Карнаух Григорій Іванович
Карнаух Г.І. народився 05.11.1913 року в м. Сватове. Закінчив 4 класи неповної середньої школи м. Сватове в 1925 році. Був призваний до діючої військової служби у жовтні 1935 року та зарахований в 265 полк стрільцем МВС. Звільнений в запас в грудні 1937 року.
В червні 1941 року був призваний по мобілізації стрільцем в 840 стрілецький полк. За період війни служив також в 200 запасному стрілецькому полку – стрільцем, в 15 автополку – водієм. Військове звання – рядовий. Демобілізований на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25.09.1945 року – 12 жовтня 1945 року.
Державних нагород не мав. Після війни був нагороджений медаллю в честь 60-річчя Озброєних сил СРСР.
Після війни працював комбайнером у Сватівській МТС, столяром плотником у Сватівському ремонтно-механічному заводі, звідки вийшов на пенсію за віком.
Був одружений. Дружина Карнаух Лідія Григорівна. Мав двох синів та одну доньку.
Помер 01 березня 1981 року.
Астраханцев Вікентій Лаврентійович
Астраханцев Вікентій Лаврентійович
Був призваний на фронт у 1943 році. Тоді йому було 17 років. Він воював у 71-й стрілецькій піхотній дивізії 367-го стрілецького полку. Під Батайськом вперше прийняв бойове хрещення.
Балака Федір Євменович
Балака Федір Євменович
Уродженець с. Зміївка Сватівської громади. Народився 5 березня 1927 року в родині робітників. Після призову потрапив курсантом до 169-го запасного стрілецького полку у грудні 1944 року. Служив снайпером у 577-му окремому стрілецькому батальйоні до закінчення війни. Потім був переведений до однієї з військових частин телефоністом.
Демобілізувався Федір Євменович у жовтні 1951 року і повернувся до рідної домівки в с. Зміївка.
Борисенко Іван Антонович
Борисенко Іван Антонович
Народився у 1925 році в с. Першотравневе Сватівського району. Під час війни воював на І-му Українському фронті командиром гармати, помічником командира взводу, старшиною батареї. З боями пройшов Угорщину, дійшов до Німеччини.
Має нагороди: орден Великої Вітчизняної війни, медалі «За бойові заслуги», «За взяття Берліну».
Після війни Іван Антонович працював вчителем фізкультури у Сватівській школі №3, був головою робітничого комітету, керуючим відділенням у радгоспі №10, зоотехніком у радгоспі «Дружба», старшим зоотехніком на племстанції.
Данильченко Федір Семенович
Данильченко Федір Семенович
Народився 11 травня 1924 року в с. Новосвітлівка Луганської області. Закінчив Новосвітлівську середню школу.
На фронт потрапив у березні 1943 року, в 612-й стрілецький полк 243-ї дивізії 1-го Українського фронту. 19 березня був важко поранений і лікувався у шпиталі до червня 1943 року. Після поранення був демобілізований до с. Новосвітлівка, де працював у колгоспі до 1993 року.
Зараз Федір Семенович мешкає в м. Сватове.
Кармазіна Пелагея Андріївна
Кармазіна Пелагея Андріївна
Народилася в с. Верхня Дуванка Сватівського району 7 червня 1925 року. У березні 1943 року її призвали в армію. Після короткотривалої підготовки потрапила санінструктором до військового шпиталю в м. Київ. Після його розформування Пелагею Андріївну перевели в іншу військову частину 4-го батальйону Червоноармійського автомобільного парку.
Пелагея Кармазіна разом із військовими пройшла Україну, Польщу, а перемогу зустріла в Берліні.
Нагороджена орденом Великої вітчизняної війни ІІІ ступеню, медаллю «За перемогу над Німеччиною», іншими ювілейними медалями.
Демобілізована тільки у вересні 1945 року. Після війни повернулася у рідне село Верхня Дуванка, де працювала 10 років санітаркою в лікарні, а з 1958 року до самого виходу на пенсію – керувала дитячим садочком.
Ветеран праці.
Кислий Іван Терентійович
Кислий Іван Терентійович
Народився 11 червня 1924 року в місті Сватове. Закінчив 7 класів СШ №6. Свій трудовий шлях Іван Терентійович розпочав у колгоспі «Хвиля» робочим.
На військову службу був призваний у 1943 році, потрапив спочатку до 78-го стрілецького полку, а потім до 653-го полку 220-ї стрілецької дивізії.
Іван Терентійович воював за визволення Чехословаччини, Німеччини, Австрії. Під Берліном отримав поранення.
Після війни повернувся до рідного міста і почав працювати провідником у Локомотивному депо, потім слюсарем НГЧ, а у 1980 році перейшов слюсарем мостової бригади до ПЧ-7. Через чотири роки пішов на заслужений відпочинок.
Нагороджений Іван Терентійович Кислий медаллю «За перемогу над Німеччиною» та орденом «За мужність». Інвалід Великої Вітчизняної війни.
Кривошея Ксенія Дмитрівна
Кривошея Ксенія Дмитрівна
Народилася в с. Паталахівка Райгородської сільської ради.
Коли розпочалася війна. Ксенія Дмитрівна була направлена на службу регулювальником військово-автомобільних доріг у званні «солдат». Воювала у складі Дорожньо-експлуатаційного батальйону. В дощ і спеку, лютий мороз і вітер тендітна жіночка стояла с прапорцями, показуючи дорогу військовим. Ксенія пам’ятає кожний населений пункт, кожне роздоріжжя, де їй довелося бути під час війни. Її військовий шлях проліг від України через всю Європу до Німеччини.
Після демобілізації працювала у рідному колгоспі спочатку телятницею, а потім дояркою. Нагороджена землячка орденами Великої Вітчизняної війни Іі ст., «За мужність», іншими нагородами.
Кривошлик Андрій Савелійович
Кривошлик Андрій Савелійович
Народився 12 листопада 1925 року в сел. Верхня Дуванка Сватівського району в родині селянина. Коли почалася Велика Вітчизняна війна Андрій записався добровольцем до лав Радянської армії, збільшивши собі рік народження. Його направили до 18-го артилерійського полку І-го Білоруського фронту радистом-стрільцем.
Під час військових дій Андрій Кривошлик брав участь у наймасштабніший військових операціях – обороні Севастополя, обороні Кавказу, битві під Сталінградом.
В 1943 році Андрій Савелійович брав участь у визволенні м. Києва, за що був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ-го ступеню. За мужність та відвагу, проявлені в боях з німецькими окупантами, А.С. Кривошлик був відзначений медалями «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказа», «За перемогу під Сталіградом». Брав участь у штурмі столиці Німеччини, за що був нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною».
Після капітуляції німців А.С. Кривошлик брав участь у війні проти Японії. Вже після закінчення Другої світової війни у 1945 році був призваний на строкову службу до лав Радянської армії, де проходив службу до 1950 року.
Після армії Андрій Савелійович оселився у Сватовому, де все своє життя пропрацював столяром на підприємстві житлово-комунального господарства. Неодноразово був відзначений нагородами за сумлінну працю.
Макеєнко Василь Сергійович
Макеєнко Василь Сергійович
Народився 8 жовтня 1925 року в с. Колмиківка Старобільського району. П’ятнадцятирічним юнаком Василь працював на будівництві загороджувальних ровів і окопів. У лютому 1943 року був мобілізований до лав Радянської армії. Служив Василь Сергійович у 327-му Гвардійському стрілецькому полку ім. Б. Хмельницького 1-ї Української армії, яка на той час дислокувалася в Житомирі. Під час визволення заводу «Шкода» у Чехословакії був відзначений бойовою медаллю «За відвагу», також нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню та орденом «За мужність», 16 бойовими та ювілейними медалями. Перемогу Василь Сергійович зустрів у Празі.
Після війни В.С. Макеєнко працював в Колмиківці. Виховав четверо дітей. Останні 17 років проживає у Сватовому.
Нагорський Григорій Михайлович
Нагорський Григорій Михайлович
Народився 1927 року у с. Мало-Олександрівка Лозно-Олександрівського району Луганської області.
8 листопада 1944 року був призваний до лав Радянської Армії. Служив на Уралі у м. Кунгур у запасному полку. Коли почалася війна з Японією, був направлений на Далекий Схід у Монголію на Забалканський фронт, де воював з 9 серпня 1945 по 3 вересня 1945 рр. Служив у 432-му полку кулеметником. Приймав участь у визволенні Китаю від японців. З боями пройшов до м. Чангунь.
Після закінчення війни з Японією продовжував служити в лавах Радянської Армії до 1951 року.
За участь у бойових діях був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни та орденом «За мужність», медалями «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією», «Захисник Вітчизни», «За доблесть і відвагу», медаллю імені Жукова та ювілейними нагородами.
Перепелиця Дмитро Семенович
Перепелиця Дмитро Семенович
Народився 31 жовтня 1925 року в сім'ї робітника. У 16 років пішов на курси підготовки, організовані райвійськкоматом, де навчався азам військової справи. У червні 1942 р Дмитро Перепелиця добровольцем пішов в Червону Армію, але в сел. Біловодськ потрапив у полон. Під час етапу до м. Старобільськ Дмитро втік і повернувся в Сватове, яке на той час було вже окуповане німцями. Його, як і багатьох однолітків, у жовтні вивезли до Німеччини на примусові роботи.
У січні 1945 р Дмитру і ще 10 його товаришам пощастило втекли з полону. До позицій Червоної Армії добиралися лісами вночі, перейшли лінію фронту в польському місті Ченстохове, і, діставшись до своїх, Дмитро Перепелиця був зарахований до четвертої танкової армії ІІІ Українського фронту мінометником. З цього моменту сватовчанин воював до самого завершення війни.
Д.С. Перепелиця визволяв Прагу, брав Берлін. Дмитро Семенович був нагороджений медалями «За відвагу», «За визволення Праги», «За взяття Берліна». По закінченню війни він ще служив в армії до 1949 року, а після мобілізації повернувся в рідне місто.
Вже після війни Дмитро закінчив Харківський ветеринарний інститут. Поїхав за розподілом в Казахстан, а, повернувшись на малу батьківщину, працював ветлікарем в радгоспах №10 і «Навчальний». Останні 15 років перед виходом на пенсію Дмитро Семенович працював головним інспектором по заготівлях і якості сільгосппродуктів.
На пенсію Д.С. Перепелиця вийшов в 1990 році.
Пустовий Іван Григорович
Іван Григорович Пустовий
Народився 8 листопада 1925 року в с. Ковпита Чернігівської області.
У 1942 році Іван Григорович закінчив 9 класів і у квітні 1943 року, після звільнення від окупації, був призваний до лав Червоної армії.
На кінець жовтня 1943 року червоноармієць Іван Пустовий пройшов військову підготовку у Навчальному зенітно-артилерійському полку та у званні сержанта був направлений на подальшу службу навідником гармати 197-го зенітно-артилерійського полку 70-ї зенітно-артилерійської дивізії. Полк у складі І-го Українського фронту обороняв діючі аеродроми та залізничні вузли від ворожої авіації на Західній Україні з травня по серпень 1944 року.
Іван Пустовий за свою військову службу був відзначений орденами Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню та “Богдана Хмельницького”, медалями “За перемогу над Німеччиною”, “Захиснику Вітчизни” та іншими відзнаками.
По закінченню війни Іван Григорович ще 5 років залишався на службі і демобілізувався у званні старшого сержанта тільки у березні 1950 року.
Вже у мирний час він закінчив Старобільський вчительський інститут, потім - Луганський педагогічний інститут. В подальшому 43 роки працював вчителем фізики та математики у школах Марківського, Біловодського та Сватівського районів. Останні 20 років (1966-1986 рр.) працював у Сватівській ЗОШ №2 вчителем фізики, поки не вийшов на заслужений відпочинок.
Розумна Таїсія Дмитрівна
Розумна Таїсія Дмитрівна
Народилася 2 лютого 1922 року в м. Сватове. В 1930 році пішла навчатися до Сватівської школи №2, закінчила 7 класів у 1937 р. В 1938 році почала працювати на МЕЗі спочатку помічником лаборанта, а в 1939 році, після закінчення спеціальних курсів, - лаборантом.
На початку війни, в 1941 році, закінчила курси медичних сестер в м. Сватове і в 1943 році вже працювала у Ленінградському 271-у госпіталі медичною сестрою. В 1944 році воювала в Криворізькому протитанковому артилерійському полку №1213. Пройшла переможним маршем міста Куп’янськ, Дніпропетровськ, Тирасполь, країни Румунію, Югославію, а в австрійському місті Брук зустріла Перемогу.
В липні 1945 року повернулася в м. Сватове і почала працювати касиром-контролером в РБК ім. Кірова. В 1955 році закінчила Сватівську вечірню школу, а з 1956 року працювала в клубі міського споживчого товариства.
Нагороджена орденом Великої Вітчизняної війни та медаллю „За мужність”.
30 березня 1973 року Таїсії Дмитрівні присвоєно звання „Почесний донор СРСР”.
В 1977 році вона пішла на заслужений відпочинок, але продовжувала ще працювати до 1980 року.
Тішакова Марія Порфирівна
Тішакова Марія Порфирівна
Народилася 5 вересня 1925 року в с. Копанка Боровського району Харківської області. Після закінчення середньої школи вступила на річні курси вчителя молодших класів. Напередодні війни вступила до Гончарівського училища механізаторів, де отримала посвідчення шофера 3-го класу. На початку війни училище евакуювали до Ростовської області. У жовтні 1942 року після закінчення училища Марія повернулася пішки до Сватового, а вже в лютому 1943 року (після визволення міста) була мобілізована до лав Радянської армії. Потрапила Марія Тішакова до зв’язківців. Спочатку пройшла короткотривалі курси у Курській області, а потім їхню військову частину перекинули на 2-й Прибалтійський фронт.
Під час війни вона була важко поранена. Півроку лікувалася в шпиталі м. Вишній Волочек. Рана виявилася дуже серйозною і майже не піддавалась лікуванню, тому її направили до Московського військового госпіталю. Після шпиталю вона поїхала служити в окремий батальйон зв’язку при генеральному штабі. Зв’язківцем Марія Тішакова і зустріла Перемогу. Після війни була демобілізована у званні Гвардії старшина 261-го окремого батальйону зв’язку, була відзначена бойовими нагородами.
Після війни М.П. Тішакова одружилася, виховала чотирьох синів. Довгий час працювала секретарем сільської ради в с. Куземівка. Після виходу на заслужений відпочинок продовжувала працювати на залізниці черговою на станціях Куземівка та Кривошиївка.
Чертков Іван Іванович
Чертков Іван Іванович
Народився 7 липня 1922 року в селі Кармазинівка Сватівського району. До війни працював у колгоспі.
Воював з самого початку війни. У 1942 році під час запеклих боїв у Великих Луках був важко поранений. Довго лікувався в Калінінградському шпиталі, де отримав інвалідність і був демобілізований через поранення.
Учасник Великої Вітчизняної війни І.І. Чертков нагороджений орденом «Червона зірка».
По закінченню війни Іван Чертков повернувся в рідне село Кармазинівка, де продовжив працювати в колгоспі. У 2011 році переїхав до Сватового.
Якуба Іван Логвинович
Якуба Іван Логвинович
Народився 22 вересня 1926 року в с. Містки Сватівського району в багатодітній родині селян. Закінчив Містківську середню школу. З 15-ти років працював трактористом в Містківській МТС. У лютому 1943 року був мобілізований до 52-го стрілецького полку, де воював до вересня 1944 року. Дійшов до Чехії, звідки був переведений до 309-го окремого полку державних військ зв’язку при НКВД командиром відділку.
В листопаді 1946 року був направлений у прикордонні війська м. Ленінакан Вірменської РСР, де служив до грудня 1950 року. Неодноразово брав участь у затриманні порушників кордону.
Після служби в армії І.Л. Якуба повернувся до рідної домівки і с грудня 1950 р. по лютий 1952 р. працював головою районного комітету фізкультури і спорту райвиконкому с. Містки. Потім працював на посаді техніка підсилювального пункту зв’язку в Містках.
З квітня 1963 року по січень 1987 року Іван Логвинович працював електромеханіком районного вузлу зв’язку м. Сватове. Звідси й пішов на заслужений відпочинок.
І.Л. Якуба був відзначений орденом ІІІ ступеню «За мужність», медалями «За перемогу над Німеччиною», Жукова та іншими ювілейними медалями.
Ямчук Григорій Феодосійович
Ямчук Григорій Феодосійович
Народився він 25 лютого 1926 року у Добровеличківському районі Кіровоградської області. Григорію було тільки 15 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. На рівні із дорослими він брав участь у будівництві оборонних рубежів, укріплюючих споруд.
У 1943 році Григорій Феодосійович добровільно пішов служити в армію. Воював спочатку на Карело-Фінському фронті, а потім на 3-му Білоруському. Служив Григорій Ямчук у 728-му артилерійському полку 176-ї стрілецької дивізії 33го окремого винищувального протитанкового дивізіону.
Зустрів Перемогу Георгій Ямчук в Чехословаччині. За проявлений героїзм та мужність Г.Ф. Ямчук був відзначений орденом Слави ІІІ ступеню, орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеню, а орден «За мужність» знайшов героя вже у 1999 році.
(третя сторінка)
Перейти на першу сторінку
Сторінки:
1. 2.
3.
Ця сторінка постійно доповнюється новими
матеріалами. Відвідуйте цю сторінку щоб ознайомлюватися з новими матеріалами.
