На схід від райцентру, в 38-ми кілометрах від міста, розташована Рудівська територіальна громада, до складу якої входять два села — Рудівка та Андріївка. Громада невеличка, проте багата історією, виробничими та народними традиціями.
Історія ж села Рудівка бере свій початок у далекому 1764 році. Групи поселенців прийшли на цю територію під командуванням отаманів Рудого та Шаталова, на честь яких і були названі перші хутори Рудівка та Шаталівка. Ці землі входили до складу Ізюмського слобідського полку. У 1765 році, за наказом Катерини ІІ, полки було розформовано, а на їх основі створено 5 гусарських полків. Вся слобідська Україна була реформована на слобідську Українську губернію, яка розділилася на 5 провінцій.
Поруч з Рудівкою та Шаталівкою зявлялися нові хутори (Гетьманівка, Гайдуківка, Рипівка, Подрізанівка, Андріївка, Веселий та Зелений Гай). Основним заняттям населення того часу були землеробство і тваринництво. Родючі землі витримували трипільну систему землеробства, проте в економічному відношенні Рудівка була відсталим селом.
Після ліквідації військових поселень у 1858 році селян перевели до розряду державних. Потім скасували і кріпосне право. Не всі селяни отримали земельні наділи, не всі мали знаряддя праці для обробітку землі. Природно, серед селян сталося розділення на бідних та заможних. Деякі бідняки лишили свої домівки, продали землі й подалися світ за очі. Проте в період революції 1905 року ці селяни повернулися назад.
У 1867 році в селі була збудована велика цегляна церква. З тієї пори Рудівка стала називатися слободою. Церква на честь Святого Михайла знаходилася у центрі села. На її місці сьогодні збудоване приміщення НВК (школи). У 1901 році в Рудівці зявилася перша школа та перший вчитель Олександр Лукич Шлаханов. А от медичне обслуговування на селі було відсутнім, що, звичайно, негативно позначалося на житті рудівчан.
Тут розвивалися народні ремесла, у тому числі виготовлення струнних музичних інструментів. Місцеві умільці віртуозно виконували на них і дотепні, і сумні пісні. У релігійні свята організовувалися танці, катання на санях, Жінки та дівчата вишивали святкові рушники й сорочки, побутові речі та одіж.
Та все ж економічний стан життя не влаштовував селян, тож бідняки шукали можливості виходу зі скрутного становища. У 1927 році 28 рудівчан обєдналися в СОЗ імені Косіора. Керівником було призначено Василя Фірсовича Крохмаля. У 1928 році була створена Комуна, головою якої було обрано Семена Сергійовича Пантелєєва, а пізніше — Павла Івановича Задорожного. У 1929 році був створений колгосп імені Косіора, який у 1931-му був розділений на три колгоспи: імені Яковлєва, імені Чубаря та імені Молотова.
На території Рудівки у 1930 році була організована Рудівська сільська рада, першим головою якої стала Валентина Іванівна Летуча. У 1936-му на хуторі Андріївка, на місці Комуни, був створений колгосп імені Першого Травня. У 1943 році колгосп ім. Яковлєва був перейменований на колгосп ім. 18-го партзїзду, колгосп ім. Чубаря — на колгосп ім. Калініна. Так були утворені 4 колгоспи, що функціонували на території сучасної Рудівської тергромади доволі успішно. У 1958 році ці чотири колгоспи обєдналися у два, а в 1960-му — в один колгосп імені Першого Травня, головою якого був Іван Арсентійович Акименко.
У період з 20 липня 1942-го по 20 лютого 1943-го Рудівська сільська рада тимчасово припиняла свою діяльність у звязку з окупацією румунами. Тяжко довелося рудівчанам в роки Великої Вітчизняної війни. Деякі дівчата потрапили у Німеччину на важкі роботи. 326 мешканців села стали на захист своєї Батьківщини. Додому ж з них повернулися лише 94 чоловіка… Вітчизну захищали й жінки: Катерина Іванівна Бережна, Євдокія Карлівна Погрібатько, Надія Семенівна Петренко, Катерина Герасимівна Мороз, Катерина Феофанівна Руденко, а Катерина Петрівна Кислиця, Варвара Семенівна Руденко та Катерина Григорівна Максимова дійшли до Рейхстагу.
У 1943 році сільрада поновила свою роботу і перейшла у підпорядкування Містківської районної ради народних депутатів. Як і в будь-якому іншому селі, у Рудівці сільська рада очолювала усі сфери життєдіяльності громади. Після війни місцеве населення почало відроджувати сільське господарство. Розвивалося рослинництво, тваринництво, закуповувалася техніка. За самовіддану працю трударі колгоспу та сам колгосп ім. Першого Травня були нагороджені перехідними знаменами.
Заради благоустрою сіл у 1978 році були введені назви вулиць. У Андріївці — Успінівська, Андріївська та Новоселецька, у Рудівці — Першотравнева, Ювілейна, Степова, Заріченська, Жовтнева, ім. Калініна, Набережна, провулок Партизанський, а в центрі Рудівки — площа Перемоги. Біля площі був закладений парк Перемоги, в якому встановлено обеліск «Скорбящая мать» та обеліск односельцям-воїнам, що загинули у роки війни. В 1985 році було відкрито Памятний знак «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Серед рудівчан є й ті, кому довелося нести службу в Афганістані, — Микола Мазаретович Гокоєв, Олександр Олександрович Дихтяренко, Анатолій Васильович Чабан, Олександр Анатолійович Чепурко та Володимир Андрійович Крохмаль.
Сьогодні до складу Рудівської сільської ради входять Рудівка та Андріївка. На території громади діють агрофірма «Рудівська», 9 селянсько-фермерських господарств та одноосібні господарства. У Рудівці працює двоповерхова школа на 320 місць, збудована у 1970 році. У 1976-му в школі був організований музей історії села, у 1978-му — побудований дитячий садок «Дюймовочка» на 45 місць, який у роки перебудови перестав функціонувати. Та не так давно дитсадок все ж відродився — за рахунок створення на базі школи навчально-виховного комплексу. Для дитячого садочка «Бджілка» було виділено приміщення, де обладнали ігрову та спальну кімнати. Для шкільного автобуса було добудовано гараж.
Крім того, в Рудівці функціонують сільський клуб культури, бібліотека, три магазини, фельдшерсько-акушерський пункт.
Минулий рік був непростим для рудівчан. За станом здоровя у травні 2014-го тодішній голова сільської ради Микола Петрович Гамалій, якого люблять та поважають всі земляки-односельці, змушений був скласти повноваження. Отож і до сьогодні в Рудівці немає голови сільради. Обовязки керівника громади виконує секретар сільської ради Світлана Олександрівна Литвин.
— Чесно скажу, що виборів до місцевих органів самоврядування ми чекаємо з особливим нетерпінням. Громаді потрібен голова! Ми без нього — мов без рук, — говорить Світлана Олександрівна. — Непросто й мені виконувати обовязки голови, дуже непросто. Але я розумію: незважаючи ні на що, громада повинна розвиватися. Люди не мають страждати через відсутність голови сільради. Тож ми намагаємося працювати так, аби не було соромно перед односельцями, аби наша громада жила повноцінним життям. І певні успіхи в роботі маємо.
У січні 2011 року була зареєстрована нова громадська організація «ВЕКТОР». Її створили мешканці Рудівської територіальної громади заради розвитку навичок самоорганізації населення, соціального розвитку громади, сприяння соціальному захисту мешканців та благоустрою села й т .і. Членами «ВЕКТОРа» стали 250 жителів Рудівки та Андріївки. Громадська організація активно займається колективними справами із впорядкування соціальних обєктів. Та головним досягненням «ВЕКТОРа» є реалізація мікропроекту «Енергозберігаючі заходи у НВК «Рудівська ЗОШ І-ІІ ст. — ДНЗ» у рамках Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», який впроваджується на території всієї України за підтримки та фінансового сприяння Європейського Союзу і Програми розвитку ООН. У рамках Проекту здійснено заміну 15 вікон спортивного залу, актового залу та їдальні НВК, відремонтовано 500 квадратних метрів покрівлі. Другий мікропроект програми ЄС/ПРООН ще знаходиться на стадії реалізації. Минулого року у навчально-виховному комплексі «Школа-дитсадок» були замінені на металопластикові вікна й двері. Були закуплені два піролізні котли, встановлення яких має відбутися вже в 2015-му. Для нового опалювального обладнання буде закінчено будівництво котельні (морозні зимові дні призупинили будівельні роботи).
Крім того, у 2014-му в Рудівці був здійснений косметичний ремонт обеліска воїнам-односельцям, загиблим в роки Великої Вітчизняної.
Дороги також завжди були важким питанням для рудівчан. Той, хто бував на території громади, знає — «живих місць» на місцевих шляхах ой як небагато. Та минулого року власними зусиллями та за допомогою місцевих агроформувань і одноосібників було здійснено ямковий ремонт доріг у Рудівці (відремонтовано близько 12 км!).
Дуже значущою подією з точки зору моралі та духовності є факт будівництва церкви у Рудівці, що тривало кілька років і велося за кошти громади та СФГ, розміщених на території сільської ради. Храм Архистратига Михаїла має дуже красиву архітектуру. Він зведений у буквальному значенні з нуля. Минулого року тут було завершено фасадні будівельні роботи, а внутрішні поки ще тривають. Та є надія, що незабаром храм постане у всій своїй красі та величі. Хоча служби тут проходять і зараз. Приміром, 21 листопада, в перший Престольний День Архистратига Михаїла, в храмі було проведено урочисте Богослужіння.
— Минулого року, у звязку з воєнними діями на території Донбасу, в нашій громаді зявилися тимчасові переселенці, котрим ми намагалися і намагаємося допомагати всім, чим можемо. Вирішували нагальні проблеми. Наприклад, додалося діточок у садочку, а потрібного інвентаря та меблів не вистачало. Завдяки допомозі місцевих фермерів для дитсадка придбали додаткові ліжка, постільну білизну, іграшки та столики й стільці, — говорить секретар Рудівської сільської ради С.О. Литвин. — Попри всі труднощі, громада намагалася жити повноцінним життям. Влітку ми здійснювали покоси бурянів, тож у порослі не потопали. Усі святкові заходи проводилися активно й ініціативно з боку селян. Розуміємо, що невирішених справ у нас ще багато, проте ми не сидимо, склавши руки, не чекаємо на манну небесну. Ми працюємо. Працюємо заради розвитку громади, заради благополуччя кожного з нас.
І дай-то Бог, бажаємо щиро, аби все, що задумано, здійснилося, а все, про що мріється, втілилося у життя. Рудівчани того варті!
На фото: храм Архистратига Михаїла; нові ліжка у дитсадку “Бджілка”
Підготувала Оксана РАКІТІНА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...