наші»… Наші на КАМаЗі приїздили, а не на БТР»… — тільки й чули ми у відповідь.
Якось все це видавалося зовсім дивним. Ну як таке може бути, щоб військові чини і компетентні керівники не знали, що за бригада була у Сватовому? Що за бригада 28 листопада, у суботу (і не тільки!), заїхавши на подвір'я школи на «осідланому» БТРі, допомагала розвантажувати склопакети?.. Вже самим стало цікаво дізнатися відповідь на ці питання. Зателефонували ми тоді безпосередньо до Т.І. Королько, директора ЗОШ №8, — вона вже точно мала б знати своїх помічників.
— А ці хлопці із Житомира. Дислокувалися, напевно, десь просто у полі, бо завжди, бідолашненькі, приїздили брудненькі, всі у грязюці. Вони нашій школі, до речі, не один раз допомагали. Не дуже приємно у цьому зізнаватися, але факт є фактом: татусі дітей, що у нас навчаються, відмовляли у допомозі, а от військові — жодного разу. І так хотілося їм віддячити! Ми хотіли разом з дітьми завітати до них, ще раз подякувати, привітати їх смаколиками з нагоди Дня ЗСУ, але, на жаль, вони вже поїхали зі Сватового, — сказала Тетяна Іванівна і дала нам номер телефону того самого Ванюші, до якого телефонувала сама, коли школі потрібна була фізична чоловіча допомога.
Ми зателефонували на той номер. Трохи ніяковіли, бо не знали, як до людини, що нам відповість, звертатися... «Зовіть його просто Ванюша», — говорила директор школи. Зрозуміло, що Тетяна Іванівна називає бійця просто Ванюшею по-материнськи, по-дружньому, а ми ж звертатися так до нього не мали етичного права. Та все ж ризикнули і звернулися до того, хто відповів нам на телефонний дзвінок саме так, як радила нам Т.І. Королько — Ванюша.
А відповів нам дуже привітний чоловічий голос, котрий тепло так розсміявся на наші пояснення, чому ми дозволили собі таку фамільярність, і зовсім не образився. Ванюша виявився головним сержантом підрозділу Житомирської 95-ї окремої аеромобільної бригади Іваном. Прізвища не назвав. Він сказав нам, з якими цілями прибув їхній підрозділ до Сватового, скромно так відзначивши, що дійсно, трохи допомогли бійці школі №8, але, мовляв, нічого у тому надзвичайного немає.
— У Сватовому ми перебували рівно місяць — з 30 жовтня по 30 листопада. Забезпечували охорону боєскладів. Ну, мали ми час і можливість — допомагали. Що ж тут грандіозного?.. Всі ми — люди. Маємо допомагати один одному, — посміхаючись, говорив Іван.
— Дякуємо вам за допомогу і особисто вітаємо з Днем Збройних сил України! Зрозуміло, що нашу газету ви вже не побачите, напевно, проте ваші хлопці зможуть побачити своє фото в інформаційному порталі Сватового. Там є сторінка «Новин Сватівщини», — відповіли ми.
І лише потім, завершивши розмову, ми зрозуміли, що говорили не просто з сержантом підрозділу, фотографували не просто бійців… То були військові легендарної Житомирської 95-ї окремої аеромобільної бригади, відомої кожному українцю — від малого до старого — як бригада «кіборгів»! Тих самих «кіборгів», що відстоювали Донецький аеропорт... ЛЕГЕНДАРНІ «КІБОРГИ»!!! Чи варто тут ще щось казати?.. І тільки тоді ми зрозуміли, що оте випадкове фото на подвір'ї ЗОШ №8 ми зробили на згадку не собі, не військовим, а всім сватівчанам. Бо герої, якими захоплюється увесь світ, були У НАС, допомагали НАМ! Допомагали просто по-людськи, поза своїми службовими обов'язками, не афішуючи того, хто вони і звідки, не хизуючись своїми нагородами та військовими досягненнями… Неймовірно!...
Щиро вітаємо всіх, хто гідно й гордо носить звання військовослужбовців Збройних сил України! Окремі ж вітання з Днем ЗСУ надсилаємо бійцям Житомирської 95-ї окремої аеромобільної бригади! Здоров'я вам міцного, любові щирої, надійного тилу! А головне — мирного неба над головами! Повертайтеся додому живими та здоровими. Бережіть себе!
Оксана РАКІТІНА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...