Непізнана історія мого краю. Новини сватівщини

Село Первомайськ

(Продовження. Початок у №21 (11921) від 15 січня 2016 року).

На карті села Білоцерківка 1860 року видно, що поселення складається з лівобережної і правобережної сторін в нижній частині річки Хорина. Лівобережна — у вигляді вулиці з однобічною забудовою між балками Гусарева і Нужная. Правобережна — у вигляді вулиці як з однобічною, так і з двобічною забудовою. Вона довша за лівобережну і сягає балки Ярувата. Привертає увагу зображення житлового масиву біля Тетюкового яру. Тут сільська вулиця виключно з двобічною забудовою. Вище неї позначено ще 2 окремі житлові споруди, 3 вітряки та 2 діючих кладовища. Швидше за все, тут знаходився адміністративний центр військового поселення. Ліворуч Тетюкового яру та східної вітки дороги видно зображення ще 3-х вітряків та 1 окрему господарську споруду. За свідченням мешканця села Ковальова О.К. (1925 р.), тут тривалий час розміщувалися літні загони коней, що підтверджується особливостями складу грунту у даному місці.

На правобережжі, за балкою Ярувата, проти лівобережної балки Харина, на карті позначені ще 2 окремих обєкта господарської діяльності. Як свідчать старожили сіл Свистунівка та Первомайськ Кушнір І.В. (1910), Куценко О.А. (1918), Хміль Е.Ф. (1920), тут мешкав пан Харин , який промишляв виготовленням цегли, побутового посуду, дитячих іграшок (свистуни, волики тощо). Для цього він загатив ставок на ярку, а для випалу глиняних виробів побудував печі з високими димарями. На лівобережжі, на конусі виносу із балки Харина, праворуч від неї на карті позначено ще одне володіння пана Харина. Тут були сараї і загони для худоби та хата для обслуги. Заплаву пан використовував під город та сінокіс, а балку — під випас худоби. Останній нащадок пана Харина був менш успішним господарем. З цього приводу про нього селом гуляли глумливі байки. Буцімто, він не розумів, чому за добу має тільки 2 яйця, коли у нього по двору бігає так багато курей (10 півнів і 2 курки). Або вимагав від свого орендаря, щоб той возив йому снопи виключно «сірими волами з великими рогами», а якщо ця умова не виконувалася, завертав фуру назад. Або таке: коли сватоволучанські багатії побили його за те, що не уступив їм дорогу, він, звертаючись до свого візника Романа, слізно промовляв: «Как они смели! Ведь я пан!» На що візник йому відповідав: «Так ні, пане, вони шмагали нас батогами (раз – пана, два – Романа) і не сміялися!»

Карта відображає інтенсивне використання мешканцями села присадибних земельних ділянок під поливне господарство з конкретним позначенням копанок по заплаві вздовж русла річки. На правобережжі їх налічувалось 25, на лівобережжі — 12. Від східної частини правобережної вулиці через заплаву (проти балки Середній Борович та між володіннями пана Харина) на карті позначені дві натоптані стежки.

Між балкою Журавка та верхівями правобережних ярів, проти села є зображення 8-ми курганів кочівників. В одному з них, у піщаному карєрі, у 70-і роки ХХ ст. було виявлено скіфське поховання (череп, кістки кінцівок, рештки металевої зброї та глиняного посуду). Ця знахідка була передана до Сватівського краєзнавчого музею, а звідти — до Луганська.

За матеріалами В.Л. Усова

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Новини Сватівщини - газета Сватівського району

Непізнана історія мого краю

Непізнана історія мого краю фото:

Великий футбол починається з малого

Несила більше мовчати

Запитання до влади

Громадські діячі порушують законодавство?..

Аграрії за єдину об'єднану територіальну громаду