6 листопада. Ми – сватівчани, особливо педагоги – доволі часто буваємо на святих горах, у місті Святогірську, але цього разу разом із гостями з Тернопільщини та Львівщини ми знову – у лаврі. Екскурсія, розрахована на 2,5 години проходить миттєво. Знову і знову блукаємо ми облаштованим лаврським подвірям, здіймаємося міловими сходами у славнозвісних святих печерах, оглядаємо з висоти пташиного польоту чарівну місцевість, яку протинає сивий Донець.
Наші гості не сподівалися побачити таку нерукотворну перлину в серці безмежного донецького степу. Особливо вразив всіх присутніх Успенський собор – центр життя Лаври, великі святині – ікона Святогірської Божої Матері та мощі преподобного Іоанна, Святогірського чудотворця.
Піднімаємося на верхівку гори і потрапляємо під магію неповторності деревяного лаврського скита. Складається враження, що все тут наповнене святістю, і, споглядаючи навколо, все єство насотовується спокоєм, тихим умиротворінням, бажанням жити й творити. Фотографування напамять – і наше паломництво продовжується.
Наступною зупинкою стає «найсолодше» місто Сходу України – Ізюм.
Старовинний собор з величною святинею Слобожанського краю – чудотворною Песчанською іконою Божої Матері, святе джерело з цілющою водою – все значуще і важливе. Спілкування за горнятком кави, розповіді гостів про іншу Лавру – Почаївську, чарівну природу Західної України – завершує недільний день на високій відвертій і єднальній ноті.