Окремо необхідно розглянути такий феномен як пияцтво. Від алкогольної хвороби воно, насамперед, відрізняється відсутністю залежності від алкоголю, носить ситуаційно-обумовлений характер і супроводжує будь-яку іншу діяльність людини. При цьому можливі досить довгі періоди тверезості чи навіть повної відмови від вживання алкоголю за умови зміни зовнішніх обставин в бік, котрий стимулює відмову від алкоголю (важливі справи, професійна зайнятість, фізичні тренування, не сприйняття пиятики з боку оточуючих, опасіння втратити імідж в їхніх очах тощо).
Цей період створює враження звичайного життя людини, вільної від необхідності вживати алкоголь. Але на відміну від неї, у людей, котрі страждають на пияцтво, в період утримання від вживання алкоголю формується алкогольна мотивація.
Для припинення дії стримуючих факторів достатньо незначного приводу. На початкових етапах інтоксикація виступає як окрема дія у структурі іншої діяльності (свято, відзначення ювіляра та ін.), себто з найкращими намірами допомагає у реалізації іншої потреби.
Поступово виникає бажання сп’яніти за будь-якого приводу.
Без цього спілкування не приносить звичного задоволення. Наступним кроком є зміна пріоритетів - вживання спиртного стає основним, а спілкування - додатковим. Далі зустрічі з родичами та знайомими (в т.ч. малознайомими) стають лише приводом для пиятики.
Останнім кроком є захоплення інтоксикаційною потребою різних сфер життя. При цьому етапність процесу залишається тією самою, але він протікає швидше. Для того, щоб зрозуміти мотивацію різних людей для вживання алкоголю розглянемо стандартну ситуацію - День народження друга. Людина, вільна від необхідності вживання алкоголю, йде на день народження, щоб поздоровити іменинника та поспілкуватися з друзями. Людина, котра полюбляє алкоголь, до цього додасть "і добре випити".
Хворий на алкоголізм буде розглядати святкування лише як привід для мотивованого і виправданого вживання алкоголю.
Ця модель формування домінуючої інтоксикаційної потреби носить назву еволюційної. Наведемо кілька стандартних шляхів її формування.
Найбільш непомітний шлях - це поступове традиційне вживання алкоголю в певних місцях або компаніях, підтримання цієї традиції серед колег, друзів або знайомих. Спочатку людину запрошують випити "за компанію", потім - вона сама стає ініціатором випивки.
Деструктивний механізм формування домінуючої потреби у вживанні алкоголю передбачає зниження значущості інших потреб внаслідок різкої психотравми (загибель рідних, банкрутство тощо) та намагання компенсувати негативні емоційні стани за рахунок спожиття алкоголю.
Особливий характер має пиятика у підлітків. Тут потреба у вживанні алкоголю може бути проявом типових підліткових реакцій. Підліток знаходиться під більшим впливом мікросередовища, в тому числі компанії друзів, ніж доросла людина. Серед однолітків він намагається всіляко підкреслити свою зрілість та дорослість, а споживання спиртного це, на його погляд, найкращий шлях.
Якщо у підлітковій компанії прийнято часто споживати алкогольні напої, хизуватися кількістю випитого, то може сформуватися так звана підліткова форма алкоголізму. Необхідно пам’ятати, що чим раніше розпочалось систематичне вживання алкоголю, тим злоякісніший перебіг хвороби та більш швидке виникнення алкогольної залежності, що призводить до деградації особистості.
Оскільки переважна більшість населення споживає алкоголь, постає питання: яке вживання є нормальним, а яке перебільшеним. Кордон між ними пролягає у відповідності вживання алкоголю загальноприйнятим нормам, індивідуальним особливостям організму людини та мотивами для випивок).
Здебільшого люди, які вживають забагато спиртного поступово втрачають звичайне коло спілкування та знаходять нових друзів, з якими вживання алкоголю є нормальним явищем, котре не впливає на зниження самооцінки. Необхідно зауважити, що на етапі пияцтва формується динамічний стереотип обов’язковості вживання алкоголю, що являє собою умовний рефлекс, кінцевою метою якого є алкогольне сп’яніння.
Людина абсолютно серйозно намагається пояснити, насамперед собі, а потім оточуючим, необхідність вживання алкоголю. Часто в хід ідуть морально-етичні фактори поведінки (пояснюється, що це неповага до господаря, образа своєю відмовою оточуючих, зіпсуття свята тощо).
Динамічний стереотип це свого роду програма, яка запускається так званими релізерними (пусковими) факторами. Вони бувають:
> соціально-психологічні (зустріч із знайомим, окремі види їжі, певні обставини тощо);
> індивідуально-психологічні (стрес, дискомфорт тощо);
> біохімічні (внутрішні захворювання, голод, порушення обміну речовин тощо).
Релізерні фактори можуть не усвідомлюватися людиною. Цей динамічний стереотип наявний як у малопитущих людей так і у хворих на алкоголізм чи наркоманію. В ньому запрограмоване, коли і як починати вживання, що робити в стані сп’яніння, яку дозу випити тощо.
Велика кількість рецидивів хвороби (зривів), навіть після кількох років тверезості, викликаються саме дією такого динамічного стереотипу.
Крім того, на стадії пияцтва можуть почати своє формування деякі механізми психічного захисту та виправдовування вживання алкоголю. Шляхом перенесення умовного вирішення проблем, втечі від реальності почуттям відносного спокою і задоволення формується психологічна залежність від алкоголю. Бона зумовлює стійкі умовні рефлекси для необхідності випити і знайти розраду. Таким чином людина потрапляє в тенета алкогольної залежності, звільнитися від яких їй стає дедалі важче.