Рік минув відтоді, як пішов за вічну межу Василь Якович Сайфутдінов. 26 березня 2015 року перестало битися серце людини, яка більше ніж півстоліття віддала становленню і розвитку спортивної роботи на Сватівщині. Василь Якович впродовж десятиліть докладав багато зусиль для залучення жителів нашого краю і, насамперед, молодого покоління до занять різними видами спорту, бо він був переконаний, що саме спортивний гарт є одним з найважливіших засобів у вихованні кращих людських якостей, які стають у пригоді на все життя.
Сьогодні ми знову згадуємо про ті справи, якими жив він сам і навколо яких обєднував своїх численних послідовників. Приклад Сайфутдінова переймали організатори спортивної роботи не тільки у нашому районі, а й далеко за межами Сватівщини. Без перебільшення можна говорити, що Василь Якович жив спортом, і ця його самовідданість неодмінно приносила високі результати.
Захоплення фізкультурою і спортом прийшло до Сайфутдінова ще в дитячі роки. Він займався різними видами спортивного суперництва — вправно володів футбольним мячем, був одним з кращих на волейбольному майданчику, завжди показував високі результати у змаганнях з настільного тенісу, добре грав у шахи та шашки. Вже в юнацьку пору, окрім суто спортивних показників, Василь Якович відзначався й хорошими організаторськими здібностями, умінням згуртувати прихильників того чи іншого виду спорту, повести їх за собою заради досягнення переможного результату. Такі його якості в подальшому, коли він безпосередньо відповідав за розвиток фізичної культури і спорту в районі, принесли практичні результати. Ще у порівняно молодому віці Сайфутдінов працював на різних посадах, повязаних зі спортивною діяльністю. На районному рівні він був інструктором-методистом Добровільного сільського спортивного товариства «Колгоспник», яке потім було реорганізоване у товариство «Колос». Згодом,коли вже прийшли реальні позитивні результати у розвитку спортивно-масової роботи, 25-річного Сайфутдінова було призначено головою райспорткомітету. Багато зусиль докладав молодий керівник задля того, щоб спортивно-масова робота набувала широкого розповсюдження у кожному населеному пункті Сватівщини. Зокрема, тільки в першості району з футболу брали участь близько 30 команд. Регулярно проводилися змагання з волейболу, настільного тенісу, шахів і шашок. Дуже високою була масовість при проведенні районних спартакіад, у яких брали участь всі без винятку територіальні громади, а також промислові підприємства, організації та установи. Спортсмени Сватівщини гідно представляли свій край на різних змаганнях, що проводилися за межами району.
Але Сайфутдінов не міг зупинятися на досягнутому. Його задумом стало створення такого спортивного закладу, де б юні шанувальники спорту мали змогу займатися улюбленою справою на професійному рівні. Саме з такою метою у січні 1975 року була створена Сватівська дитячо-юнацька спортивна школа. Її директором було призначено В.Я. Сайфутдінова. Впродовж 27 років Василь Якович був незмінним керівником цього закладу. Офіційно в ДЮСШ було порівняно небагато спортивних секцій – волейбол, вільна боротьба і важка атлетика. Та сюди охоче приходили любителі футболу, шахів і шашок, настільного тенісу, гімнастики та інших видів спорту. Двері спортивної школи були відкриті для всіх бажаючих, і кожен знаходив підтримку директора. Він не тільки теоретично міг порадити, а й практично показати, як належить виконувати ту чи іншу спортивну вправу. У Василя Яковича не було регламентованих вихідних чи святкових днів, бо вся діяльність школи була заповнена тренуваннями, різними змаганнями, і не лише в рідних стінах, а й на багатьох спортивних аренах України та інших держав. Протягом своєї діяльності на посаді директора ДЮСШ Сайфутдінов ініціював і безпосередньо очолював поїздки спортсменів школи на змагання до різних куточків нашої держави і за кордон. Також вихованці школи в період літніх канікул відпочивали на Борівському водосховищі, де не лише підтримували спортивну форму, а й навчалися багатьом практичним навичкам, умінню долати перешкоди, знаходячись в нестандартних ситуаціях. Думається, багатьом випускникам школи це згодилося у подальшому житті.
Захоплення спортом було сімейною справою Сайфутдінових. Активну участь у змаганнях, які проводилися спортивною школою, брали діти Василя Яковича – сини Олег і Василь, доньки Віра та Юлія. Поміч та сприяння спортивному життю чоловіка надавала й дружина Валентина Олександрівна — лікар за фахом.
Навіть знаходячись у нелегкому фізичному стані, Сайфутдінов не втрачав надії продовжувати справу свого життя, складав плани на майбутнє. Він не міг жити без спорту, без людей. На жаль, не судилося йому продовжити життєвий шлях.
Сайфутдінова оточували дуже багато людей, і не лише тих, хто працював на ниві спорту. Він був комунікабельною, відкритою людиною, і тому з ним спілкувалися багато жителів міста і району. Наведемо кілька висловлювань.
Борис Корляков,багаторічний керівник Сватівського райавтодору, Почесний громадянин міста Сватове:
— З Василем Яковичем ми спілкувалися з юнацьких років і до останніх днів його життя. Він зробив дуже багато для людей, особливо для молодого покоління у справі розвитку спорту. Міг би зробити ще немало, однак підступна хвороба стала на перешкоді цій дуже неординарній людині, яка здобула високий авторитет і повагу сватівчан.
Євген Рибалко, Сватівський міський голова:
— Роль Сайфутдінова у розвитку спорту на Сватівщині варта уваги і підтримки. Протягом багатьох років Василь Якович активно залучав до спортивного життя міста і району юних шанувальників фізичної досконалості, виховував у них прагнення здобувати перемоги на різних змаганнях. Сватівська міська рада сприятиме продовженню справи, якій віддав десятки років життя В.Я. Сайфутдінов.
Станіслав Рибальченко, вихованець дитячо-юнацької спортивної школи, заслужений майстер спорту України, призер 22-х Олімпійських ігор 1996 року в Атланті (США):
— Заняття у спортивній школі, якою керував Василь Якович, не лише допомогло мені стати фізично міцним, а й побувати в багатьох країнах. Я брав участь у юнацьких і дорослих змаганнях важкоатлетів, які проходили в різних кінцях світу — в Європі, Азії,Америці. Саме в ДЮСШ у багатьох юних шанувальників спорту виховується не лише майстерність, а й характер, уміння добиватися бажаного результату.
Леонід Гайдидей, інструктор по спорту, першорозрядник з важкої атлетики та гирьового спорту, учасник і переможець багатьох змагань:
— Для мене Василь Якович був наставником, добрим порадником і надійним другом. Більше 35 років тривало наше спілкування. Його уміння доводити справу до завершення, долати перешкоди і труднощі було прикладом для багатьох спортивних працівників району. Назавжди залишається добра память про цю людину
Вячеслав Волков, колишній заступник голови райдержадміністрації і секретар Сватівської міської ради:
— У житті Сайфутдінов відзначався надійністю у стосунках з людьми, прагненням знайти можливість для виконання завдань, які на нього покладалися. Він був відданий справі, якою займався протягом тривалого періоду, і цей приклад гідний наслідування.
Олександр Данильченко, працював заступником голови райдержадміністрації, завідуючим райвідділом освіти:
— Багато років мені довелося постійно спілкуватися з Василем Яковичем як з директором дитячо-юнацької спортивної школи. Він завжди відзначався високою відповідальністю, дбав не лише про результати роботи навчального закладу, а й про долю кожного вихованця. Саме такі якості потрібні сьогодні керівникам колективів, і саме В.Я. Сайфутдінов є для них взірцем.
Анатолій Таранченко, ветеран праці, у минулому викладач фізичної культури, тренер, інструктор спортивного товариства «Колос»:
— Протягом десятиліть наша з Василем Яковичем діяльність на ниві спорту була тісно повязана. У молоді роки ми разом виступали на футбольних полях, потім займалися вихованням спортивної зміни. Весь час його відзначало уміння спрямувати зусилля на результат і в багатьох випадках він досягав наміченого.
Григорій Сайфутдінов, молодший брат Василя Яковича:
— Він був для мене, та й для всієї родини, не лише старшим братом. На все життя Василь Якович став орієнтиром, прикладом для мене, і я постійно його наслідував. Змалку він залучив мене до футболу, і все життя я залишаюся прихильником спорту, потім порадив вступити до інституту на факультет фізвиховання, постійно підтримував і допомагав у роботі. Його дуже й дуже не вистачає нам усім.
Віктор Верещагін, журналіст:
— Знайомі ми були більше 45 років. У часи моєї роботи в районній, міській і обласній газетах Василь Якович регулярно телефонував і передавав інформацію про результати кожного випадку участі вихованців спортивної школи в будь-яких змаганнях. Він прохав обовязково називати прізвища юних спортсменів і тренерів, які їх привели до перемоги. Таким чином Сайфутдінов дбав про те, щоб про юних волейболістів, важкоатлетів чи борців знало якомога більше людей в районі і області.
Віктор ВЕРЕЩАГІН
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...