Січень місяць можна назвати святковим місяцем. Одне свято за іншим. Колядки співаємо, холодці та салати готуємо, гостей зустрічаємо, самі на гостини ходимо. Це так, слава Богу, у більшості сватівських родин відбувається.
Але, в нашому місті є хатини, які і щедрувальники оминають, і святу вечерю нікому сюди занести. Здебільшого це маленькі хатинки, з вікнами затягнутими плівкою, з поодинокими слідами в снігу на подвірї. І, якщо завітали сюди, то і стукати до господарів потрібно гучно та довго, бо господарі – самотні старі люди, яким важко піднятися з ліжка та дійти до дверей. Я не буду описувати, що можна побачити в кімнатках, яке повітря і чим «пахне» в будівлі, яка температура . Не буду тому, що більшість здогадується, що старій людині вже не під силу і прибирання і багато інших речей.
Свято Маланки, яке відбувалося навколо міської ради, зібрало багато сватівчан і на роботи майстринь кулінарної справи подивитися, та ще й вироби їх покуштувати, і послухати щедрівок та колядок, які наші аматори підготували. А хто - і козацький дух показати та в зимових розвагах себе спробувати. Але святкуючи, сміючись і розважаючись, ми не забули і про тих, у кого вже не завжди буденний день відрізняється від святкового.
Благодійна акція, яка дала змогу виграти комусь святкову вечерю, комусь маленький мішечок цукру або місячний абонемент на проїзд, мала на меті збір коштів на продовольчий кошик для чотирьох самотніх сватівчан. Всього було зібрано 1270 грн.. На ці кошти придбано такі продукти, які, нажаль, для цих людей є майже недосяжними – ковбаса, масло, мандарини, шоколадні цукерки, оселедець, сир, печиво та інші. Старі люди вміють бути вдячними, але слова тут зайві. Сльози на очах, а в тих сльозах – фізична біль, біль від відчуття своєї немощі, біль від того , що забули про них, біль за здоровям та молодістю.
Хай буде жити в мирі наше місто. Хай кожен, хто тут був молодим, тут працював і розбудовував його, ростив дітей , не відчуває себе зайвим та самотнім. Поряд з нами є люди, які потребують нашої допомоги. Не проходимо мимо!