Першоджерелом цього вислову є розмова римського імператора (69-79 н. е.) Веспасіана з сином Тітом з приводу запровадження податку на міські вбиральні. Коли Тіт почав дорікати батькові за це, Веспасіан підніс до його носа перші гроші, що надійшли від податку, і спитав, чи ж пахнуть вони. Тіт відповів заперечно, і Веспасіан вигукнув: “А вони ж – від сечі!”.
Не секрет, що у Сватовому, аби, ВИБАЧТЕ, справити нужду, віднайти вбиральню НЕМОЖЛИВО. Вірніше сказати, щось подібне є, але це точно не туалети. Наприклад, у центрі міста на пл. Радянській, чи як тепер її називають — майдан Злагоди, є такий ОБЄКТ, але це скоріше місце катування та випробувань, аніж звичайна вбиральня. Не можна сказати, що вона зовсім занедбана. Навпаки — для того, аби люди не задихнулися, там відсутні двері та вікна, така собі вентиляція. Також тут дбають про зір відвідувачів, а саме: передбачені тренувальні вправи з наведенням різкості й уважності. Не забувають і про профілактику закладеності носа… Звичайно, можна скільки завгодно утрирувати з цього приводу, але факт залишається фактом — користуватися цим обєктом неможливо. Якщо ви думаєте, що це поспіль біда маленьких міст, то ви глибоко помиляєтеся. Наприклад, у наших сусідів, купянчан, цієї проблеми не існує. В самісінькому центрі міста розміщені таблички з дороговказом, як знайти вбиральню. Зазначимо, що Купянськ — теж районний центр, і сюди щоденно приїздить багато людей, які, вибачте, по-господарськи везти додому «добро» не в змозі. Отже, для містян і гостей у самісінькому центрі міста збудовано НОРМАЛЬНИЙ ТУАЛЕТ. Його відразу й не помітиш, бо знаходиться він поруч з церквою, між двома магазинами, точніше сказати — має спільні стіни (вхід) з ними і розташований під ними. Якщо бути неуважним, то можна відразу й не побачити вхід до вбиральні. Усі двері пластикові, підлога й стіни викладені кахлями (до речі, не абиякими, а якісними і красивими), і головне — НІЯКОГО ЗАПАХУ. Всередині працює невелика ятка (пластикова споруда), де, окрім квитків (вартість - 2 грн 50 коп.), продають вологі та сухі серветки. Поруч розміщені умивальники, дзеркала, сушилки. Що стосується самих кабінок, то тут теж чистота і порядок, все в кахлях, вимите, не смердить, а на стінах висять квіти (щоправда, штучні). А ще в туалеті постійно грає музика та транслюється місцеве радіо з оголошеннями та рекламою. Складається враження, що знаходишся у обласному центрі, бо саме такі сервісні послуги надають у великих містах, а тут їх отримують купянчани.
Заздримо й тут. Чого мовчати — більшість мешканців Сватового та району змушені проситися в різних установах до вбиралень, бо після відвідин місць громадського користування люди змушені вигулювати сморід тривалий час.
Знову питання: ну чим ми гірші? Чи нашим комунальним службам гроші не потрібні? Чи краще потім прибирати … у несподіваних місцях по парку?
Гроші не пахнуть, а особливо, якщо місця, де їх можна заробити, ретельно прибирають і доглядають. А поки що спадають на думку вірші Сергія Єсеніна, як ніколи актуальні сьогодні:
«Я ругаюсь и буду упорно
Проклинать вас хоть тысячи лет,
Потому что...
Потому что хочу в уборную,
А уборных в России нет».
С. Есенин. «Страна негодяев».
Давайте переймати кращий досвід, бо вчитися у сусідів — не так вже й погано.
Юлія ОГДАНСЬКА