Виїзний прийом громадян у Преображенному. Новости Сватово

«Правда к Петру и Павлу ушла, а кривда по земле пошла»

У четвер, 18 лютого, до Преображенного на виїзний прийом громадян завітали голова Сватівської районної ради В. Сліпець, заступник голови РДА Г. Лемешко, начальник відділу Держгеокадастру у Сватівському районі А. Акименко, начальник відділу ведення Державного реєстру виборців РДА А. Сорокін, керуючий справами районної ради О. Янголенко та депутат райради Я. Малик. А запросили згаданих керівників до тергромади самі мешканці. «Ну наболіло! Скільки можна людей мордувати! Хто буде за все, що діється, відповідати?

Де?! Де ті зміни на краще, яких ми вже майже 25 років чекаємо?!» — говорили селяни. І зрозуміти людей ой як просто!..

Про «царських персон» та автобуси…

На прийом «до високого керівництва з району», як кажуть селяни, завжди приходить багато людей. У когось — особисті запитання, прохання про допомогу. Інші ж мають спільні на всю громаду питання, відповіді на які прагнуть почути від керманичів під час загальних зборів.

От Алла Миколаївна Шеїна прийшла до районних керівників із проханням, аби ті допомогли їй у вирішенні проблем, повязаних з лікуванням сина. Жінка розповіла, що її син нині перебуває на стаціонарному лікуванні у 9 відділенні СОПЛ. Начебто групу інвалідності оформляє.

— Температура у нього зараз, застудився, мабуть, а ліків — не отримує. І сам придбати їх не може, бо банківську картку у нього сестра-господарка забрала. А сама — у відпустку пішла, — говорила жінка.

Озвучений факт неабияк здивував, мяко кажучи, керівництво: як так — забрала картку?!

— Так у психлікарні завжди так було… І минулого разу, коли син там лежав, у нього картку забирали. Та й не лише у нього. У всіх хворих сестра-господарка картки банківські забирає. А на ті картки, до речі, їхні пенсії надходять. Вона знімає кошти і всі собі лишає. Хворим грошей не дає. Купить пацієнтам те, що їм необхідне, — та й по всьому. Завжди так було. Сестра-господарка там — і цар, і бог. Вона вирішує, що і кому потрібно, що можна, а що ні. Тільки ж зараз синові ліки потрібні, а грошей — немає. Бо, повторюсь, сестра-господарка у відпустці, а картку сина, на яку він пенсію отримує, вона забрала із собою. Тож доступу до коштів він не має, — розповіла А. Шеїна.

Забирати банківські картки у пацієнтів, а тим більше привласнювати їхні кошти — протизаконно. Медичний працівник не має на це ані законного, ані морального права.Саме такий вердикт винесли присутні керівники і пообіцяли А. Шеїній детально розібратися у неприємній ситуації, що не на жарт пахне криміналом. Зауважимо, що дехто з присутніх говорив, начебто чув і про інші подібні випадки, коли у душевнохворих, що лікуються у СОПЛ, медпрацівники забирали банківські картки чи наявні кошти. Правда це чи наклеп — не нам судити. У будь-якому разі перевірка згаданого факту та законності діяльності медпрацівників психоневрологічного закладу має бути проведена.

А от дві інші жіночки від імені всієї тергромади висловили прохання до районних керівників щодо збільшення кількості автобусних рейсів з села до міста. «Ми до Сватового можемо потрапити лише у середу та неділю. У вихідний тільки на базар потрапити можна. А от до державних установ — аж ніяк. За один день усі свої справи у місті ми не в змозі вирішити. Буває так, що навіть не потрапляємо на рейс, бо автобус — вже переповнений. Добре було б, аби автобус до міста їздив ще й у пятницю, скажімо», — говорили жінки.

Голова райради та заступник голови РДА пообіцяли зібрати нараду з перевізниками та головами тергромад і вирішити це питання у найкоротші терміни.

Нерухомість: спалити, знести чи переїхати до куреня?..

Микола Денисович Остапенко, мешканець Преображенного, прийшов до керівництва району із запитанням, що стосується податку на нерухоме майно. Ветерана цікавило два питання: де взяти кошти, аби заплатити той податок і чи вважають місцеві керманичі цей закон справедливим.

— Я пропрацював все життя. Колись, як був молодшим, тримав вдома господарство… Мені зараз 78 років. Ні на яке господарство вже сил ані у мене, ані у дружини-інваліда немає. Але ж усі господарські будівлі на подвірї лишилися. І чималенькі за розмірами. І з яких коштів, дозвольте запитати, я повинен платити за той десятиметровий напівзруйнований сарай, яким я вже років 15 не користуюся?.. Ви ж знаєте, які у нас мізерні пенсії. Що нам робити? Де справедливість? От ви, особисто ви, погоджуєтеся із законом про нерухомість? — запитував Микола Денисович.

І приблизно ті ж самі запитання ставили усі інші преображенці, котрі зібралися в актовому залі сільської ради. Людей мало цікавило питання, яким чином здійснюватиметься процедура нарахування та отримання податку на нерухоме майно… Простих людей, без маєтків та лексусів, з мінімальною зарплатнею або взагалі без такої, цікавило найболючіше запитання: ДЕ ВЗЯТИ КОШТИ, АБИ СПЛАТИТИ ПОДАТОК? А що на це могли відповісти голова райради та заступник голови РДА? А нічого конкретного. Адже вони — такі ж громадяни України, як і всі інші. А отже, повинні дотримуватися закону. Ані районна рада, ані райдержадміністрація жодних законів не приймає. Так, до них можна звернутися з претензією з приводу питань, наприклад, розподілення угідь — всього, що приймається та вирішується на місцевому рівні, місцевими розпорядженнями. Районна рада та РДА — не законотворчі органи. Вони — лише виконавці законів на місцях. А якщо Закон є, то його потрібно виконувати.

— Особисто я вважаю, що цей Закон — неправильний. Ви зі мною погоджуєтеся? — запитував М.Д Остапенко.

— На мою домку, він неправильний щодо ветеранів. Пільги ветеранам повинні бути, — відповідала голова райради В. Сліпець.

— Ветеранам тільки?.. А як же іншим бути? Я уважно читаю «Новини Сватівщини». Особисто Ви, Ганно Анатоліївно, говорили, що наша Конституція — найсправедливіша у світі. З чого ви такий висновок зробили? — запитав Микола Денисович у Г. Лемешко.

— Я говорила і буду це говорити. Зрозумійте, що закони приймають народні депутати, яких обирають громадяни країни за власними переконаннями. Закони приймають НАРОДНІ обранці. І якщо ми претендуємо на право називатися правовою державою, то повинні дотримуватися законів, які набрали чинності… А всі спірні питання мешканці району можуть порушувати через нашого народного депутата — Віталія Курила, — відповіла заступник голови РДА.

— То все, мов батогом по воді… Той депутат служить і нашим, і вашим. Він вже був у нас якось. На колінах плясав, блага обіцяв. А толку? Хай прийде Курило до нас ще раз. Ми йому все розповімо дослівно. І помічника нам його не рекомендуйте — він нічого не вирішить, знаємо вже. Хочемо бачити Курила! Ми йому всі питання поставимо! — вже на емоціях говорив Микола Денисович.

Отож, Віталію Семеновичу, преображенці дуже чекають Вас на гостину…

Обурення людей можна зрозуміти. Звісна річ, кожен з нас має свої доходи, у кожного — свої «особливі обставини». І жоден дозиметр не виміряє, у кого ті «особливі обставини» особливіші — у пенсіонера чи у працюючої людини. Де взяти гроші? Позичати?.. У кого?.. І у подібному становищі — переважна більшість громадян.

До кого й можуть виникати претензії чи зауваження, так це лише до місцевих рад — міської та сільської. Бо саме вони приймали ставки податку на нерухоме майно. Ставка податку на нерухоме майно — це відсоток від мінімальної зарплатні, яка на сьогоднішній день становить 1378 грн. Отож, можна порахувати, що ставка податку на нерухоме майно (житлове та нежитлове) у 0,2% по Преображенській територіальній громаді складає 2,756 грн за 1 кв. м. Але ж у Преображенській тер громаді сталася інша цікава ситуація: депутати сільської ради минулого скликання стверджують, що вони у січні 2015 року НЕ ПРИЙМАЛИ РІШЕННЯ ЩОДО СТАВОК НА НЕРУХОМЕ МАЙНО! Зокрема про це говорять колишні депутати В.Г. Нечитайло та Л.В. Верцун. АЛЕ Ж РІШЕННЯ СЕСІЇ Є! Нинішній сільський голова О.В. Цікало показувала це рішення на зборах селян у день проведення виїзного прийому. І показували підписи депутатів, що були присутніми на минулорічній сесії Преображенської сільської ради.

— Рішення — є, ваші підписи — теж є, тож казати, що ви його не приймали — нелогічно, — про це говорили і сільський голова, і районні керівники.

Проте депутати минулого скликання не погодилися з цим. І до початку загальних зборів, і під час, і після них у приватній бесіді В.Г. Нечитайло та Л.В. Верцун стверджували, що депутати сільської ради минулого скликання ставку податку на нерухоме майно не приймали.

— Ми не приймали рішення щодо ставок на нерухоме майно. Вирішили перенести розгляд цього питання на 2016 рік. А підписи, які всім показували, — дійсно наші. Але ми їх ставили у документі, що засвідчує нашу присутність. Саме рішення ми не бачили і не підписували. Хто його прийняв — і гадки не маємо, — говорять жінки.

Цікаве питання, чи не так?...

Усі шляхи ведуть в УСЗН

Запитували мешканці Преображенного і про субсидії. Все те ж саме: чому так довго нараховують? Знову пояснювали керівники, що штат УСЗН недоукомплектований, що кількість звернень в рази збільшилася, що немає електронної бази й т. і.

— Ну, про електронну базу я в газеті вже не раз читав. От тільки запитання в мене виникає: невже Сватівський район такий недолугий, що у вік сучасних технологій і досі не має тієї бази? Чому ви її не створите врешті? — справедливе запитання поставив вже знайомий нам М.Д. Остапенко. Зауважували мешканці Преображенного і те, що про вакантні місця в УСЗН слід оголошення друкувати, аби люди знали, що вони є. Говорили люди і про те, що нових працівників УСЗН просто не приймає (начебто, хтось вже намагався працевлаштуватися, і не раз, проте завжди отримував відмову). «Обсяг робіт у працівників УСЗН надзвичайно великий. А зарплатня — мінімальна. І працювати весь час з людьми — дуже складно морально.Тож ніхто і не хоче працювати понаднормово, в режимі постійного емоційного стресу та ще й за низьку зарплатню», — відповідала Г. Лемешко.

Ще мешканці Преображенного озвучили й іншу претензію щодо субсидій — вже до сільського голови. Кілька преображенців говорили про те, що голова сільради запізно передає документи до УСЗН. Різницю між датою подання документів на субсидію і датою її переадресації до Управління соцзахисту називали доволі суттєву — до двох місяців.

Олена Вікторівна Цікало, Преображенський сільський голова, стверджувала, що всі дати подання та переадресації документів фіксуються у відповідному журналі. А суттєва різниця між цими датами пояснюються тим, що в УСЗН документи з тергромад приймають лише два рази на тиждень, за «талончиками». Крім того, існують обмеження на кількість справ. Якщо спеціаліст прийняв за день 20 справ, то 21-у він вже відмовляється приймати, мотивуючи це великим обсягом роботи. «Побачення» з головою тергромади переноситься на інший день, зручний для фахівця. Через таке от постійне «відфутболювання» і створюються значні часові проміжки. Тобто, як не крути, а всі шляхи ведуть до УСЗН?..

Також були нарікання на роботу сільського голови з приводу грубощів. На це Г. Лемешко зробила О.В. Цікало зауваження.

Ще один цікавий факт: прізвища жодного з тих, хто зазначив, що вже понад 2-3 місяці чекає на субсидію, у списках звітних даних щодо призначень субсидії по Преображенській тергромаді не було. Вранці, перед поїздкою, ці дані надали працівники УСЗН заступнику голови РДА. За списками майже 80% субсидій за зверненнями преображенців призначено. Є кілька справ, які знаходяться на завершальному етапі, є кілька непризначених, є одна відмова… Але прізвищ заявників, що звернулися того дня до керівників району, в жодному списку не було. Парадокс на парадоксі просто.

Під лежачий камінь вода не тече

А Віктор Миколайович Котов порушив питання щодо цін на молоко. Чоловік говорив про суттєво занижені закупниками ціни, про непорядність при погашенні боргів за прийняте молоко. Ця проблема хвилює всіх селян району вже не один рік поспіль, але віз, як кажуть, і нині там. І якщо з отриманням заборгованості ще можна якось вирішувати питання, то от стосовно ціноутворення — глухий кут. Адже переважна більшість закупників молока — приватні особи. Вони скуповують продукцію в селах за власними цінами, а на заводи перепродують її вже значно дорожче.

З цього приводу свої бачення вирішення проблеми висловила голова районної ради В. Сліпець.

— Дійсно, закупники почувають себе господарями становища. З виробниками продукції вони договорів не укладають, тож можуть і не розраховуватися взагалі. Немає договору — немає доказів, що він придбавав у вас молоко. Я ж вважаю, що єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є створення кооперативів на місцях. От обєднаються виробники молока у Преображенному, зареєструють кооператив і самі зможуть здавати молоко безпосередньо на молокопереробне підприємство. Нехай у кооперативі працюватиме три людини: той, хто збиратиме молоко, водій та лаборант. Вам потрібен молоковоз та охолоджувач. Зможете придбати охолоджувач громадою — дуже добре й вигідно для вас. Якщо ні — можна розглядати питання про оренду. Треба самим гуртуватися і працювати. Все ретельно зважити, прорахувати… Може, до вашого кооперативу приєднаються прилеглі села… Ті закупники, які сьогодні придбавають у вас молоко, це вже давно зробили за вас, — говорила Віта Володимирівна.

Дайте землю селянам!

Окрім того, порушували селяни й земельні питання.

Так, приміром, говорили про те, що розрахунки за паями у «Зоряному» менші, ніж в «Нібулоні». При цьому погоджувалися, що «Нібулон» прийшов, зібрав врожаї і пішов, а «Зоряне» у постійному режимі підтримує територіальну громаду, допомагає не лише соціальним закладам, а й адресно всім пайовикам, та й не тільки.

Говорили й про 2 га землі, які держава гарантує кожному громадянину України. І з цього приводу коментарі надала начальник відділу Держгеокадастру у Сватівському районі А. Акименко.

— Дійсно, кожен громадянин має право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства до 2 га. Але за наявності вільної земельної ділянки. Якщо ви маєте город при садибі, і він приватизований, то своїм правом ви вже скористалися і повторно отримати земельну ділянку не можете. Але ж наші люди користуються городом здебільшого без приватизації. Тобто, за законом ваш город належить тергромаді і входить до числа вільних земель. Документів у вас немає. А значить, за законом голова тергромади може надати його для ведення особистого селянського господарства іншому громадянину. Зрозуміло, що всі хочуть і город, і 2 га десь у полі. Але Земельний Кодекс це забороняє.

Якщо ваш будинок зареєстрований на чоловіка і город, відповідно, теж, то дружина має право на іншу земельну ділянку розміром до 2 га. Плюсувати ділянки закон теж забороняє: маєте городу 30 соток, тож решту деінде «добрати» до 2 га не маєте права. Щодо вільних земельних ділянок на території Преображенного… До вільних земель населеного пункту належать лише ті ділянки, які є вашими городами. Повторюсь: городи не приватизовані, документів ви не маєте, а отже ці городи є вільними землями громади, і ми маємо право надавати їх у власність іншим особам. Існують землі запасу. У вас це 0,4970 га ріллі і 151 га пасовищ. Тож, якщо хтось бажає пасовища, — будь-ласка. Існують і землі резерву: ріллі — 6,9879 га, пасовищ — 77 га і сіножаті — 25 га, — пояснила Альона Миколаївна.

Розповіла А. Акименко і про сіножаті та пасовища, які селяни отримали свого часу від колгоспів. На ріллю, яка теж була отримана в той же час, люди оформили право власності. А от на всі інші землі — ні. Обмежилися сертифікатами. Отож пасовища та сіножатті залишилися не виділеними в натурі та без встановлених власників. Аби владнати це питання, потрібно пройти всю процедуру реєстрації земельних ділянок. Але селяни цього робити не бажають, бо це надто клопітно та накладно для кишені. Та тільки землями користуватися бажають все ж таки. Тож хто повинен за них оформити все у відповідності до закону, аби вони могли користуватися пасовищами та сіножатями?.. Відповіді селяни не мають. Тож знову актуальним стає прислівя про лежачий камінь.

Ми — не раби, раби — не ми?

Говорили того дня і про ганебно неточні списки виборців. Зясувалося, що під час виборів у Преображенному приходять запрошення не лише нині покійним. Тут за однією адресою зареєстровано по 5 і більше міфічних виборців, виявляється! Тож про якість виборчого процесу можна судити лише за цим фактом.. Чимало й різних особистих питань поставили преображенці керівникам з райцентру. Після прийому та загальних сільських зборів районні керманичі вирушили на екскурсію до місцевої школи. Гарна у Преображенному школа, привітна, затишна й душевна. І працюють тут такі ж чудові педагоги та господарські працівники.

І ще одне питання порушили селяни “за лаштунками”, як то мовиться. Цього разу прохання про допомогу висловили до редакції газети «Новини Сватівщини». Ось яку історію розповіли нам мешканці першої бригади (люди просили не називати свої прізвища на шпальтах газети, бо побоюються за свою безпеку):

— Є у нас в селі такий собі Едік М. У нього працює робітник Олексій. Спочатку господар щось платив робітнику, а потім — просто полишив напризволяще. Шкоринки хліба не дасть, то ми всі того Олексія і годуємо, і одягаємо, і предметами особистої гігієни забезпечуємо, і навіть цигарки купляємо. Хіба ж можна так знущатися над людиною?! Трудова і ощадна книжка радянських часів Олексія знаходиться у нас на зберіганні (Льоша попрохав про те). А от паспорт — забрав Едік.

Олексію вже фото час змінити, а Едік і не думає паспорт повертати. Якби лише ви побачили, в яких умовах живе той працівник! Це ж жах суцільний! Олексія за людину не вважають, знущаються з нього, експлуатують безбожно. І те вже років зо 5 точно коїться! А Олексію, до речі, скоро пенсію оформлювати. А він, немолодий вже чоловік (1958 року народження, здається) батрачить на зальотного пана! Худий, аж вітер його турляє… Чи є на таких от господарів управа?!

Звісно, в цьому повинні розібратися правоохоронці, про що редакція «НС» і просить Сватівський відділ поліції (закон дозволяє публікацію в газеті вважати публічним зверненням до правоохоронних органів).

Хоча цікава ситуація виходить, чи не так? Все село знає, що вже понад 5 років одна людина використовує іншу, проте ніхто нічого не робить, аби щось виправити. Тобто за мовчазною згодою всього села чиниться правопорушення. Отже, селяни є співучасниками. Поліцію — не повідомляють, до районного керівництва за допомогою не звертаються. Чому?.. Чому Преображенне мовчало до сьогодні і звернулося до «НС», а не до районних керманичів, які того дня були присутні у селі?..

Новини Сватівщини

Оксана РАКІТІНА

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Еще новости:

Виїзний прийом громадян у Преображенному

Виїзний прийом громадян у Преображенному фото:

Сватівський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Луганській області інформує мешканців про свою діяльність

Долучилися до флешмобу Центру пробації "СТОП НАРКОТИК_КОЛЬОРИ ЖИТТЯ"

Чистота в місті – спільна справа усіх його жителів!

Здорове тіло – продукт здорового розуму

Спільна нарада Сватівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області та Сватівського ВП ГУНП в Луганській області.