30 січня в м. Сєверодонецьк відбулася презентація результатів дослідження питань доступності послуг для людей з інвалідністю в Луганській та Донецькій областях за проектом «Демократичне самоврядування у Східній Європі». В число 15 міст Луганської області, в яких проводилося дослідження, потрапило і Сватове. Дослідження відбувалися для різних груп людей - що мають труднощі із зором, із слухом, труднощі з пересуванням, тощо. Приємно було спостерігати, що на переважній більшості діаграм та різноманітних графіків, Сватове виглядало одним із лідерів серед міст, в яких спостерігається належне ставлення до людей з інвалідністю. В критерії оцінювання входили: наявність пандусів до різних установ та організацій, шанобливе ставлення до людей такої категорії, наявність зупинок в межах стометрової доступності до установ з надання адмінпослуг та інше.
Від себе ще хочу добавити, що в місті протягом пяти років працює міська комплексна програма, в якій приділяється увага певній категорії людей з інвалідністю, які забезпеченні безкоштовними проїздом в міському транспорті. А з появою у нас соціального таксі (зараз закінчується реєстрація відповідного автомобіля) для людей, які мають проблему з опорно-руховою системою стануть можливими такі послуги, як відвідування лікарні та інших життєвоважливих закладів, така послуга буде надаватися два рази на місяць за кошти міської ради. Для дітей з інвалідністю створені умови в Центрі розвитку дитини ( спеціальне обладнання спортивної зали, басейн, інтерактивна підлога та інше), який був відкритий міською радою в 2018 році.
На заході виступав представник Міністерства соціальної політики України Музиченко В.В.. З його повідомлення стало очевидним, що держава знімає з себе дуже багато гарантованих саме державою пільг для людей з інвалідністю і перекладає їх матеріальну сторону на органи самоврядування. Присутніми піднімалися питання неналежного облаштування залізничних перонів ( що є актуальним і для нашого міста, бо незважаючи на ремонт, не до всіх вагонів можна здійснити посадку звичайним громадянам, не говорячи вже про людей з інвалідністю), відсутність необхідного обладнання, ну і звичайно, не оминули тему субсидій та низького матеріального забезпечення, іноді нижче рівня виживання, людей з інвалідністю.
Моє звернення до представника міністерства містило інформацію про критичну ситуацію, яка склалася зі Сватівської обласною психіатричною лікарнею. Як ми знаємо, цей заклад на 2020 рік має 41 відсоток від потрібного фінансування. На початок року там працювало 475 персоналу та налічувалося 523 людини на лікуванні. Їде катастрофічне скорочення персоналу!!! При цьому, ця катастрофа містить в собі дві великих загрози для суспільства, не тільки для міста та району, але і для країни в цілому. Перша загроза - це збільшення безробіття, пониження всіх соціально - суспільних стандартів громадян. Друга – люди з інвалідністю, які мають психічні проблеми, проблеми з комунікаціями на всіх рівнях не зможуть отримати потрібної медичної допомоги в повному обсязі. При мінімальній кількості персоналу їх просто не буде можливості надати. А чи не будуть опинятися такі, вибачте «недоліковані» пацієнти на вулицях? А чи не можуть вони становити загрозу для суспільства? Це питання.
Ми знаємо, що є пацієнти, які повинні знаходитися під медичним наглядом 24 години на добу, а є такі, які потребують періодичного проходження лікування. Мешканці кв. Мирний добре памятають як ще два місяці тому телефонували нам та просили допомоги в ізолюванні людини з інвалідністю, яка мала психічні проблеми. Ця жінка С. періодично проходила лікування, а потім знаходилася в суспільстві. Так, це добре, що в неї була квартира, їй було куди піти. Але, вона кричала ночами, стукала по стінам, співала. Так, агресії не виявлялося, але відбувалося порушення прав інших громадян на спокій та відпочинок. Весь цей час, який був потрібен для очікування направлення до інтернату для людей з психічними вадами, наш спеціаліст з соціальних питань годувала її за власні кошти, готувала та привозила їй їжу, кожного вечора, після роботи, відвідувала та проводила бесіди. А скільки таких громадян може опинитися просто неба? Більшість з них не мають квартир, від них відвернулися родичі? Яке міністерство буде гарантувати таким людям з інвалідністю захист та усі соціальні гарантії? На сьогодні, ці питання без відповіді!
Поки в міністерствах думають, вирішують наші долі, давайте думати і ми про те, як будемо жити далі. І дбаючи про себе, не забувати про людей з інвалідністю, котрі поряд з нами. Іноді, просто протягнута рука, може стати важливою підтримкою і надати моральний стимул людини жити та почувати себе частиною громади.
Л. Жаданова, заступник міського голови