Дуже часто люди, котрі виходять на пенсію, скаржаться на незатребуваність суспільством та надмір вільного часу, тоді як вони відчувають у собі силу, енергію та бажання брати активну участь у житті соціуму. Такий настрій здебільшого супроводжується нудьгою та поганим настроєм, а іноді переростає у депресію. Звичайно, роки не можна зупинити, але жити цікаво, весело та повноцінно можна і у поважному віці. Підтвердження цьому — «студенти» університету третього покоління, жвавості, завзяттю та енергійності яких можна тільки позаздрити. Минулого року було створено цю унікальну навчальну структуру для тих, кому за 60, і прочинав університет свою роботу з 10 студентів, а наразі їх більше 75. Цифра неостаточна, бо постійно на заняття та збори приходять все нові відвідувачі. Така популярність закладу є зрозумілою, бо під час зустрічей пенсіонери не розмовляють про хвороби, самотність, проблеми і т.п. Здебільшого вони слухають лекції на теми, які їх цікавлять: садівництво та городництво; фітотерапія; зустріч з творчими людьми; концерти тощо. А ще полюбляють підопічні територіального центру і районної ветеранської організації, керівники яких Честних О.М. та Ващенко Л.І. є ініціаторами та організаторами різнопланових заходів, відпочивати на природі. Ось і минулої пятниці зібралися студенти зі стажем та новачки на галявині біля стадіону «Зарічний», аби посмакувати запашним кулешем, поспівати пісень під баян, позмагатися у конкурсах та пограти в ігри. Коли бачиш цих енергійних людей, навіть на думку не спадає назвати їх пенсіонерами, бо всі жіночки — гарно одягнені, з макіяжем та зачісками (до речі, 80% представниць прекрасної статі дуже слідкують за модою) просто утворюють квітник, який духмяніє парфумами. Та й чоловіки не відстають, хоча їх і менше, але виглядають вони причепуреними та поважними. Як розповіли нам Людмила Іванівна та Олена Миколаївна, усього за рік їхній університет підтвердив свою необхідність та важливість, бо усі проведені зустрічі вкрай необхідні людям старшого покоління, аби не почуватися самотніми. «Ми з радістю займаємося організацією заходів, намагаємося урізноманітнити заняття, здебільшого самі студенти підказують нам теми для лекцій. Аби зацікавити їх та підтримати, ми у минулому році видавали нашим вихованцям дипломи про завершення першого курсу університету, а цього року такі ж отримають новачки, а «другорічники» — диплом за ІІ курс. Знаєте, вони у нас такі талановиті та завзяті, співають так, що серце завмирає, танцюють, ніби щодо віку в паспортах помилка , а майстрині! … Якось ми робили картини з підручного матеріалу (мушлі, старі шкіряні сумочки та ін.) — і яку ж красу вони створили! Просто молодці!» — одна з-поперед одної хвалили своїх студентів жіночки. Та й дійсно, поряд з ними не відчуваєш різницю у віці. Бо студенти не тільки ерудовані та досвідчені, а ще й добре знаються на сучасних проблемах, володіють компютером, слідкують за модою і, найголовніше, — мають прекрасне почуття гумору. Анекдоти, тости, гуморески, байки, підколи у них невичерпні… Правду кажуть: поважний вік — це ті ж самі витівки, але трішечки повільніше.
Серед присутніх ми помітили декількох голів первинних ветеранських організацій (міські квартальні), які є сумлінними студентами і не «прогулюють» жодної лекції, та поставили їм декілька запитань.
— У жінки завжди багато роботи, а у квартальних — плюс громадська діяльність. Як у вас вистачає часу на університет третього покоління?
Паляничко Раїса Григорівна:
— Зустрічі тут — це душевна відрада, тому час для приємного спілкування завжди можна знайти. Ми починали збиратися ще у минулому році, і за рік зрозуміли, що до цієї справи потрібно залучати все більше людей, бо самотність — це трагедія людини, а спілкування —повноцінне життя.
Підгайко Раїса Антонівна:
— Ми не просто збираємося, аби дізнатися щось цікаве, ми знаходимо нових друзів, чудових людей, і отримуємо певний досвід. Я дуже вдячна Людмилі Іванівні, Олені Миколаївні та усьому колективу терцентру за таку турботу про пенсіонерів і небайдужість до потреб людей похилого віку. Хай Бог допомагає у всіх їхніх починаннях.
Такі ж щирі й теплі слова були сказані й іншими учасниками заходу.
Полишаючи гамірну, веселу галявину зі «студентами», мимоволі думалося: як гарно було б, якби кожна людина похилого віку знаходила друзів для спілкування і отримувала задоволення від свого віку.
Юлія ОГДАНСЬКА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...