— Моя мама теж працювала у сільському господарстві. Свого часу вона була однією з кращих доярок Володимирівки, — посміхаючись, розповідає Світлана Шевцова. — І я завжди поруч з нею була, тож сільськогосподарську працю знала «на зубок». На фермі, де працювала мама, зоотехніком була жінка. Така красива, статна жіночка, з шикарною гулею на голові… Боже! Як вона мені подобалася! Мені так хотілося скоріше вирости і бути схожою на неї! Тож твердо вирішила, що стану зоотехніком. Мама бідкалася, казала: «Доню! Навіщо воно тобі треба? Чи ти не бачиш, як мені важко? Їдь краще до міста жити! Станеш справжньою панянкою». А я не хотіла до міста. Я мріяла лишитися в селі і працювати зоотехніком. Тому вступила до сільськогосподарського ВНЗ.
Світлана Зулімбіївна, зустрівши свого коханого чоловіка, вийшла заміж і стала повноправною мешканкою села Оборотнівка. Більшу частину свого трудового життя пропрацювала таки зоотехніком у господарстві, як колись мріяла в дитинстві. От, правда, не знаємо, чи була в неї колись ота омріяна шикарна гуля на голові… Та з гулею чи без, Світлана Шевцова працювала на совість, з душею та з ентузіазмом. Сама вона цього ніколи не скаже, бо дуже не любить про себе розповідати, але ми впевнені, що саме так і було, інакше б її не призначили начальником відділення одного з найуспішніших та найбільших підприємств Луганщини — сільськогосподарської виробничої фірми «Агро».
Підрозділ «8 Березня» має 3400 га орної орендованої землі. Тут завжди використовувалися високі технології посіву та обробітку посівів. Вже 7 років господарство не оре землю, а здійснює її глибинну обробку. Успішно функціонує і ферма. З 420-ти голів рогатого стада 180 — дійні корови. Ферма — то найбільший клопіт С. Шевцової, її дітище.
— В районі мало хто займається тваринництвом. Воно вважається нерентабельним. Так працювати треба, щоб рентабельність була! — говорить Світлана Зулімбіївна. — Знаєте, мені ферма у буквальному значенні потом і кров'ю дається. Колись я поставила собі завдання, що вона — буде! І ферма є. І функціонуватиме доти, доки тут працюватиму я. У нас дуже серйозна фірма, тут розробляються бізнес-плани, вираховуються коефіцієнти збитків та прибутків. Коли трапляється, що ми не виконуємо бізнес-плану, керівництво до крайнощів намагається вдатися: «Закриваємо ферму, і баста!». Тоді я говорю керівництву: «Не буде ферми — не буде і мене». За 15 років я заробила певний авторитет, тож моя погроза про звільнення діє. Шантаж? Можливо. Але головне те, що наша ферма живе і розвивається. Ось цього року вперше набрали групу першотілок, і наша доярочка Софія Посохова з ними впоралася, добре роздоїла молодих корівок. Ну як тут не радіти успіхам?!..
У господарстві працює 86 чоловік. Усі вони — справжні фахівці. По заробітній платні підрозділ «8 Березня» повністю розраховується, не має заборгованості та затримок з виплати. Як розповідає Світлана Шевцова, проблема з кадрами існує. Не вистачає, приміром, механізаторів та водіїв.
— Кілька років тому майже всі наші водії вийшли на пенсію (ну так склалося), і ми опинилися на роздоріжжі, так би мовити. Набрали молодих спеціалістів, прямо з ПТУ. Чесно скажу, намаялися з ними. То у стовп в'їдуть, то не туди звернуть — ну всякого було. Але зараз наші водії — справжні орли! Виплекали ми їх. Та й взагалі, всі працівники у нашому господарстві — найкращі! От водій Сергій Михайлович Носач, наприклад, — справжній майстер з перевезення зерна. А Віталій Миколайович Шевченко, Вадим Валерійович Миронов та Микола Володимирович Кметик — найліпші у світі механізатори. Галина Анатоліївна Ткалич та Ольга Олександрівна Надоля — найкращі доярочки у нас. А такої чудової завідуючої столовою, як Тетяна Миколаївна Борзило, ви в жодному господарстві не знайдете. Ми ось на День працівника сільського господарства від душі привітали та відзначили кожного нашого працівника. І про ветеранів господарства, і про пайовиків, звичайно, не забули. Своє професійне свято ми завжди добре відзначаємо. І по-сімейному якось, знаєте. Інакше й не можна — заслужили працею на те! — розповідає жінка-керівник.
Господарство — головний помічник у розвитку та розбудові села. Воно взяло повне шефство над Оборотнівською школою, яка є однією з кращих в районі. Кілька років тому підрозділ сільгосппідприємства відбудував дитячий садочок у селі. Опікується господарство і медичним пунктом, і проблемами не лише пайовиків, ветеранів та власних робітників, а й інших селян. І як би не применшувала власні заслуги у цьому начальник підрозділу «8 Березня», але ж вони є. І пояснюється все просто: С. Шевцова вболіває за село, яке стало для неї рідним, і доки має можливість — допомагає.
— Оборотнівка ніколи не була бідним селом. Не бідне воно й зараз, але одна проблема (і то дуже значуща!) все ж є: молодь не хоче тут залишатися. І дуже прикро від того. От садочок лише 12 діточок відвідують. Мало дітей у селі. Я на кожних зборах говорю односельцям: народжуйте дітей! Сміються… Але ж діти — то майбутнє села… — із сумом в очах відзначає Світлана Зулімбіївна.
Сама С. Шевцова разом зі своїм чоловіком виховали трьох синів. Двоє з них з родинами мешкають у Харкові, а третій — тут, в Оборотнівці. Працює механізатором на підприємстві, яке очолює мати, а його дружина — вчитель місцевої школи. Має Світлана Зулімбіївна й найбільшу для неї втіху та радість — троє онуків: двох красунечок-дівчаток і одного справжнього богатиря. З ними вона у найкращих стосунках, ділиться з ними і успіхами, і турботами.
— Мені зателефонували 15 листопада з приймальні Президента і повідомили про нагородження Орденом княгині Ольги. Я одразу ж зателефонувала до онучки Крістінки. Вона у нас бальними танцями займається, приймає участь у конкурсах. І того дня мала виступати. Кажу їй: «Твоїй бабусі нагороду дали. Тож і ти маєш посісти перше місце!». А ввечері Крістінка передзвонила мені й каже: «Бабусю! А я ж отримала медаль!». Радості стільки було!.. Онуки! Більшого щастя немає для мене, — ділиться найдорожчим жінка, яка сама себе звикла вважати «залізним керівником» за свій часом жорсткий характер.
Жорсткий характер? Скоріше твердий та зібраний. Як без цього, коли ти — керівник? Тим більше — жінка-керівник. До жінки-керівника підлеглі завжди ставляться дещо скептично, особливо коли мова йде про сільське господарство і про те, що більшість підлеглих робітників — чоловіки. Авторитет ніжністю тут не заробиш. Тож даремно Ви, Світлано Зулімбіївно, на себе намовляєте. Ваші досягнення у роботі відзначені тепер і державною нагородою. А от про людські якості, якою б суворою начальницею Ви не були, говорить Ваша чарівна й тепла посмішка та щирі грайливі очі. І вже вибачайте, але «залізною» не повертається язик Вас назвати аж ніяк!
С.З. Шевцова — цікава, різнопланова особистість. Вона не любить надмірної уваги до себе, її бентежать запитання про особисте життя. Розповідала нам, як колись до неї завітали журналісти з обласного видання, так вона їх ледве «пережила». Настирні, каже, такі. І нам Світлана Зулімбіївна не дуже хотіла давати інтерв'ю. Тож ми просто розмовляли, про все потроху. І та розмова дасть змогу і нашим читачам побачити цю дивовижну жінку не лише як керівника, а і як людину. «Ну що розповідати? Працюємо та й все! Намагаємося бути на висоті. Не люблю я уваги до себе, не потрібно це», — говорила нам С. Шевцова. Потрібно! Потрібно, бо ця жінка того заслуговує.
— Я завжди бажаю усім миру та здоров'я. Хотіла б побажати через «Новини» того самого і зараз. Хай небо над всіма нами завжди буде мирним! Це так сьогодні важливо… А ще хочу побажати, аби всі ми мали роботу і отримували гідну зарплату. Без цього, на жаль, наше життя перетворюється на існування, — такими словами побажала закінчити нашу статтю Світлана Зулімбіївна.
Від себе ж хочемо додати краплину добрих побажань і самій Світлані Шевцовій. Нехай у Вас все буде гаразд! Повірте, Ви того варті…
На фото: С.З. Шевцова; О.Орлов, Д. Чеконал годують худобу, за кермом - В.М. Шевченко; скотар М. Семенов; ремонтна майстерня.
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...