Відважні діти, чудові тренери та витривалі мами. Новини сватівщини

21 травня на сцені Народного дому «Сватова-Лучка» відбувся відкритий обласний турнір з кікбоксінгу на Кубок Сватівського міського голови, у якому взяли участь більше ста спортсменів зі Сватового (команда «Майкон»), Рубіжного («Клуб восточных и оздоровительных единоборств» та команда «Киевская Русь»), Лисичанська (команди «Лидер» та «Витязь») і Сєверодонецька (клуб «Лидер – Гудзон»). Оскільки спортивні змагання з цього виду спорту проводилися у Сватовому вперше, то й земляків-глядачів у залі було небагато. Цікавість до такого виду спорту у нашому місті та районі лише зароджується, адже лише минулого літа розпочав роботу спортивний гурток з кікбоксингу, а відтак багато хто вважав, що нам годі сподіватися на гарні результати, а тим більше, на призові місця… Але!

На початку змагань до присутніх звернулися секретар міської ради Д. Романенко та заступник міського голови Л. Жаданова, які привітали учасників та побажали їм красивих перемог, уникнення травм та набуття безцінного досвіду. Також вони подякували спонсорам, завдяки яким стало можливим проведення обласного кубку: Є.О. Митрофанову (ФГ «Ковалівське»), А.Е. Геворгяну (ППА «Шанс»), С.Е. Аваляну (СФГ «Зоряне»), приватним підприємцям О.А. Пастуху та Л.М. Привалову. До речі, спонсори були присутні в залі та разом із завзятою командою-вболівальників гучно підтримували наших учасників.

Скажу відверто — я не прихильник бойових видів спорту, а коли у змаганнях беруть участь діти, намагаюся зовсім не дивитися їх, але минула субота повністю змінила моє ставлення до кікбоксингу та й до бойових мистецтв взагалі, бо на ринг виходили не «матусині синочки», а СПРАВЖНІ БІЙЦІ, хоча й зовсім юного віку. Вже з самого початку змагань глядачам стало зрозуміло, що полишити зал до закінчення буде несила, бо азарт та цікавість до двобоїв зростали з кожною хвилиною. Вболівальники-«початківці» поступово розуміли правила та намагалися не відставати з голосними порадами і підтримкою від іногородніх вболівальників зі стажем. А вболівати було за кого! Девятеро талановитих, сильних спортсменів Сватівщини відчайдушно виборювали звання кращих, і їм це вдалося. Отже, кікбоксери, які проявили справжній бійцівський характер та прославили Сватівщину на відкритому обласному турнірі: Маруневич Ярослав -1 місце, Трембак Дмитро – 1 місце, Чабан Ярослав – 1 місце, Скиртач Олексій – 1 місце, Салатаєв Рустам – 3 місце, Атакішиєв Мурат – 2 місце, Богданов Федір – 2 місце, Ольховий Артем - 1 місце, Непогодін Сергій – 2 місце.

З деким із них нам вдалося поспілкуватися:

ТРЕМБА ДМИТРО (9 років).

- Я навчаюся у ЗОШ №2, і вже майже рік займаюся кікбоксингом. Це моя не перша перемога, у березні я теж виборов перше місце на обласному турнірі в Сєверодонецьку у своїй ваговій категорії 28,8.

- А хто за тебе сьогодні вболівав?

- Уся моя родина. Вони мене дуже підтримували та допомагали.

- А як ти почав займатися цим видом спорту?

- Спочатку на кікбоксинг став ходити мій брат, а через деякий час я пішов разом з ним. Згодом брат полишив секцію, а я залишився, і анітрішечки не шкодую, бо мені дуже подобається цей вид спорту.

- А хто твої тренери?

- Саша й Паша (відповідь прозвучала зовсім невимушено, майже по-родинному – прим. авт.). Вони у нас дуже хороші. Буває, що й посварять, якщо робимо щось не так, але якщо виконуємо все як треба - то хвалять. Взагалі, ми їх дуже любимо і поважаємо, бо вони найкращі, – підсумував Дмитрик, який щойно закінчив бій, отримав золоту медаль та грамоту і зовсім стомлений, але щасливий поспішав до роздягальні.

МАРУНЕВИЧ ЯРОСЛАВ (9 років)

- Ярославчику, розкажи трішки про себе.

- Я учень ЗОШ №1. Сьогодні, до речі, за мене вболіває мій однокласник Артем Васильєв, який грає у футбол, але як справжній мій товариш прийшов підтримати мене. А ще у залі була і Катя Аксьоненко, це теж моя однокласниця, ну і, звісно уся моя родина. Спасибі їм, що вони за мене вболівали.

- А під час бою ти чув підтримку залу?

- Звісно. Дуже чути, і дуже приємно, коли вигукують твоє імя.

- А під час бою дуже боляче?

- Ні. Боляче було спочатку на тренуваннях, але потім мязи звикають, і майже не боляче.

- Ти вірив у свою перемогу?

- Вірив, хоча минулого разу я програв. Я до останнього не знав, чию руку підніме рефері, і коли оголосили мою перемогу, був дуже щасливий.

- Твоя мама підтримує твоє захоплення?

- Так, вона щаслива, хоч дуже хвилюється і тремтить під час бою, але коли вона дізнається, що в мене вперше взяли інтервю… просто впаде в «обморок». Точно-точно.

САЛАТАЄВ РУСТАМ, (11 років).

- Я навчаюся у Сватівській гімназії і вже 6 місяців, як відвідую секцію кікбоксингу. Раніше я ходив на карате, але потім перейшов сюди і дуже цим задоволений. Знаєте, у нас чудові тренери, Олександр та Павло Савченко. Вони дуже про нас турбуються і гарно виховують.

- Сьогодні твоя мама весь час знаходилася біля рингу і майже всі бої писала на відео, чи дає вона тобі поради?

- Так. Навіть під час бою я чую її голос. Вона дуже, дуже хвилюється, але мужньо дивиться бій і підбадьорює мене. На цьому турнірі я зайняв ІІІ місце, і у цьому здобутку є і її частка.

ЧАБАН ЯРОСЛАВ (11 років).

- Ярославе, ти сьогодні виборов І місце, але й отримав забій голеностопа. Чи варті високі результати такої ціни?

- Будь-який спорт — травматичний, а кікбоксинг тим більше, але коли ти отримуєш гідний результат, все інше відходить на другий план. Головне — відразу не підходити до мами. Треба її жаліти.

- Ти виступаєш у ваговій категорії до 42 кг, чи знаєш ти своїх суперників?

- Так, де з ким я вже зустрічався раніше на Всеукраїнському турнірі, де посів ІІ місце, та у Харкові, де був першим, і тому трішечки знаю їх слабкі й сильні сторони.

- А хто за тебе вболіває?

- Окрім родини, ще дві мої однокласниці.

- А як часто ти тренуєшся?

- 3 рази на тиждень, з 18 до 20 години. Щоразу поспішаю на тренування із задоволенням, бо хочу досягти гарних результатів у майбутньому.

СКІРТАЧ ОЛЕКСІЙ (12 років, учень ЗОШ №2).

- Для мене це другі обласні змагання. До речі, мені знову дістався той суперник, якого я переміг минулого разу в Сєверодонецьку, і я посів І місце. Я дуже вдячний тренерам, вони тільки минулого літа розпочали роботу з нами, а вже сьогодні ми маємо непогані здобутки. А ще я вдячний своєму брату Олександру, який прийшов підтримати мене. На жаль, тата зараз немає у місті, а мама такі заходи не відвідує, з хвилюванням чекає на результати вдома.

- Що побажаєш своїм товаришам по команді?

- Головне — вірити у себе, не боятися суперника та налаштовуватися на перемогу.

ОЛЬХОВИЙ АРТЕМ (16 років).

- Артеме, вітаємо тебе черговою перемогою! Ти, мабуть, найтитулованіший кікбоксер у команді?

- (скромно посміхається) Я здобув І місце у Харкові на Всеукраїнському турнірі та двічі перемагав у Сєверодонецьку. Але в мене є і ІІ місце, тому, мабуть, саме цього разу я хотів довести, перш за все собі, що я кращий.

- Розкажи трішки про себе.

- Я живу у селі Травневе (Первомайське), а навчаюся у Сватівській ЗОШ №8. Тричі на тиждень велосипедом я їжджу до Сватового на тренування, а взимку доводиться користуватися послугами таксі.

- Впродовж усіх твоїх боїв твоя мама знаходилася біля рингу та старанно записувала зустрічі на відео. Чи додає це відповідальності, чи, можливо, заважає?

- На всіх змаганнях моя мама завжди поруч, вона також часто відвідує тренування. Це мій найвідданіший вболівальник, вона у мене витривала та міцна духом. А от бабуся, хоча й з нетерпінням чекає на моє повернення, та коли ми передивляємося зроблене мамою відео, здебільшого відмовляється скласти нам компанію, бо боїться.

- Як ти налаштовуєшся на боротьбу?

- Кікбоксингом я займаюся 10 місяців, тож вже для себе напрацював таке правило: вірити у свої сили, памятати, що тебе підтримують, і бути впевненим, що ти — зможеш. А головне — подолати свій страх: подолав — переміг.

На жаль, ми не змогли поспілкуватися з усіма учасниками, але на наші запитання відповіли тренери команди «Майкон» Олександр та Павло Савченки.

- Сьогодні діти говорили про вас тільки із захопленням, повагою та гордістю. Це — показник високої оцінки і безмежної довіри. Як давно ви працюєте з дітьми і чому така «кузня» бійців зявилася лише 10 місяців тому?

- Дуже приємно слухати таку характеристику від своїх вихованців, але вони, мабуть, трішечки перебільшують. На тренуваннях ми доволі суворі й вимагаємо викладатися на повну, а з симулянтами та прогульниками зовсім прощаємося.

Так сталося, що минулого року ми переїхали до Сватового з рідного Луганська. У обох за плечима робота у органах МВД, а спорт був у нашому житті завжди. З восьми та десяти років ми займалися кікбоксингом і тайським боксом, є кандидатами у майстри спорту з цих видів. Раніше ми ніколи не займалися тренерською діяльністю, тому для нас це була нова справа, що, як виявилося, стала покликанням.

- Скільки вихованців відвідує секцію?

- На даний час — 40, але справжніх бійців, які можуть виступати на змаганнях, поки що 10. Взагалі майже за рік роботи виявили бажання займатися кікбоксингом більше 100 чоловік, але залишилися не всі. Хтось хоче просто підтримати спортивну форму, а хтось хоче досягти певних результатів. Сьогодні у нас займаються не лише підлітки, є й доволі дорослі люди, а ще секцію відвідують дівчатка. Дуже приємно, що секцію відвідують діти з Н. Дуванки та Первомайська. Якби був транспорт, таких бажаючих було б більше.

- Хто вам допомагає?

- Поки що тільки мерія. Спортивна екіпіровка дорога, тому майже все нам придбав міський голова, який переймається нашими проблемами. Спочатку наша секція була платною — 75 грн на місяць, але для деяких родин навіть така сума стала непідйомною, тому, аби не втратити учнів, заняття проводяться безплатно.

Сьогодні на високому рівні відбулося чудове спортивне свято, тож ми дуже дякуємо міській раді і спонсорам змагань за організацію та надану допомогу. Сподіваємося, що наступного разу глядачів у залі буде значно більше, і сватівчани залюбки підтримають своїх бійців.

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Новини Сватівщини - газета Сватівського району

Відважні діти, чудові тренери та витривалі мами

Відважні діти, чудові тренери та витривалі мами фото:

Великий футбол починається з малого

Несила більше мовчати

Запитання до влади

Громадські діячі порушують законодавство?..

Аграрії за єдину об'єднану територіальну громаду