З чого починається успіх держави? Успіх починається з ідеї і бажання. З ідеї побудувати заможну державу і справедливе суспільство, з бажання жити у цій державі та бути повноправним її громадянином. Громадянином, якого хвилює питання не що зробила для нього ця країна, а що він зробив для своєї країни. А з чого ж починається держава? З Верховної Ради? Ні. З кабінету міністрів? Ні. З адміністрації президента? Теж ні. Держава починається з усвідомлення кожного її громадянина причетності до всіх подій, що відбуваються в державі, та поділу відповідальності.
На початку лютого 2015 року громадськими організаціями Сватівського району до Сватівської районної ради були направлені звернення щодо скликання позачергової сесії районної ради та винесення на її розгляд питання про підтримку Постанови Верховної Ради України № 1854 від 27 січня 2015 року «Про затвердження звернення Верховної Ради України до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, Національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», а також визнання так званих «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями, та провести відкрите поіменне голосування по зазначеному питанню, з розміщенням результатів голосування у засобах масової інформації.
На звернення було отримано офіційну відповідь районної ради, що в період з 9 по 17 лютого буде скликано позачергову сесію районної ради, на якій буде розглянуто ініційоване питання.
Сесія відбулася, але чомусь 18 лютого 2015 року…
Чомусь на сесію було запрошено представників не всіх громадських організацій, що направляли звернення…
Чомусь сесію, як ніколи раніше, вирішено було провести у малому залі засідань, де при повній явці депутатів вмістились би лише вони…
Дивним це не здається?
А найцікавіше чекало на самій сесії. Навіть до проекту порядку денного питання про підтримку Постанови Верховної Ради України про визнання Російської Федерації державою - агресором, а також визнання так званих «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями, та проведення відкритого поіменного голосування по зазначеному питанню, з розміщенням результатів голосування у засобах масової інформації не було внесено (як стало відомо, з послідуючого листа районної ради, так вирішили депутати, але чи буде воно розглянуте на інших, послідуючих сесіях такої інформації не містилося). Навіть пункту «різне» до проекту порядку денного не було внесено.
Таким способом організатори сесії позбавили депутатів можливості ініціювати розгляд будь-яких питань додатково до порядку денного, у тому числі і питання про підтримку Постанови Верховної Ради України №1854 від 27 січня 2015 року. Але ж могли бути й інші питання, що потребували невідкладного розгляду.
Дивно?
Куди ж, все-таки, поділося питання, ініційоване громадськими організаціями? А ми знаємо куди! За пропозицією одного з керівників району це питання було виключено з проекту порядку денного позачергової сесії районної ради.
Мабуть керівники району забули, що все таємне колись становиться явним, що інформація про засідання депутатських комісій з підготовки проведення сесії не є закритою. І хто та які вносив пропозиції щодо проекту порядку денного теж стане відомо.
А тепер виникає запитання до керівників району: виключаючи з порядку денного питання визнання агресора — агресором, терористичних організацій — терористами, з мотивів, що через це питання депутати не зявляться на сесію, чи думали ви що для того щоб вам комфортно сиділось в кабінетах та спалося в теплих постелях, солдати гинуть і становляться інвалідами від зброї, що постачає терористам Росія? Чи думали ви про пенсіонерів, яким заморозили пенсії тому що країна вимушена витрачати кошти на війну? Чи думали ви про батьків, яким не вистачає коштів для оплати їх харчування, бо держава теж не в змозі це фінансувати через ту ж саму війну?
Чи для вас в Україні війни немає? А якщо є, то тоді зовсім не зрозуміло, чому ви не захотіли вислухати думки депутатів районної ради, чи злякались її неоднозначності? А якщо так, то про що можна далі говорити. Чого можна чекати від депутатів, якщо ви вважаєте, що вони б не підтримали Постанову Верховної Ради України про визнання Російської Федерації державою — агресором», а також визнання так званих «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями? Таке ставлення може вказувати лише на те, що дехто не проти, щоб в Сватівському районі було якесь таке «ЛНР». Чи можливо з такими депутатами побудувати сильну, успішну та незалежну державу, якщо вони як громадяни цієї держави не усвідомлюють і не хочуть бути причетними до найважливіших подій, що відбуваються в Україні?
Чи можливо питання не в депутатах? Чи можливо питання в черговій порції політичних інтриг, які спрямовані на конфронтацію між громадськими організаціями та органами державної влади, і нікого не хвилює, що буде у майбутньому, головне, у кого більше впливу на процеси які відбуваються в районі?
Ситуація з розглядом питання про підтримку Постанови Верховної Ради України №1854 від 27 січня 2015 року «Про затвердження звернення Верховної Ради України до Організації Обєднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, Національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою — агресором», а також визнання так званих «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями змусила зробити висновки, що не все так однозначно та гладко в Сватівському районі, і народна мудрість про рибу та її голову як ніколи справдилася.
P.S. Прізвища діючих осіб ми навмисно не називаємо даючи змогу їм самим знайти в собі мужність, та можливість прокоментувати ситуацію, що склалась з розглядом, ініційованого громадськими організаціями, питанням про підтримку Постанови Верховної Ради України №1854 від 27 січня 2015 року.
Громадська організація козацький полк «Сватове-Січ»
В.о. отамана Ірха Ю.С.
23.02.2015 р.
Від редакції: матеріал надруковано мовою оригіналу, без будь-якого редагування, зі збереженням стилю авторів, розділових знаків та орфографічних символів.