Щорічно у лютому до Сватового приїздять спортсмени з усієї області на волейбольний турнір пам'яті Олександра Шепеля. Наш земляк багато років займався волейболом в ДЮСШ, не залишив його і у військовому училищі, і в період служби в армії (мав звання підполковника). Щоправда, життєвий шлях Олександра було занадто коротким — у 36 років його не стало. Але навіть за такий малий для людського життя строк О. Шепель залишив по собі світлу память серед земляків, які памятають його як гарну, скромну людину і водночас талановитого майстра волейболу.
27 лютого в турнірі його імені взяли участь шість команд — с. Містки, смт Троїцьк, м. Старобільськ, дві команди з Рубіжного («Дюшес» та «Фаворит») і господарі поля — волейболісти клубу культури і дозвілля.
Перед початком ігор учасників і вболівальників привітав заступник Сватівського міського голови О.І. Євтушенко. Висловив щиру вдячність за пам'ять про сина батько Олександра, В.А. Шепель.
Турнір почався динамічно. В процесі ігор відразу стало помітно, що більш високий рівень демонстрували команди зі Старобільська та Рубіжного. Але й інші спортивні колективи достойні похвали. Наприклад, волейболісти з Троїцького гідно трималися на майданчику і намагалися чіплятися за кожен мяч. Не маючи у своїх складах висококласних волейболістів, вони прагнули компенсувати це великим бажанням боротися до кінця і справедливо заслуговували на підтримку уболівальників. До речі, троїчани у своїй першій грі зустрілися з командою з Містків, де суперники неабияк змусили один одного понервувати.
А інтрига тим часом зростала. Перемагаючи суперників, спортсмени зі Старобільська і Рубіжного (команда «Дюшес») йшли назустріч один одному, аби у фіналі продемонструвати цікавий двобій. Високий рівень і злагодженість у діях волейболістів були притаманні обом командам, але з невеликою перевагою у двох партіях перемогла більш досвідчена команда «Дюшес» (Рубіжне). Та друге місце команди зі Старобільська можна вважати своєрідною перемогою, хоча самі гравці мали на початку турніру більш амбіційні плани — стати володарями кубка вдруге поспіль. Взагалі команда зі Старобільська є взірцем для наслідування, бо, не маючи великого досвіду, форми й т.і., давали «прикурити» дорослим. Зазначимо, що середній вік команди — 18 років, найстаршому гравцеві-тренеру — 21 (кращий гравець турніру), а наймолодшим — 14 та 15 років. Їх швидкі, часто несподівані для суперників дії неодноразово приносили результат. Третє місце посіла також команда з Рубіжного «Фаворит», і вона також мала всі шанси на перемогу. Говорячи про турнір, не можна обійти увагою коментарі досвідчених вболівальників, які у своїх висловлюваннях були влучними та справедливими:
— Молодці! Оце команди гідного рівня! А тренер рубіжан — просто «профі». Це ж треба — дві класні команди підготував. І пораду вчасно дасть, і хвилинну перерву бере, коли потрібно збити темп супернику, і сам, як лев у клітці, по краю майданчика бігає, підтримує гравців.. Таке враження, що команда грає на Кубок України. Молодець, такий підхід повинен бути до кожної гри… Ну, а ці діти (про старобільчан) ще себе проявлять, і не раз про себе нагадають, бо вони зіграні, не шкодують себе, а головне — мають прагнення до перемоги… Не може бути, щоб у нас не було талановитої молоді, Сватівщина завжди була сильною у волейболі (далі вболівальники пригадували прізвища талановитих земляків, які грали ще у 60-х-90-х роках). Сьогодні потрібно популяризувати цей вид спорту, створювати волейбольні команди у школах і проводити турніри серед учнів. Лише за таких умов можна буде мріяти про повернення волейбольної слави Сватівщини. А поки що навіть серед глядачів наших школярів немає. Ви обовязково про це напишіть (це вже в наш бік).
Одним словом, гаряче було не лише на майданчику, а й у лавах вболівальників.
По завершенню турніру заступник Сватівського міського голови О.І. Євтушенко
вручив переможцям кубок, а гравцям-призерам — медалі, а також запросив учасників взяти участь у турнірі памяті В.Я. Сайфудтінова, який відбудеться 26 березня. Далі рубіжани і старобільчани щиро вітали однин одного, разом фотографувалися та висловлювали бажання ще не один раз зустрітися у спортивних поєдинках.
Шкода, що на церемонію нагородження залишилися лише призери та організатори, бо невдахи полишали спортивний зал відразу ж після своїх програшів. Як виявляється — програвати ми теж не вміємо.
Юлія ОГДАНСЬКА
Інтерв'юздиректоромКУСРЦ"Спортдлявсіх"ОлегомАнатолійовичемПодзєгуномстосовнозакінченняЧС-2018зфутболу
...
читать далее »
«НасесіїОржицькоїрайонноїрадимісцевідепутати
прийнялирішенняпередатиприміщення,вякомузнаходитьсякомунальнагазета,з
балансуКП«Редакціягазети«Оржицькі ...
Уминуломуномері«Сватівськихвідомостей»підрубрикою«СерцеВсесвіту-людина»булаопублікованазамітка«Голодранцігопдокучі»,деавтор ...
1серпнявідбулосяпершезасіданняконкурсноїкомісіїздоборукандидатівнапосадукерівниківзакладівкультуриСватівськогорайону.
Заофіційноюінформацією,на ...
Аграріїзаєдинуоб'єднанутериторіальнугромадузцентромуСватовому,абоЗвинувачуватимивміємо,аотвибачатися-ненавчилися.
У ...