Для довідки
Із 3-го по 10-е липня у Сватовому працювала команда всеукраїнського волонтерського табору «Будуємо Україну разом». Ці юнаки та дівчата з різних куточків України (і не тільки!) завітали до нашого містечка, беручи участь у проекті благодійної організації «Львівська освітня фундація».
Ідея табору зародилася влітку 2014 року, коли команда БО «Львівська освітня фундація» побачила наслідки військових дій на Сході України. Було очевидно, що людям дуже важко впоратись зі своїми проблемами. Тому львівяни згуртували молодь з усієї України, аби допомогти. Впродовж двох місяців силами близько 80 волонтерів було відремонтовано 25 квартир.
Діяльність табору продовжилась і у 2015 році. Спочатку волонтери працювали у Львові, де відновлювали квартиру після пожежі та працювали в актовому залі школи у с. Бортники Львівської області. У серпні до міста Словянськ та околиць Донецької області з благородною місією прибуло більше 30 волонтерів з 13 областей України. До справи відбудови долучились 40 місцевих добровольців. Спільними зусиллями БУРівцям вдалось реалізувати 8 масштабних відбудов помешкань та створення двох молодіжних платформ у Краматорську та Словянську.
Цього року волонтери всеукраїнського табору вирішили розширити поле своєї діяльності, тож протягом трьох літніх місяців БУРівці запланували відвідати з трудовим десантом 10 міст України та ініціювати і взяти участь у відновлювальних роботах будинків 10 сімей учасників АТО, 18 багатодітних сімей, 9 сімей, що мають дітей з особливими потребами, 15 самотніх та малозабезпечених громадян, 2 осередків, що опікуються внутрішньо переміщеними особами, та 1 медичного батальйону «Госпітальєри», який працює безпосередньо на передовій.
Напевно, кожен сватівчанин помітив мурал, що прикрасив одну з фронтальних стін приміщення Народного дому «Сватова-Лучка». Проте далеко не кожен знає, що то за настінна фреска, звідки вона взялася і чому саме вона зявилася у нашому місті. Про це та про багато іншого ми маємо змогу докладніше дізнатися із інтервю з Іванкою Діман, менеджером по звязках з громадськістю та одним з координаторів БУРу, що проходив у Сватовому.
— Скажіть-но, Іванко, що вдалося реалізувати у нашому місті із запланованого?
— Все вдалося! Ми створили мурал, завершуємо ремонт в одному з приміщень Народного дому, попрацювали у чотирьох сватівських родинах. Облаштували невеличку зону відпочинку на подвірї районної бібліотеки. Кілька лавочок, сцена — нічого особливого. Проте тепер тут можна буде зібратися, аби провести якийсь захід чи подивитися кіно. Допомогли, чим змогли.
— Але ж цікаво знати, що саме ви зробили?
— О! Нічого грандіозного, повірте. Ми приїздимо і одразу говоримо, що нічого надзвичайного не робимо. Допомагаємо, аби було чисто й охайно, підрихтовуємо недоліки. От, приміром, ми працювали у родині, що мешкає на вул. Гоголя. Будинок знаходиться у комунальній власності, але був наданий у користування дівчині Світлані, що осиротіла у чотири роки. Сьогодні вона — вже мама. Має двох чудових діточок. Той будинок, в якому мешкає родина Свєти, має дуже плачевний стан. Та й, по суті, залишився таким зовні. Там протікав дах, тож ми прибили коньок, аби уникнути протікання. А ще відремонтували 3 кімнати у будинку. Поклали підлогу, пошпаклювали, пофарбували, помалювали… Цей обєкт мені найбільше сподобався! Світлана — чудова, діти у неї — просто дивовижні! Ми нічого грандіозного, якихось євроремонтів не робили, проте дівчина щиро зраділа нашій допомозі. Що приємно — ані вона сама, ані дітлахи не стояли осторонь, спостерігаючи, як ми працюємо. Свєта вставала вдосвіта та допомагала. І малі допомагали теж. І в домі тому тепер стало світліше, акуратніше та затишніше. Приємно, що діти будуть знаходитись у гарних кімнатах.
— Окрім того, ви допомогли з ремонтом трьом іншим родинам…
— Так. Ми допомагали на обєкті, що знаходиться на вул. 17 років Жовтня. Там мешкають чоловік та дружина пенсійного віку і їхній син, що страждає на ДЦП і може пересуватися лише на візку. Все, що їм було потрібно, — це облаштувати пандус на сходах до будинку. І ми його зробили. Окрім того, виклали гарну таку доріжку від порога до воріт, аби хлопець міг самостійно виїжджати на вулицю. Допомогли перенести каналізаційні труби. З цією родиною дуже класно було працювати! Мама родом десь з-під Тернополя. А серед наших — багато львівян. Жіночка нас дуже радо приймала, дуже радо з нами спілкувалася (як і ми з нею)!
У будинку багатодітної родини з вул. Новоселівка відремонтували кухню (що попросили нас, те ми і зробили). Утеплили стіни, пошпаклювали, помалювали…
А у будинку, що по провулку Ковалівському, де мешкають батько, мати і двоє їхніх діточок, зробили ремонт в одній кімнаті та вставили вікна.
— В усьому будинку вікна вставили?
— На жаль, ні… Вставили лише 4 пластикових вікна. Справа в тім, що цей будинок теж має жахливий стан. Там колосальна проблема з фундаментом. З тією хатою треба добре попрацювати, потрібно робити спеціальне обведення, аби втримати фундамент. Ми працювали в одній половині хати, де фундамент та стіни найбільш міцно стоять. Тож і нові вікна стоятимуть добре. А з протилежного боку будинку фундамент відходить, стіни валяться. Хата з саману, обклали цеглою, а зєднання якогось не зробили, тож воно все і валиться. Якщо ми наступного року приїдемо до Сватового, то обовязково продовжимо працювати з цим обєктом.
— Окрім того завершуються роботи в одному з приміщень Народного дому «Сватова-Лучка» (мова йде про так званий балкон над глядацькою залою НД — прим. ред.)…
— За тиждень ми не встигли завершити цю роботу. Проте залишається бригада, яка обовязково доведе все до ладу. В оселях людей працювати простіше. Тут не потрібні якісь особливі знання. А от таку роботу, як ремонт громадського місця, мають виконувати професіонали. Ми найняли таких людей. Волонтери лише де-не-де допомагали, виконували найпростіше. До речі, ми взялися за цей обєкт, маючи надію, що він перетвориться на молодіжну платформу. Ми сподіваємося, що місцева молодь збиратиметься тут, аби проводити культурні заходи, вирішувати спільні проблеми і просто спілкуватися. Ми вже маємо подібний досвід. У Краматорську, приміром, відкрито «Вільну хату». Там, як і у Сватовому, молодь не мала місця, де могла б зібратися. Ми винайняли приміщення, за грантові кошти зробили ремонт, облаштували там все гарненько. І знайшовся хлопець (звичайний хлопець, що працював барменом), котрий взяв розвиток тієї «Вільної хати» на себе. Тепер та платформа дуже процвітає. За рік, що вона працює, тут побували близько 15 тисяч людей. «Вільна хата» постійно влаштовує якісь заходи, запрошує гостей навіть з-за кордону. І люди йдуть туди, бо їм це цікаво, і «Вільна хата» зарекомендувала себе як солідний культурний осередок. В ідеалі ми мріємо, аби в кожному містечку, де нам випала нагода побувати, була така «Вільна хата». І люди могли б їздити від «хати» до «хати», аби ділитися досвідом, знайомитися один з одним, знайомитися зі своєю країною. Волонтери БУРу на те дуже сподіваються.
— До речі, щодо волонтерів… Знаємо, що серед вас були і росіяни, і американці...
— О, так! Наявність серед наших волонтерів громадян Росії, напевно, є нашою радістю. Якось до Львова приїздили блогери-росіяни. Ми випадково потрапили на їхній семінар. Поспілкувалися, розповіли про наш табір. І блогери зацікавилися нашою роботою. Чесно кажучи, таємно, у закритих групах в соцмережах, вони почали поширювати інформацію про БУР. До роботи табору у Сватовому долучилися дві дівчини з Росії (з Москви та Підмосковя). То є дуже знаково, як на мене. До кінця БУРу з нами працюватимуть ще чимало росіян, котрі записалися до табору.
— А американці? Як вони потрапили до БУРу?
— Гарне запитання! В США існує українська діаспора. Там створено невеличку громадську організацію «Разом». Українці зустрічаються, проводять заходи, маленькі фестивалі. Українські американці мають велику кількість друзів серед місцевих. Вони влаштували промоакцію, на якій розповіли про БУР. І стати нашими волонтерами виявили бажання 150 громадян США. Переважно то молоді люди. Проте постало питання про те, як, чим і за який кошт дістатися сюди. Окрім того, ми мали ліміт на 5 осіб-іноземців у таборі. Врешті до Сватового завітали з трудовим десантом 4 американців. Знаєте, я ставлю цих молодих людей собі за приклад. Переліт коштує дуже дорого, однак вони за власний рахунок придбали квитки і все ж дісталися сюди. Шкода, дуже шкода, що хтось з-за океану прилетів, щоб долучитися до проекту і допомогти власними зусиллями, а люди в себе вдома не долучаються. Але в цьому й певний добрий нюанс… Як на мене, це буде гарним уроком та добрим приводом, аби замислитися над цим.
— А що ж сватівчани? Чи долучилися наші земляки до вашої благородної справи, ставши волонтерами БУРу?..
— То найбільший провал наш, напевно… Знаєте, у нас немає однієї постійної бригади. Люди заповнювали в Інтернеті анкети, вказуючи час, який є для них зручним, і місто, в якому хотіли б побувати. За 15 тижнів роботи табору волонтери змінюються. У Сватовому, приміром, нас було 27 чоловік. Усі — добровольці. До нас долучилися лише 6 сватівчан. Приходили багато людей, які запитували, навіщо нам те, що ми робимо. А хто, як не ми?.. Кожен з нас може зробити щось гарне у своєму місті та в країні взагалі. Ось поставили банально три лавки у бібліотеці — і вже є місце, де можна зібратися і поспілкуватися. Якийсь супротив — це те, з чим ми стикаємося. І це є не лише у Сватовому. Це — у всій країні. І ми намагаємося вирішувати цю проблему. Ми у вас вперше. А починати завжди важко. Але сподіваємося, що тепер сватівчани про нас дізнаються більше і вже наступного разу будуть активнішими.
— А як було в інших містах?
— От у Словянську, наприклад, була така сама ситуація, коли ми приїхали вперше. Але вже цього року з нами активно працювали містяни. Ми маємо вже там базу волонтерів. Але у Сватовому цієї бази поки що немає. Ми говорили: не хочете працювати, то йдіть відпочивати разом, давайте знайомитися. Але ж ні. Ніхто не прийшов. Шкода.. Ми мали культурну програму, але не судилося її реалізувати. Нам вдалося взяти участь у заході, що проводили козаки на горі. Ми побували у Преображенських печерах. Ми брали участь у майстер-класах з плетіння браслетів, які для нас влаштовували у Народному домі. Самі собі розмальовували екосумки. Щовечора влаштовували ватри з сосисками та посиденьками. Дуже жалкуємо, що сватівчани до нас не завітали. Але я вірю, що ця стіна буде зруйнована. В перший рік існування БУРу ми працювали під гаслом «Будуймо стіни помешкання, руйнуймо стіни між людьми!». І ми зруйнуємо стіни між нами — впевнена.
— Отож, поговоримо поки що про стіни помешкань. БУРівці стали авторами муралу на стіні Народного дому. Чому саме цю картину було обрано?
— Нам ставили це запитання неодноразово. Дуже суперечливі думки викликало зображення Шевченка в обіймах Майдану серед сватівчан… Але все дуже просто. Ми мали кілька ескізів, які перед поїздкою на Схід були виставлені на обговорення в Інтернеті. Коли ж ми приїхали до Сватового, то показали кілька ескізів пані Олені, директору Народного дому, яка обрала саме цю картину. Ми не думали, що потрібно це ще з кимось узгоджувати, влаштовувати ще якісь обговорення. Директор дала «добро», і наш художник Настя Сергєєвна намалювала мурал. Настя, крім того, прикрасила кілька парканів на вул. Шевченка.
— А що сватівські художники? Вони не виявили бажання взяти у тому участь?
— До нас прийшов познайомитися лише один чоловік. Проте запізно. Мурал на той час вже був готовий.
— А які загальні враження ви маєте про Сватове?
— О! Тут дуже гарно! Проте Сватове — місто парадоксів. Тут є купа салонів, де можна наростити вії, проте зловити вай-фай — проблема. Що для нас стало цікавим — так це клімат. У Сватовому, мов у пустелі: неймовірно спекотно вдень, але надзвичайно холодно вночі. Ми ж бо ночували у наметах на березі річки, то відчули це на собі. Ніхто не очікував, що буде так зимно. Добре, що майже одразу нас попросили переїхати зі своїм наметовим містечком в інше місце — на берег неподалік від церкви. То ми трохи спали там, аби тепліше вночі було. Оце — дійсно цікаво. Не знали ми, що так буває, — щиро посміхалася наша співрозмовниця, говорячи про місцеві погодні умови.
Говорити ж про те, чим займаються БУРівці і якими вони є, можна багато і довго, адже кожна людина — то особистість, цікава та неординарна, а кожна справа волонтерського табору — то ціла історія.
З усього, що БУРівці зробили для Сватового, місцеві мешканці помітили лише мурал. Дуже багато суперечливих та навіть обурливих думок довелося нам почути з цього приводу. Більше того — самі волонтери говорили про те, що їм довелося вислухати від сватівчан, доки створювався малюнок. Хтось висловлював невдоволення наявністю у картині прапорів «Правого сектору», тоді як доречнішими, на думку містян, був би на фресці державний жовто-блакитний прапор. Хтось говорив, що у той депресивний час, в якому живе вся країна, дивитися у налиті кровю очі Шевченка дуже важко. Інші обурювалися тим, що волонтери не спитали дозволу на те, аби малювати такий мурал, у місцевих мешканців. Але ж, варто відзначити, ніхто зі сватівчан не створив нічого подібного раніше, запитавши дозвіл у самих себе. Парадокс…
Говорили волонтери й про те, що навіть місцева влада не звертала увагу на те, що у місті робить така кількість гостей, якими справами вони займаються. Мовляв, хтось приїхав, щось ремонтує — і все на тому.
Щиро дякували волонтери за увагу, добре ставлення, підтримку і допомогу мешканцям міста, яким допомагали з ремонтом, працівникам Народного дому та бібліотеки, а ще — місцевим козакам. Висловлювали сподівання на те, що наступного року Сватове зустріне БУР по-іншому.
— Мета БУРу полягає не лише в тому, щоб допомогти людям, які не можуть самостійно вирішити свої проблеми. Мета БУРу ще й в тому, аби дати людям можливість пізнати один одного, відкрити для себе свою країну. А найважливіше — пробудити молодь, пробудити всю Україну. Бо ми зараз спимо всі. Ми — мов у летаргічному сні. Сподіваємося, БУР допоможе хоч якійсь частині українців пробудитися і спонукає їх робити щось гарне. Для добрих справ потрібно насправді дуже мало. Не треба чекати, доки хтось зробить щось за тебе. Візьми і зроби все сам — ось і все, — говорила Іванка Діман.
І якось більше й нічого додати до того…
Оксана РАКІТІНА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...