Чим довше живеш на світі, тим більше дивуєшся, які є різні люди, а в них свої життєві проблеми, труднощі та складні долі.
В народі говорять : « Як на роду написано , то так воно й буде і вже цього не обменеш та не зміниш ». Але дивлячись на деякі життєві випадки, які спричиняють горе та біду людям та їхнім родичам, навіть коли це десь далеко, дуже хочеться щось змінити, зробити не так, допомогти змінити ці долі.
Взагалі, багато хто з нас за своє життя зробив багато помилок.
Дехто це розуміє, « кається », робить спробу виправити їх, а декому приходиться гірко плакати через них. І такі помилки залишають рубці на серці на все подальше життя.
Саме таке нелегке життя випало на долю однієї родини, з якою працівники Сватівського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді познайомились після дуже страшного випадку, який трапився в цій сім’ї.
Молоде подружжя, яке мало маленького сина розлучалось, бо чоловік постійно пиячив, знущався над дружиною. І бідна жінка не витримав таких тортур подала заяву на розлучення .
Одного літнього ранку знову на підпитку чоловік прийшов до своєї дружини на роботу. Вона вийшла до нього на вулицю і хотіла поговорити з ним, але він нічого не хотів чути.
З карману чоловік витягнув ніж і декілька разів встромив у перелякану дружину. Бідна жінка впала на землю. Вона лежала і стікала кров’ю, але йому було байдуже, він пішов, як наче нічого і не траплялось.
А вдома з бабусею сидів маленький синочок, який радувався життю, грався в іграшки, чекав любу матусю з роботи і нічого не здогадувався про страшне лихо, яке трапилось з нею.
З давніх давен повелося, що родина дає дитині любов до рідних, материнське тепло та ласку, формує погляди та характер, відношення до життя та інших людей, навчає бути дорослими, вихованими та розумними людьми, піклується про те, щоб кожного року діти зростали сильними, здоровими, розумними та корисними людям та своїй країні.
А що ж тепер чекало на маленького Дениса ?
Дякуючи цілеспрямованій та наполеглевій праці працівників Центру над хлопчиком було встановлено опіку. Опікуном призначили його бабусю, бо матір померла, а батько потрапив в місця позбавлення волі.
Психічний стан хлопчика на цей час покращився. В цьому році він піде вже до другого класу. Зараз в нього літні канікули. Дитина грається з друзями, ходить до пришкільного табору. Хлопчик зовсім не хоче згадувати минуле, він живе лише майбутнім, щасливим майбутнім…..
Нажаль, такі родини – це непоодинокий випадок і наш святий обов’язок бути небайдужими до них і завжди відстоювати їх право на повноцінне щасливе життя .