Шановні аграрії! Ми, пасічники Сватівського району, Звертаємося до вас, маючи на увазі під цим словом всіх тих, хто вирощує будь що на землі, до тих, хто працює на десятках, сотнях і тисячах гектарів і на декількох сотках, до керівників та працівників сільськогосподарських підприємств, до так званих одноосібників і взагалі до всіх, хто щось саджає, вирощує на землі та бореться із шкідниками за допомогою хімічних засобів захисту рослин.
Будь ласка, уважно прочитайте наше звернення, проаналізуйте і зробить висновки. Адже це не просто звернення, це крик душі від розпачу, печалі та безпомічності. Чому безпомічності? Тому, що коли ми вигрібали з дна вулика пригоршнями напівмертвих, малорухливих і іще теплих бджіл-дехто стримався, а багато хто не приховував емоцій і плакав, бо допомогти їм вже ні кому не під силу... Як ви думаєте, наскільки сильний цей біль, якщо чоловіки солідного віку плачуть? Ми, пасічники не можемо ні чого вдіяти, від цього і крається серце. Бо бджоли принесли в собі отруйний нектар з полів і нагодували всю сімю, додали його до всіх своїх запасів. А призвели до цього горя саме дії аграріїв.
Саме після обробки посівів хімічними засобами захисту рослин, загинули бджоли, які з цими рослинами контактували. Сталося це на пасіках поблизу с. Нежурине, с. Дачне та с. Мілуватка. Щоб ви розуміли, це не декілька штук бджіл, це тисячі бджіл, це кілограми бджіл в кожному вулику. Загинули цілі бджолосімї протягом дня. За поверхневими підрахунками загинуло близько 1000-1500 бджілосімей на всіх пасіках, які постраждали. Все це трапилося тому, що якийсь аграрій, не зважаючи на норми законодавства, яке зобов'язує його повідомляти про проведення таких робіт, не повідомив напередодні власників пасік, що буде проводити обробку рослин хімічними засобами. Якби пасічники знали, то зачинили б бджіл у вуликах на декілька днів, і цієї трагедії не сталося!!! Або ж аграрії використали хімічну речовину, дія якої триватиме в рослині протягом декількох тижнів і весь цей час продовжуватиме отруювати бджіл.
Що обурює найбільше?! - 6 червня почали гинути бджоли, 7 та 8 червня були створені комісії у складі представників поліції, органів місцевого самоврядування та ветеринарної служби, які зафіксували ситуацію, що склалася, зустрілися з аграріями, але на наш подив, бджоли гинули і гинули поступово в різних місцях. Тобто 6 червня в с. Нежурине, 6 та 7 червня в с. Дачне і лише 8 червня поблизу с. Мілуватка. Що це доводить? Що посіви обробляти не припинили, а пасічників так і не повідомили, що продовжують обробляти... Просто 6 та 7 червня обробили поля поблизу с. Нежурине і с. Дачне, до якого просто не долітали бджоли з-під с. Мілуватка. А от 8 червня вже і рослини на полях поблизу мілуватських пасік стали смертельними для бджіл. В голові не вкладається, як аграрій так міг повестися не з нами, пасічниками, а з бджолами?! Адже вони запилюють рослини, у яких цінними є насіння і плоди. Немає бджіл-немає гарного врожаю. Звичайно власникам пасік нанесено колосальні збитки від загибелі бджіл, враховуючи непрямі збитки від вартості меду, який в цьому році ці бджоли не принесуть. Також непрямі збитки понесуть і самі аграрії, бо соняшник нікому тепер запилювати...
Чому аграрії цінять свою працю і хочуть отримати прибуток від коштів, які вони витрачають для цього, а за тих, кому вони можуть нашкодити не замислюються? Адже це екологічний злочин! Загинули не тільки «свійські" бджоли. На хімічних захистах рослин розміщують напис, який повідомляє, чи шкодить ця речовина бджолі чи ні. Робиться така пимітка не для тих, хто хоче захистити бджіл, а для тих, хто бажає мати рясний врожай. Авжеш такі засоби на декілька відсотків дорожчі від тих, які вбивають ентомофагів, тобто корисних комах. Але ж в такому випадку стоїть питання не про повагу до пасічників, природи і всіх навколо, а про вигоду від використання безпечних засобів і рясного врожаю в результаті. Збитки звичайно збитками...
Бджоли прилітають з поля і на прильотній дошці на наших очах гинуть в судомах... Загинули живі істоти, а з ними шматочок душі кожного пасічника, яку він віддав своїм бджолам. Серце кров'ю обливається! Іноді люди не розуміють, звідки береться вартість меду, бо дехто вважає, що бджоли його просто приносять нам, пасічникам, і, напевно відразу в банки... Бджільництво це дуже важка, насамперед фізична, праця, яка, насправді, вимагає від бджоляра певних специфічних знань, підходів в роботі, фізичної та психологічної витримки. Так давайте ж будемо відноситися з повагою один до одного і цінувати працю інших. Адже трагедія все одно сталася після того, як бджолярі вже декілька разів зустрічалися з аграріями і домовлялися про співпрацю і підтримку один одного. Кожен з нас розуміє, що законом визначені норми, порядок такої співпраці і взаємодій між аграріями і бджолярами. Кожен розуміє, що можна писати і казати одне, а робити зовсім інше. Аграрії можуть не повідомляти про обробки, називати і фіксувати у звітності одну речовину, а обробляти зовсім іншою...
Ми всі це все розуміємо. Але ж постає питання - навіщо і для чого?! Де ж совість і людяність? Невже в наш час розвинутих технологій важко проінформувати по телефону пасічника, щоб той повідомив іншим?! Навіщо починати замкнуте коло байдужості, жорсткості, ненависті і ворожнечі?! Чому не виходить закрутити це коло в інший бік, в бік вдячності за розуміння, взаємодії, співпраці, людяності і добра?! Люди, схаменіться, як так можна жити, наче живете один день?! Не живіть так, начебто ви в гостях, не руйнуйте все навколо себе. Що залишиться нашим дітям?! Якої помсти чекати від природи?! Що ми отримаємо на наших столах для вживання в їжу після впливу на ці продукти такої хімії?! Це стосується кожного, адже використання таких хімічних речовин може призвести до екологічної катастрофи. Тому це питання потрібно вирішувати на державному рівні. Адже бджоли масово загинули в декількох районах Луганської області та в інших областях України.
Проаналізувавши ситуацію, нам, пасічникам, не хочеться вірити в те, що аграрії можуть бути такі жорстокі і навмисно використали смертельний для бджіл хімікат, адже свідомий аграрій розуміє користь бджіл для свого ж врожаю. Нам хочеться вірити, що таке горе наробив аграрій несвідомо. Тому ми вас, аграріїв, БЛАГАЄМО, віднесіться свідомо і відповідально до вибору хімічних засобів для захисту рослин. Хто не знає як працювати на власній землі, і які можуть бути наслідки, не полініться, спитайте у компетентного фахівця. Не соромно питати, соромно не знати! На сучасному ринку дуже багато фальсифікатів З метою економії у гонці за дешевизною і наживою, не дайте обманути, обікрасти та образити себе і тих, хто може постраждати від вашого вибору. Звертайтеся до офіційних ділерів, щоб убезпечити насамперед себе. Адже, якщо правоохоронні органи доведуть, що рослини було оброблено діючої речовиною, яка вбила бджіл, то винний понесе відповідальність за законом, не залежно від того, знав він, що коїв, чи ні. Екологічна прокуратура Той час, коли пасічник сприймався, як майже міфічна істота, нарівні з водяними, мавками і лісовиками, на якого можна було не звертати уваги і він там сам по собі щось клопочеться - минув. Пасічник, як сірий кардинал, від якого залежить добробут сільського господарства і якість продуктів громадян, більше не може мовчати, він змушений вийти з тіні і відстояти свої права.
Прийшов час для єдності в наших душах, серцях і спільній меті. А метою пасічників є захистити бджільництво як галузь, бо без збереження екології про бджільництво не може йти мови!!! Збереження екосистеми — це спільне питання існування галузі бджільництва, сільського господарства і якості життя громадян. Безпосередньо впливає на бджільництво саме рослинне фермерство. Незадовільний екологічний стан пов'язаний з господарською діяльністю людини: надмірним застосуванням пестицидів, забрудненням ґрунтів та повітря, зміною кліматичних умов. Рішенням цієї проблеми можуть стати більш екологічні методи господарювання. Ситуацію можна виправити, якщо врегулювати між галузями сільського господарства питання запилення рослин та їх обробки хімікатами.
Українське бджільництво однозначно переживає період підйому. Проте, щоб цей успіх не став швидкоплинним, бджолярам, аграріям та державі необхідно вдатися до системних кроків. Потрібно переходити на європейські стандарти виробництва, почати захищати галузі. Без цього всі розмови про підкорення експортних ринків так і залишаться балачками. Адже на глобальному рівні смертність бджіл можна зменшити лише шляхом дотримання концепції сталого розвитку, зменшення кількості пестицидів тощо. Це нонсенс, що виникла потреба мирити і захищати між собою аграріїв і бджолярів!!! Щоб вивести нашу країну в світові лідери з експорту меду, потрібні діючі державні програми підтримки бджільництва та обєднання пасічників для захисту власних інтересів.
Отже давайте жити у гармонії з природою та з повагою один до одного. Давайте будемо свідомими громадянами своєї держави, громади та суспільства. Всі гроші заробити неможливо. Давайте будемо розрізняти вартість від цінність речей. Адже є речі, набагато цінніші за гроші! Єдність може початися лише з кожного з нас і тільки потім зявитися в громадах і в галузях. Лише єдність в меті, інтересах та діях дасть нам успішну країну і народ. Якщо ми хочемо жити краще, запитайте кожен себе, а що я для цього зробив. Нехай трагедія з бджолами нас згуртує, надасть нам сили боротися за своє діло, примусить замислитися кожного і переоцінити цінності. Єднаймося, бджолярі, адже навіть найдовший шлях починається з першого кроку.
Маємо надію, що винний в трагедії, що сталася, прочитає наше звернення і зрозуміє що наробив, якщо здатен зрозуміти, якщо у цієї людини є душа, серце і совість. Бджоли - це дар Божий. Як сказав Господь, не ображай людину, бо вона проситиме мене про допомогу, а я неодмінно допоможу!