28 травня — День прикордонника. Ця дата близька всім, хто цінує мир, для кого такі поняття, як обовязок, честь, гідність і Батьківщина — священні. Прикордонники — це той рід військ, де найгостріше відчувається й цінується чоловіча дружба і назавжди залишається у кожного відчуття надійного плеча поряд.
Історія знає багато прикладів, коли мужні бійці прикордонної служби приймали на себе перші, найтяжчі удари ворога і віддавали своє життя, рятуючи рідну країну. Назавжди у вдячній народній памяті залишиться безсмертний подвиг захисників священних кордонів Батьківщини, які виявили мужність у роки Великої Вітчизняної війни. З перших її днів, захищаючи кожен метр рідної землі, вони закладали основу майбутньої перемоги і вселяли віру в неї.
Уже стало доброю традицією у колишніх сватівських прикордонників збиратися 28 травня на площі Радянській, аби урочистою ходою пройти центральною вулицею міста й покласти квіти до Меморіалу Слави, Памяті та Скорботи й до памятника загиблим афганцям «Чорний тюльпан». Цього року чисельність «прикордонного братства» була дещо меншою, ніж зазвичай, не побачили сватівчани й прапора прикордонної служби, але незмінним залишився вишкіл колишніх вартових кордонів. Рівні шеренги по три, стройовий крок злагодженої колони і, звісно, зелені кашкети привертали погляди перехожих та були причиною вітальних сигналів автомобільними клаксонами від зустрічних автомобілів.
Традиційно поклавши квіти до памятних місць, прикордонники вшанували хвилиною мовчання загиблих воїнів, поклали цигарки до памятника і помянули полеглих 100 грамами фронтових, відхлюпнувши по кілька пекучих, як журба, крапель на холодний камінь, над яким скорботно схилився почорнілий від печалі тюльпан.
Юлія ОГДАНСЬКА