«В селі сьогодні розвеселі всі жінки…» — напевне, кожен знає цю запальну жартівливу пісню. Та минулої суботи, 26 вересня, у селищі Нижня Дуванка була «розвеселою» не тільки жіноча половина населення. Чому? Бо дуванчани відзначали «найрідніше» і найближче їм свято — День свого селища.
Ми всі любимо місце, де народилися, де вперше побачили цей прекрасний білий світ. Але, мабуть, найміцніший звязок зі своєю землею — саме у селян. Адже вони — найближче до Матінки-природи, живуть за її законами, вирощують найцінніший і найпотрібніший продукт у світі — хліб, а отже, знають йому ціну. І коли чуєш з їхніх уст слова: «Святе, як хліб, моє рідне село», то до щему в серці віриш — так воно і є.
Скільки прекрасних, щирих, сердечних слів про Нижню Дуванку та її людей було сказано ведучими свята Мариною Косенко та Юлією Лозенко! Красиві, як з роси, молоді жіночки говорили про своє селище і односельців так, що було зрозуміло: їм рідний цей чарівний куточок Сватівщини, рідні люди, які зібралися на шкільному стадіоні святкувати день народження свого селища.
Розпочалися урочистості зі звернення до жителів територіальної громади Нижньодуванського селищного голови Володимира Миколайовича Носова, який сердечно вітав присутніх, бажав їм усього найкращого у житті, дякував за сумлінну працю на благо рідного селища. З добрими словами звернувся до дуванчан голова Сватівської РДА Володимир Юрійович Озеров. І розгорнулося святкове дійство яскравою веселкою!
Громада раділа тому, що за рік її чисельність збільшилася аж на 16 чоловік — саме стільки малят народилося тут, і вітала наймолодшу жительку свого селища — Анастасію Руденко, якій поки що лише 26 днів, та її батьків — Євгена Михайловича і Наталію Сергіївну. Не забули і про найстаршу мешканку селища — Ганну Петрівну Водолазьку, якій цього року виповнилося 97 років. Прикладом для усіх, а особливо для молоді, є родини, де чоловік і дружина багато років живуть у мирі, злагоді, любові та взаєморозумінні. Їх завжди поважають у народі, вшанували й на святі таку подружню пару — Івана Георгійовича та Леокадію Йосипівну Малікових, що прожили у шлюбі 65 років, зробили безліч добрих справ, виховали гарних дітей і онуків.
А скільки схвальних емоцій було виявлено присутніми на святі з приводу того, що у 2015 році в Нижній Дуванці утворилося 8 молодих сімей, і одна з них — Михайла Сергійовича та Світлани Сергіївни Борзило — саме цього визначного дня! Молоду пару сердечно вітали і бажали щастя та усіляких гараздів.
Красу українського села оспівав ще Великий Кобзар — Тарас Шевченко: «Село на нашій Україні — неначе писанка село…». Це справді так, мальовничі й квітучі наші села і селища. Та чи були б вони такими, якби не дбайливі руки й прагнення до прекрасного людей, що там живуть? І у Нижній Дуванці є такі, це вони з любовю та фантазією прикрашають свої подвіря й вулиці квітковими композиціями, оздоблюють рідне селище сонячними кольорами барвистого різнотравя. За це велику подяку отримали Наталія Михайлівна Чудакова та родина Пономарьових, Олексій Олексійович і Надія Вячеславівна. У відповідь Наталія Михайлівна висловила прекрасну пропозицію — укласти змагання між вулицями селища на звання найквітучішої. А садивним матеріалом жінка пообіцяла з радістю поділитися з усіма бажаючими. Ось такі твої люди, Дуванко!
Також завжди славилися наші села вишивками. Не втрачає популярності мистецтво вишивки і сьогодні. Досвідчені рукодільниці навчають йому молоде покоління. Нижньодуванська громада з гордістю вшанувала на святі своїх визнаних майстринь-вишивальниць, дипломанток міжнародного фестивалю «Слобожанський Спас»: Олену Володимирівну Медвєдєву, Світлану Володимирівну Замошник, Юлію Олександрівну Лозенко, Людмилу Григорівну Кошову, Валентину Гаврилівну Пірко, Катерину Сергіївну Должанову, Тетяну Тимофіївну Єфременко, Наталію Дмитрівну Гупало, Альбіну Василівну Агаркову. Й вони того варті, бо і працювати встигають, і дітей виховувати, і нести красу в світ, дарувати радість людям своєю майстерністю й талантом.
Щиросердні вітання та вдячність приймали від односельців директор ДЮСШ Стешенко Віталій Васильович, тренери Руденко Михайло Іванович та Кутоловський Роман Анатолійович, а також їхні вихованці за щорічні перемоги у різних змаганнях, які прославляють селище далеко за межами району і області.
Треба сказати, що свято у Нижній Дуванці вдалося. Та й не могло бути інакше — адже родзинкою заходу був народний жіночий ансамбль «Молодушки» Новочервонянського будинку культури (Троїцький район) під керівництвом Ольги Юхимівни Деревянко. Ох, ці «Молодушки»! Які жінки! Які пісні! Яке виконання! Не повірите — ноги самі кидалися в танок. Ну просто несила встояти! Тож не дивно, що присутні не стримували своїх поривань і демонстрували дива стихійного танцю. Та що там ноги — обєктив фотоапарата сам по собі так і норовив націлитися саме на прегарних і, безперечно, дуже талановитих «молодушек» ансамблю. Їхніми іскрометними піснями був перевитий увесь захід, як віночок стрічками. А по закінченню урочистої частини заходу вони ще дали концерт для сусідів, адже між селом Новочервоне та селищем Нижня Дуванка — давні добросусідські відносини, а у найближчому майбутньому вони разом з селом Тарасівка (теж Троїцького району) планують стати однією територіальною громадою.
Ну а після концерту, як не важко здогадатися, святкування досягло свого апогею. Як все-таки добре, що серед усіх життєвих негараздів, за будь-яких обставин ми уміємо сміятися, співати і святкувати. Бо все на світі — минуще, а пісня і людські цінності — вічні.
Запрошені й гості під враженням чудового свята дякували Нижньодуванському селищному голові Володимиру Миколайовичу Носову за отримане задоволення. На що той переконано відповів, що це — заслуга його небайдужих та активних односельців, сам він ніяк не впорався б. І, певно, він таки має рацію.
Тож з днем народження, квітуче і багате талановитими людьми селище Нижня Дуванка! Процвітання тобі й щасливої долі!
На святі побувала Тетяна ЩЕРБАК