Приміщення Сватівської Міської Ради Сватівська Міська Рада Герб Сватове
     Сватівська Міська Рада

Сватове


Зоображення малого герба України


Історія міста Сватове


 

Статистика


Символи Сватове
Історія символів України
Герб України
Флаг України
Гімн України
Державні символи президента України

Історія міста Сватове

 

Пошук по сайту

Із історії м. Сватове

Павло Дябченко – Радьковський житель, один із перших жителів поселення Сватова-Пристань (пізніше Сватова-Лучка). Історія зберегла це ім`я для нас, бо саме Павло Дябченко довів комісії, яка розглядала спір між ізюмськими і донськими козаками про володіння долинами річок Жеребець і Красної, що саме ця територія належить Ізюмському полку, бо він тут тримає більше 40 років свою пасіку. «А по сказке его. Тою пасекой владеет лет 40 и больше». На основі свідчення комісії 14 жовтня 1704 року була видана царська грамота, підписана Петром І, яка підтверджувала права ізюмців на володіння цією територією. У цій грамоті була прописана відписка воєводи князя Якова Довгорукого (1700 р.) такого змісту: «…Велено по челобитию Изюмского полку старшины и козаков на реке Красной, с верховья вниз, по обе стороны до Кабаньяго брода и по Хариной, и по Дуванной, и по иным долинам, которыя в ту речку Красную тянут, и по р. Жеребцу, с верховья до устья правою стороною, пасеками и лесками исенными покосы и рыбными ловли и всякими угодьи владеть и на тех речках Красной и Жеребец Изюмского полку старшине и казакам кто похочет, слободами и дворами строиться велеть и служить им Изюмскому полку в казаках по прежнему…» Таким чином, коли від 1700 року (рік видання відписки воєводи) відняти 40 років, протягом яких П. Дябченко володів пасікою, одержимо 1660 рік — рік заснування нашого міста.

Сватівщина в роки війни

Сватівській землі дісталась складна військова доля. Тільки в перші дні війни з нашого міста на фронт було мобілізовано 2 тисячі чоловік. Хтось був знайомий з військовою справою, вмів користуватися військовим знаряддям та стріляти, хтось вперше взяв до рук гвинтівку, але сватівчани не знали страху, бо вони йшли захищати свій рід, своє місто, свою країну! А ті, хто залишався, жили одним — все для фронту, все для Перемоги! На потребу армії працювали борошномельний, олійний та спиртовий заводи, хутрово-шкіряний цех. У міжрайонній майстерні капітальних ремонтів було налагоджено випуск болванок для снарядів і башмаків для гусениць танків, в депо станції Сватове було організовано ремонт танків та автомобілів. Всього було відремонтовано 150 бойових машин. Підприємствами міста було виготовлено і відправлено на фронт 300 військових кінних повозок, обладнаних повним комплектом кінської збруї, швейні майстерні виготовили 1500 комплектів обмундирування для солдат. Молодь Сватівщини в серпні 1941 року взяла активну участь у Вседонецькому суботнику, а зароблені кошти було перераховано на будівництво літака «Комсомолець Ворошиловграда». У жовтні 1941 року фронт наближався до нашого міста. Було розпочато евакуацію обладнання промислових підприємств та майна колгоспів і радгоспів. В місті розташувалися штаб і різні підрозділи 57-ї та 9-ї армій, на польовому аеродромі базувалася 16-та Одеська авіаескадрилья, пізніше - окрема ескадрилья 271-го авіаційно-винищувального полку, на базі якого було сформовано 92-й АВП, розгорнув свою дислокацію 5-й кавалерійський корпус. На початку 1942 року в місті базувався штаб південно-західного напрямку. Оскільки Сватове знаходилося в зоні прифронтової смуги, саме тут було організовано та працювало 19 військових шпиталів, які розміщувалися в приміщеннях шкіл, будинку культури та інших придатних для лікуванні поранених будівлях. Все місто намагалося надати будь-яку допомогу: селяни забезпечували шпиталі продуктами харчування, мешканці - здавали кров, приносили лікарські трави, білизну, бинти, працювали санітарками, медсестрами, прибиральницями. 9 липня 1942 року — ця дата назавжди залишиться чорним днем в історії району та міста. Саме в цей день місто було окуповано німецькими, румунськими та італійськими військами. Нам важко зараз уявити собі, що відбувалося тоді в душах та серцях жінок, матерів, дітей. Перед окупаційним режимом стояло складне завдання — підкорення населення та економічне пограбування території. Трудова повинність, податки, фізичні покарання та знищення, вивезення працездатного населення на роботи до Німеччини, голод, тортури — через все це пройшли наші співвітчизники. Пройшли з гордо піднятою головою, з негнучкими спинами та міцними переконаннями в силу свого народу, в свою святу справу - захищати Вітчизну! Початок 1943 року, незважаючи на сильний мороз, був гарячим від вибухів снарядів. Повітря в Сватовому було розпеченим від автоматних черг, земля була мокрою від жіночих та дитячих сліз. Північна і центральна частини міста були звільнені воїнами 267-ї стрілецької дивізії 6-ї армії, командир - полковник Герасимов Віктор Олександрович, начальник штабу Морозов Павло Васильович. Південна частина м. Сватове, у т.ч. і територія Депо, залізничного вокзалу ст. Сватове були звільнені 170-м гвардійським стрілецьким полком 57-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-ї гвардійської армії (командир полку майор Мальцев, командир дивізії полковник Карпов Андрій Павлович). У звільненні міста також брали участь воїни військових підрозділів 350-ї, 172-ї, 195-ї стрілецьких дивізій, 106-ї окремої стрілецької бригади, 170-го гвардійського стрілецького полку 57-ї гвардійської дивізії. 31 січня над нашим містом замайорів червоний прапор. 1 лютого 1943 року Інформбюро повідомило: «Наші війська в результаті нищівної атаки оволоділи містом і великою залізничною станцією Сватове», а в повідомленні від 3 лютого значилося: «Наші частини в районі Сватового знищили до 800 гітлерівців, 5 танків, 2 бронеавтомобіля і 24 гармати. Захоплено 17 гармат, склад з боєприпасами, 16 автомобілів, 11 радіостанцій, елеватор із зерном. У повітряних боях наші льотчики збили 10 ворожих літаків». Під час відступу зі Сватового фашисти підірвали два залізничних і близько 20-ти дерев`яних мостів, міську і залізничну електростанції, частково залізничний вокзал, лікарню, майже всі цехи Депо, 23 паровози. Було зруйновано олійний завод, борошномельний завод та інші промислові підприємства. Загальні збитки склали близько 100 млн карбованців. Розпочалася відбудова міста: до кінця 1943р. побудували кустарну олійницю і крупорушку, підвели залізничну колію і встановили 2 локомотиви, відбудований борошномельний завод у 43-му переробив 12959 тон зерна на борошно. Харчові підприємства міста виготовили 77 тон хлібо-булочних виробів. Наші земляки як на фронті, так і в тилу робили все для перемоги над ворогом. За мужність і відвагу тисячі наших земляків були нагороджені орденами та медалями. Слава воїнам Великої Вітчизняної! Слава сватівчанам – героям! Слава захисникам своєї Батьківщини!

Кударь Петро Сергійович Лейтенант, командир ескадрильї 92-го винищувального авіаційного полку 44 ВАД. Народився 5 жовтня 1913 року в селі Новоолексіївка Приморського району Запорізької області в родині селянина. У 1934 р. після закінчення Бердянського індустріального технікуму працював на одному з підприємств міста Сватове. У 1935 р. Сватівським райвійськкоматом призваний у ряди Червоної Армії і направлений на навчання до Чугуївського авіаційного училища, яке закінчив в 1938 р. Свій перший бойовий виліт лейтенант Кударь зробив 22 серпня 1941 року.

Ще в перші місяці війни, коли ворог рвався до Києва, пілоти 92-ї окремої авіаескадрильї, незважаючи на сильну німецьку охорону зеніток і винищувачів, зуміли пробитися і знищити понтонну переправу через Дніпро. За цю бойову операцію і появлену при цьому відвагу і героїзм, вісім льотчиків ескадрильї 20 листопада 1941 р. були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. І серед них Петро Сергійович Кударь.

За два місяці боїв 1-ша ескадрилья 92-го ВАП під командуванням лейтенанта Кударя зробила 431 бойовий виліт і знищила 730 автомобілів, 4670 солдатів і офіцерів противника, 603 вози, 17 танків, 24 гармати.

За успішні бойові дії весь особовий склад ескадрильї був представлений до урядових нагород і отримав грошові винагороди в розмірі від 6500 до 11500 карбованців. Командир ескадрильї був нагороджений орденом Червоного Прапора.

До 1-го листопада 1941 р. особисто лейтенант Кударь зробив 155 бойових вильотів, з них 96 на штурм наземних військ противника, 4 — на супровід своїх літаків, 5 — на розвідку, 56 — на патрулювання. Особисто знищив 12 танків, 150 автомобілів з вантажем і солдатами, до 800 чоловік піхоти, вивів з ладу до 5 артилерійських гармат і до 80 кінних обозів.

29 жовтня 1941 р. при бойовому вильоті П.С. Кударь був підбитий зенітною артилерією противника. Льотчик отримав тяжке поранення, але зумів довести літак до свого аеродрому. При посадці сильно пошкодженого літака безстрашний льотчик загинув. Похований в місті Сватове поряд з польовим аеродромом біля автомобільної траси Сватове-Луганськ.

У місті Сватове, на братській могилі, де похований П.С. Кударь, встановлено пам'ятник, а одній з вулиць міста Сватове і села Мілуватка (на окраїні якого розбився пілот) присвоєно ім'я Кударя. На батьківщині П.С. Кударя, у селі Новоолексіївка, встановлено його бюст.

Герой Радянського Союзу КОВАЛЕНКО Павло Васильович Капітан. Народився у 1917 р. у селянській сім'ї в селі Явленка Ленінського району Північно-Казахстанської обл. Трудову діяльність почав з 15 років учнем слюсаря, працював шофером пожежної частини, мотористом на залізниці. Перед війною Павло Васильович з дружиною (сватівчанкою) переїжджає на постійне місце проживання до міста Сватове.

З перших днів війни він на фронті бере активну участь у жорстоких кровопролитних боях. Павлу Васильовичу довелося пережити все: і щемлячий біль відступів, і гіркоту поразок, і нестримну радість атак при звільненні рідної землі від фашистської нечисті, і переможні залпи травня 1945 року. І в будь-яких ситуаціях і випробуваннях безмежна любов до своєї Батьківщини, ненависть до ворога і вірність солдатській присязі завжди допомагали йому виходити з дуже важких ситуацій. Одинадцять разів він був поранений і контужений. Тричі сім'я отримувала похоронки про його загибель. Багато разів потрапляв у в безвихідне становище, але дивом рятувався і вижив.

...25 червня 1944 р. при звільненні м. Могильова, переслідуючи противника мінометний взвод ст. лейтенанта Коваленка увірвався на околицю міста з невеликою групою мінометників і піхотинців. Німці, яких було разів у п'ять більше, кинулися в контратаку. Коваленко наказав вести щільний вогонь і відрізувати німцям шлях до відступу. Але міни закінчуються і вогонь мінометів слабіє. І в цей критичний момент Коваленко разом зі своїм зв'язковим, забравшись з флангів у тил до німців, перебили прислугу мінометної батареї і повернули стволи двох 122 мм мінометів у бік противника і почали вести інтенсивний вогонь по ворогові. Контратака була відбита, що дало можливість нашим воїнам звільнити місто Могильов.

За цей подвиг ст. лейтенант Коваленко Павло Васильович 24 березня 1945 року був удостоєний високого звання Герой Радянського Союзу.

За виняткову відвагу, сміливість і рішучість, проявлену в боях з фашистами, П.В.Коваленко був нагороджений 12 урядовими нагородами, в т.ч. орденом Олександра Невського, Червоної Зірки, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів. У 1946 році П.В. Коваленко повертається до сім'ї у місто Сватове. Працював техкерівником в автороті, а потім завгаром на олійзаводі, проте бойові поранення і негоди війни підірвали його здоров'я і 24 серпня 1949 року він помер. Похований на центральній площі міста в меморіалі Слави, Пам'яті і Скорботи.

Мужність і відвага героя-земляка ніколи не згладиться з пам'яті сватівчан. Його ім'ям названа одна з вулиць міста і середня школа №6, де навчалися його сини і де він неодноразово бував і виступав перед учнями.


ДОПОВНЕННЯ ДО ІСТОРИЧНОЇ ДОВІДКИ Сватівської міської ради народних депутатів та її виконкому м. Сватове, Луганської області

Цей додаток до історичної довідки охоплює період діяльності Сватівської міської ради та її виконавчого комітету за 1986-2010 роки.

Основним функціональним видом діяльності міської ради є представлення інтересів територіальної громади та вчинення від її імені повноважень місцевого самоврядування, визначених Конституцією України та іншими законами.

За весь період, який відображений у додатку до історичної довідки, в підпорядкованості та найменуванні, структурі і масштабах діяльності міської ради відбулися наступні зміни, а саме:

- Указом Президії Верховної Ради з 4 травня 1990 року Ворошиловградська область була перейменована на Луганську (ДАЛО ф. Р -1779, оп. 2 справа 616, стор. 219), таким чином, з 4 травня 1990 року фондоутворювач називався так: Сватівська міська Рада народних депутатів та її виконком м. Сватове Луганської області;

- керуючись актом проголошення Незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, Україна проголосила себе незалежною державою і вийшла зі складу СРСР. У зв'язку з розпадом СРСР, згідно постанови Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року, підприємства союзного підпорядкування перейшли у відання України;

- виходячи з факту проголошення Незалежності України, на підставі Закону України «Про порядок обчислення скликань представницьких органів місцевого самоврядування (рад)» від 24 червня 2004 року № 1866-IV та рішення XIV сесії IV скликання Луганської обласної ради від 10 вересня 2004 року № 14/2:

- XXI скликання (1990 рік) вважати І скликанням;

- XXII скликання (1994рік) вважати ІІ скликанням;

- XXIII скликання (1998 рік) вважати III скликанням.

У зв'язку з втратою бюджетних документів за 1986-1990 роки структуру міської ради відновити неможливо. У 1991 році штат міської ради складався з: фахівців (7 осіб), голови, заступника голови, секретаря, секретар-друкарки, діловода, прибиральниці, кочегара; централізованої бухгалтерії - 7 бухгалтерів (справа № 435, с.56).

Протягом описуваного періоду в штатному розписі міської ради відбувалися зміни:

- у 1994 році штат фахівців розширився до 13 осіб: додані посади інструктора- 3, землевпорядника, юриста, водія (справа № 461, с. 56.);

- у 1995 році змінилася структура штатного розпису міської ради - штат складається з 12 осіб:

- міський голова;

- заступник голови - 2 особи;

- землевпорядник;

- юрист;

- інструктор;

- спеціаліст по комунальному господарству;

- секретар;

- друкарки - 2 особи;

водія, прибиральниці, опалювача ( справа № 471, с. 64);

- у 1997 році зі штату міської ради виведена централізована бухгалтерія. Штат складається з 13 осіб – міського голови, заступника міського голови - 2 осиби, юриста, спеціаліста з соціальних питань, спеціаліста по комунальному господарству, секретар - друкарки – 2 особи, спеціаліста І категорії - головного бухгалтера, спеціаліста ІІ категорії - бухгалтера, водія, прибиральниці, опалювача (справа № 522, с. 24.);

- у 1999 році змінилася структура штатного розпису міської ради: додано 2 посади землевпорядника, введено посаду секретаря міської ради, виведено зі штату посаду одного заступника міського голови. Штат складається з 15 осіб (справа № 546, с. 1);

- у 2000 році штат складається з 16 осіб, змінилася структура штатного розпису міської ради: міський голова, заступник міського голови - 2 особи, секретар міської ради, зав. відділом, спеціаліст І категорії - 5 осіб, спеціаліст ІІ категорії - 2 особи, секретар- друкарка, водій, прибиральниця, оператор котельної (справа № 559, с.28);

- у 2002 році штат складається з 17 осіб, добавлена посада спеціаліста І категорії (справа № 587, с.11);

- у 2003 році штат складається з 21 особи. Додані посади спеціаліста І категорії - 3, спеціаліста ІІ категорії - 1 (справа № 601, с.13);

- у 2004 році штат складається з 22 осіб. Додана посада спеціаліста ІІ категорії (справа № 614, с.6);

- у 2005 році штат складається з 24 осіб, додані посаді спеціаліста ІІ категорії - 3, посада спеціаліста І категорії перейменована на посаду керівника фінансово-розрахункового відділу (справа № 628, с. 64.);

- у 2006 -2009 роках штатний розпис не змінювався.

- у 2010 році виключено зі штатного розпису Сватівської міської ради посаду начальника організаційного відділу, введено до штатного розпису посади заступника міського голови; керуючого справами ( секретаря) виконавчого комітету Сватівської міської ради; спеціаліста 1 категорії – юрист Сватівської міської ради.

Історична довідка, що охоплює період діяльності Сватівської міської ради народних депутатів 1943-1980 р.р., затверджена ЕПК архівного відділу 23 липня 1982 року, протокол № 11 на 340 справ. Документи постійного зберігання за 1943-1977 роки - 304 справи, передані в 1978 році обласному архіву, за 1978 - 1980 р.р. - 36 справ, передано до районного архіву. Документи по особовому складу - 47 справ за 1943 - 1980 р.р., зберігаються в Сватівськой міській раді, описи справ на них затверджені.

Доповнення до історичної довідки, що охоплює період діяльності Сватівської міської ради народних депутатів за 1980 - 1985 р.р., затверджені ЕПК архіву від 28 грудня 1988 року, протокол № 14 на 57 справ. Документи по особовому складу - 10 справ за 1981 - 1985 р.р., зберігаються в Сватівській міській раді, описи на них затверджені.

В даний час в архіві міської ради відклалося документів:

- справ постійного зберігання за 1986 - 2010 р.р. - 309 справи;

- з особового складу за 1986 - 2006 р.р. - 50 справи;

- тимчасового зберігання, які втратили своє практичне значення і не представляють науково-історичної цінності, за 1986 - 2010 р.р. - 409 справ. Ці документи включені в акт на списання.

В Сватівській міській раді знаходяться рішення сесій міської ради народних депутатів, рішення сесій міської ради, рішення виконкомів міської ради народних депутатів, рішення виконкомів міської ради, розпорядження голови виконкому, розпорядження міського голови за період з 1986 по 2008 рік. Вищевказані документи за період з 1986 по 1998 роки не були передані нинішньому виконкому за актом. При їх оформленні для здачі в архів було виявлено нестачу архівних справ. На дані документи складено акт «Про відсутні архівні документи» (додаток 1). Наявні документи неоформлені в належному порядку (відсутні підписи та печатки).

Данні документи здаються без підписів і печаток, так як немає можливості їх дооформити з таких причин:

- смерть колишніх голів міської ради;

- відсутність старих печаток.

Опис справ постійного зберігання за період з 1986 по 2010 рік, опис справ з особового складу за період з 1986 по 2010 рік складені і підготовлені для узгодження ЕПК, номенклатура справ на 2014 рік складена і схвалена. протокол №2 ЕПК від 28.02. 2014р

Доповнення до історичної довідки склав: Керуючий справами міської ради А. Е. Луньов

 

 

Прапор України














     Сватівська Міська Рада

Сватове

  Статистика сайта
Авторське право © 2007 - 2017 Сватівська Міська Рада - Всі права захищені

У разі використання матеріалів сайту посилання на svatovo.ws є обов'язковим.