Мобілізація почалася. Новини сватівщини

Так сталося, що з 29 по 31 січня, коли Сватівщина святкувала 72-у річницю звільнення від німецько-фашистської навали, кращі сини нашого краю стали до строю, аби захисти кордони та суверенітет держави.

Вони отримали повістки, пройшли медкомісію та рішуче поповнили лави новобранців, які після навчання замінять військових під час ротації.

Своїми настроями та почуттями з читачами «НС» поділилися призовники:

- Я, Колесніков Микола Олександрович, мешкаю у селі Свистунівка. Так сталося, що зі свого села вирушаю на службу я один, але сподіваюся, що незабаром у мене зявляться справжні, надійні товариші, з якими ми будемо пліч-о-пліч виконувати свій військовий обовязок.

- Вас випроводжали всім селом?

- Ні, тільки рідні та друзі. Але їх підтримка для мене дуже важлива. Сподіваюся, що їхні щирі побажання допоможуть мені, а слова моєї мами, Лариси Миколаївни, збережуть мене та додадуть сили.

- Я бажаю вам усього найкращого, і не забувайте телефонувати батькам. Памятайте, на вас чекають.

Далі я звернулася до гамірливої компанії, що стояла поряд, - на моє запитання, кого випроводжають, всі відповіли в один голос: «Брата».

- Це Швець Олексій Васильович, сватівчанин. Немає таких перешкод, які б він не здолав. Це майбутній командир. Ми в нього віримо.

- Які були відчуття, коли отримали повістку, і чи не було бажання «відкосити» від служби?

- Щоб «відкосити» - потрібні великі гроші, а я не нащадок олігархів. До того ж, соромно ховатися чи відкупатися. Я цілком здоровий, і тому, пройшовши медкомісію, свідомо йду захищати державу. Дякую своїм рідним та друзям, які проводжають мене і бажають мені якнайскорішого повернення цілим та неушкодженим.

- Хай ці слова будуть пророчими для Вас і слугують оберегом під час служби.

Провести земляків на службу прийшов і Сватівський міський голова Є.В. Рибалко. Євген Вікторович побажав їм бути виваженими, розсудливими і невразливими, а також зажди памятати, що на них чекають вдома.

Біля будівлі військкомату стояло чимало груп людей. Всі вони були схожі в одному: поради, побажання, зітхання, обійми, сльози і міцні поцілунки на прощання. Ще було декілька рис, які обєднували людей з усіх куточків району – витримка, розуміння ситуації та єдине нездоланне бажання якнайшвидшого досягнення миру і повернення кращих синів Сватівщини додому.

Юлія Огданська

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Новини Сватівщини - газета Сватівського району

Мобілізація почалася

Мобілізація почалася фото:

Великий футбол починається з малого

Несила більше мовчати

Запитання до влади

Громадські діячі порушують законодавство?..

Аграрії за єдину об'єднану територіальну громаду