Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про душу людини















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про душу людини

Вітаю тебе, мій друже!

Наша увага здебільшого прикута повсякденними проблемами буття до явищ, що знаходяться на поверхні, - видимих та відчутних. Лише це найчастіше не дає нам можливості розглянути та зрозуміти глибинні процеси становлення людської душі.

Тому, знання та уявлення значної кількості людей про душу, на мій погляд, далекі від істини. Інколи створюється таке враження, що вони існують, як потужна сила, вкрай зацікавлена в тому, щоб людство так і не дійшло в цьому питанні істини взагалі, а душі людей залишалися б темними, неосвіченими та безправними, навіть, над самими собою.

Можливо, друже, таке бачення проблеми, яку ти підняв в листі до мене, лише підтверджує реально існуючу в світі боротьбу добра зі злом. Але воно водночас зовсім не підтверджує того, що добро в решті-решт переможе зло. І ти, друже, легко знайдеш багато прикладів навкруги, які змушують думати саме так.

Та чи є виправданим мовчання з цього питання науковців, в тому числі і від філософії? Чи мають вони право питання тлумачення сутності людської душі безпорадно віддавати релігії, астрологам, провидцям, віщунам, хіромантам та іншому, більш віруючому, ніж знаючому люду?

В світі є найпоширеніша думка, що людина – творіння Вищого Розуму. Ні, друже, - це досить сумнівне твердження. Адже цей заспокійливий постулат не спонукає в повній мірі людину до удосконалення, бо, вірячи в нього, як в істину, людина вважає, що вона вже є творінням і нічого вдіяти не може. Але подивись навкруги, - невже від цього життя людей стає кращим, добрішим, багатшим? Невже діти стають вихованішими, здоровішими та розумнішими? Невже страждання людей, злиденність, хвороби, смертність відступають від нас? Ні, друже, - все ж навпаки. Здоров’я людей та дітей гіршає, кількість населення зменшується, сама природа, неначебто втомилася від людей, а про моральність людських душ в суспільстві, навіть, не потрібно говорити, - відкрий кожну серйозну газету або проглянь правдиву інформаційну програму і ти зрозумієш, що там все сказано – тотальний занепад.

Як би мені, друже, хотілося, щоб душа людини дійсно була творінням Вищого Розуму! Але, на превеликий жаль, це зовсім не так. Ми з тобою, друже, є свідками того, що в світі існує (і існувала) величезна кількість людських душ, неначебто створених для того, щоб підтвердити таку думку. Про них можна впевнено сказати, що вони далекі не лише від творіння Вищого Розуму, а й від розуму людського, звичайного.

Беззаперечно, друже, немає ніякого гріха в тому, що багато людей з часом прийшло до віри в божественне творіння людської душі. Це історично благородна віра. І людство ще довго буде сповідувати цю віру. Але, на мій погляд, більш благородна справа – знати, що душа людини, як і сама людина - це найвеличніше творіння Природи, яка весь час має удосконалювати себе та, віддячуючи Природі за її ласку, удосконалювати і її. Це єдиний шлях, який дає можливість нам виправдати свою назву, як людини-розумної, та просвітити розумом свою душу, і укріпити віру в те, що лише цей шлях надасть нам можливість стати творінням Вищого Розуму.

І якщо тобі, друже, випаде вдача вивчити та зрозуміти шлях цього творіння, вважай свої знання рівноцінними істині. Користуйся ними сам в своєму житті, - вони тебе ніколи не підведуть; даруй їх своїм друзям, - вони тобі будуть вдячні; заповідай їх своїм нащадкам, - ці знання допоможуть їм продовжити людський рід та обезсмертити його.

Одну думку з цього приводу хочу тобі, друже, подарувати не вкінці цього листа, як зазвичай, а на початку, хоч чекає подарунок тебе і там. Ніколи не забувай про віру, яка приведе тебе до знання істини. А тим більше, ніколи її не паплюж. Бо, втративши віру, ти швидко втратиш не лише саму істину, а навіть шлях до неї. А щоб тобі було легше визначити чи дійшов ти до розуміння людської душі – прислухайся до себе, - чи укріпилася твоя віра, чи вона стала немічною? Наше життя гартує лише істинну віру.

Тож, любий друже, в цьому листі я буду завершувати свою відповідь на питання «Хто є людина?», і буду вести мову лише про душу людини, захищаючи її від всіляких напастей.

Я хочу тебе впевнити в тому, що душа людини є субстанція матеріальна, є безсмертною та вічною настільки наскільки безсмертні та вічні справи людини та пам’ять про неї. Я познайомлю тебе, друже, з корисними, зрозумілими думками, які покажуть тобі дорогу до істини. Але пройти до неї ти зможеш лише сам.

Мій шановний друже, якщо ти ретельно проаналізуєш вже відому тобі інформацію про душу людини, то легко помітиш, що небагато знайдеться інших тем де б існувало стільки різнобарвних поглядів, таємності, навіть, містики, досить безпідставної невизначеності. До сьогоднішнього дня ця проблема породжує величезну кількість суперечок, а деякі факти, які трапляються в житті людей, ставлять в безвихідь навіть відомих авторитетів від науки, які неспроможні ці факти пояснити.

Про розмаїття якостей людських душ годі й говорити, - межі тут настільки широкі, що знайти якийсь загал здається ділом безнадійним. Наша людська історія знає, що вони, за наслідками діяльності людської душі, можуть бути від звірячих до божественних.

Досить часто публічні обговорення проблеми розуміння суті людської душі завершуються не її вирішенням, а породженням нових проблем, що створює враження безладу чи то в самій природі взагалі, чи то в поглядах людей.

Але я хочу тебе, друже, обнадіяти, - адже для того, щоб навести порядок в своїх поглядах, не варто боятися безладу у чужих. Ти сам досить швидко дійдеш висновку, що ті всі погляди, якими б вони не були, навіть і не безлад, а лише відповідний етап розвитку (або занепаду) душ відповідних людей.

А потім, друже, дійдеш висновку, що в решті решт ті погляди не такі вже й чужі, - бо ти, друже, про них знаєш. І через їх знання вони вже належать і тобі, незалежно від того погоджуєшся ти з ними чи ні.

І на останнє, друже коли ти наполегливо будеш задовольняти свою допитливість та цікавість, то обов’язково дійдеш висновку, що проблема розуміння суті людської душі, то зовсім і не твоя проблема. Бо твоя проблема в одному – пізнати та зрозуміти лише свою душу, - адже весь мир до тебе приходить лише через її світло.

Все, що досягає глибин твоєї душі, друже, за твоїм натхненним бажанням кожної миті, все, що вона поглинає з навколишнього багатомірного світу і без твого бажання, або, навіть, всупереч йому, завжди набуває тональності кольорів твоєї душі, становиться її невід’ємною частиною, інтегрується (на молекулярному рівні!) з наявною в твоїй душі інформацією та використовується в твоїй діяльності в міру потреби, якості та важливості.

Лише з цієї причини, друже, ніхто не може знати наші душі краще за нас самих, якщо ми не позбавлені можливості мислити та пізнавати. І ніхто не може відчути наші душі краще за нас самих, якщо ми володіємо своїми почуттями. Ось чому, друже, всі мої роздуми, уявлення, твердження та висновки, з якими я тебе знайомлю, говорять, в першу чергу, лише про мою душу, про моє розуміння і про мої почуття.

І в цьому – моя правда, друже. Сказати ж її про твою душу краще за тебе, як ти розумієш, я не в змозі, як би я цього не бажав.

Гадаю, друже, що такі роздуми впевнять тебе в тому, що я уникну неправди, навіть випадкової, відповідаючи на твоє питання. І в нашій подальшій розмові ми надійно будемо захищені від непорозумінь та суперечок, а залишимо місце в нашому листуванні лише дискусіям.

Але повір, друже, що і для неї в моїй відповіді я залишу місця дуже мало, - бо найкраще його віддати істині, що я і намагаюся зробити. Адже вона єдина в світі має силу зберігати, зупиняти і, навіть, повертати час, а з ним і все інше, як своїм володарям, так і підлеглим. До речі, лише в цьому є сенс багатостраждальної справедливості, якої прагне людство.

Тож, не будемо, друже, засмучуватися, коли нам не вистачить хисту та сили заволодіти істиною в нашій проблемі, бо гідно віддатися їй не менш благородна справа. І користі отримаємо стільки ж, і не лише ми.

Любий мій друже, тяжким шляхом йде людство до розуміння суті людської душі. Дуже тяжким. Старі, і не дуже старі релігійні легенди доносять до нас відомості про те, що часто, дивлячись як ганебно живе людство, Бог неодноразово мав намір за краще знищити все своє Добре праведне творіння, заради позбавлення можливості існування Злого неправедного. Але, як бачимо, в решті решт до сьогодні він зупинився на гуманному рішенні – пославши на землю своїх апостолів навчати людей жити за Божими законами та надихнути цим самим в кожну людину Божий дух, навчити людей змалку відрізняти добро від зла, творити добро та перемагати зло. Як ти, друже, розумієш – це, за релігійною уявою, є принциповий шлях формування душі людини.

Не дивлячись на те, що я привів приклад релігійної легенди, він підтверджує сутність нашої проблеми та вказує на можливість розгляду людської душі з позицій сучасної науки. По-перше, не дивлячись на те, що людина розглядається релігією як Боже творіння, вона без Божого духу не є людиною-розумною. А розум людини – це в значній мірі прерогатива світської науки. По-друге, душа людини, як і тіло, за спадковістю не передається, вона від народження має лише потенційну можливість всотувати в себе навколишню інформацію, (за релігією - інші душі, в тому числі і Божий дух). По-третє, щоб людина мала світлу душу, її необхідно виховати, навчити, (за релігією - «вдихнути Божий дух»).

Але найцікавіше, друже, попереду. Не дивлячись на те, що з тих древніх подій створення людини, пройшло чимало часу, люди ненабагато навчилися жити краще. І в якісній сутності людських душ стоїть величезна прірва між тим, які вони є насправді і тим, які вони мають бути за вченням апостолів. До речі, і світська наука та виховання не можуть заповнити цю прірву належним чином, не знаходячи для цього відповідних методів.

Чому так? Невже це результат того, що душу людини, як вважається, ніхто не бачив і вона невидима? Але ж в світі існує дуже багато речей, які занадто малі і невидимі оком людини, але добре вивчені наукою. То хіба душа людини не варта такої уваги та шани? Можливо, друже, і ти будеш рахувати її лише релігійним об’єктом, але зваж на те, що сама релігія спонукала і спонукає людей шукати шляхи до істини і йти до неї, бо це все рівно, що йти до Бога. Тож, як бачиш сам, немає ніякого сенсу сперечатися релігійним та науковим поглядам щодо вирішення пріоритетів пізнання людської душі. Тим більше, що знання істини ніколи не приводить до суперечок, - адже їх живить лише наше невігластво.

Мій друже! Наука та релігія, я вважаю, досить давно зупинилися на платонівському розумінні душі. Душа людини разом зі свідомістю, думками виведена Платоном за межі природної сутності матерії та розміщена у Світовій Ідеї, яка, на його погляд, пронизує Всесвіт. І без якої нічого не може проявитися. Дещо пізніше цей висновок великого мислителя був покладений в основу обґрунтування єдинобожжя та пояснення всього, що відбувається в людині, її свідомості зовсім не за законами розвитку логіки природи та розуму людини, а шляхом откровення, тобто навіянням зверху, яке йде від Бога.

Звичайно, друже, я впевнений, що ти розділиш зі мною думку про те, що люди мають бути вільні у виборі своїх поглядів. Але в разі, коли вони помилкові, користі від них мало. Бо від помилок вона (користь) більш виключення, ніж закономірність. Тож, друже, якщо припустити, що душу людини немає можливості побачити, то не бачити результатів її діяльності не зможе хіба що сліпий, - але, навіть, він зможе їх почути. Скажи мені, друже, з чого видно, що тіло живої людини має душу? В чому проявляється душа людини? З чого розпочинається цей прояв? Мабуть початком прояву наявності душі у людини необхідно рахувати можливість сприймати світ через органи чуття. Емоції, почуття, мислення – також прояв душі людини. Мова людини, діяльність, включаючи результати цієї діяльності, що вельми цікаво, також мають бути віднесені до прояву душі людини.

Цілком справедливо буде віднести до прояву душі, як вимовлене людиною слово, так і невисловлену думку, написану книгу, побудований дім. І якщо ми з тобою, друже, побажаємо, то все вище перераховане може бути віднесене до форми прояву душі, зміст якої конкретний та очевидний.

Для природи взагалі немає ніякої різниці в якій формі існують речі, (наприклад, будинок) - в білках пам’яті кори головного мозку архітектора, в паперових кресленнях, в електронних носіях комп’ютеру, в пластикових моделях, чи він реально побудований, - бо чисто технічна справа людини перевести одну форму існування прояву душі людини в іншу.

Як ти, друже, вже зрозумів, душа людини, - це не річ в самій людині, яку можна десь помістити або відшукати, це – діяльність людини. Діяльність по переведенню однієї форми існування матерії в іншу, в якій людина має потребу. Ось чому душу людини ніхто не бачив і ніколи не побачить, як якийсь дух, невидиму силу, на кшталт полтергейста, про що полюбляють охочі до сенсацій та гострих відчуттів занадто «творчі» особистості.

Дозволь, друже, привести декілька узагальнюючих аналогій. Якщо людину порівняти з рікою, то душа людини, - це її течія, а якщо порівняти її з музичним інструментом, то душа людини, - це мелодія цих інструментів. Як бачиш, друже, сам, слова «душа», «течія», «мелодія» є іменниками, але вони пояснюють не речі, які можна десь розмістити, побачити, взяти до рук, а відповідний рух, діяльність.

Але вести мову про душу людини, як діяльність людини, про її зародження, розвиток та властивості - це справа цікава, змістовна, корисна і завдяки цьому – благородна. Але про це дещо пізніше.

Якщо ж, друже, ми з тобою хоч на мить уявимо душу та свідомість людини як нематеріальні складові нашого тіла, - ми ніколи не дійдемо до істини, не знайдемо об’єднуючого (або роз’єднуючого) природу та людину ланцюга. І будемо знаходитися в тупику протиріч та абсурді, які живлять людське невігластво та дикунство в поглядах на душу людини.

В разі ж прийняття нами, друже, релігійного уявлення про душу людини за істину, ми, навіть, не дійдемо в своїх роздумах до абсурді, а залишимося в благородній вірі, але лише на шляху до істини.

І лише йдучи через віру до знань процесів утворення людини, як мислячої, розумної істоти, йдучи до вивчення та знання процесів утворення людської пам’яті, вивчення значення інформації, яка діє на людину, аналітичної діяльності мозку, мислення, розкриття механізму людської свідомості та почуттів людини на молекулярному, клітинному та вищих рівнях організації життя людини та людської цивілізації дають можливість послідовно досягти вірних поглядів.

Любий друже! Звичайно цей лист до тебе значно затягнувся в часі та просторі. Але сприйми це, як виключення. І я сподіваюсь, що твоя цікавість до проблеми значно переважить втому та нудьгу і ти мого недоліку не помітиш. А коли помітиш, то віднеси його на рахунок самого процесу мислення, - основи нашої душі та врахуй наступне.

Вочевидь, що воно (мислення) відбувається не миттєво, а потребує певного часу, який необхідний для здійснення, як фізіологічних, так і психічних процесів, які взаємозалежні між собою. Звичайно, тут має місце алгоритм процесу мислення: сприйняття людиною зовнішньої або внутрішньої інформації та її енергії; накопичення, відбір, систематизація, запам’ятовування інформації; кодування інформації в білках пам’яті; аналіз та її оцінка; формування висновків, цілей та завдань на перспективу; формування психоемоційного почуттєвого супроводу сприйняття, аналізу та запам’ятовування інформації; вплив інформації на фізіологічні процеси організму; вплив інформації на діяльність людини, реалізація її енергії; створення особистої енергетично-інформаційної системи, як основи інтелектуального центру мозку людини, її «банку знань» - інтелекту.

Якщо, друже, уявити, що в мозку людини є зони та центри згаданих етапів алгоритму мислення, то неважко уявити послідовність та паралельність руху по ним нервового імпульсу, від первинної інформації, яка діє на людину, так званого біоструму. І створюється він винятково, як відповідь на енергію діючої зовнішньої інформації. Цей первинний біоелектричний струм мало чого був би вартий для людини та формування її душі, коли б він не ніс на собі закодоване у відповідних звуках або образах слово, яке завдяки багато тисячолітній історії людини увібрало всю інформацію про Всесвіт. Людина, як свідома істота, розпочинається лише зі сприйняття та випромінювання слова.

Рахуй, друже, людське слово елементарною формою існування душі людини, і ти помилки не допустиш. Слово можна назвати кодом людської душі. Якщо властивості нашого тіла закодовані в генах, то властивості душі – в словах. І якщо перші розвиваються з часом в цілком реальні форми та властивості тіла, то другі – в цілком реальні дії людини.

Таким чином, друже, є всі підстави вважати слово визначальним звуковим, світловим та образним кодом нашої душі, який легко трансформується в нервовий імпульс в процесі мислення, та в якому зберігається вся існуюча в наявності в людській пам’яті інформація. Воно і є елементарною часткою, матеріальною основою, головною формою існування людської душі. Крім слова, душа людини може проявлятися і в формі образу, звуку, жесту, любому творінні людини. Але в решті решт ці форми трансформуються в слово і існують в слові. Цілком зрозуміло, що слово, яке існує в людській пам’яті, теж може бути легко переведене людиною в звук, образ, жест в процесі діяльності. По суті вся свідома діяльність людини це і є трансформація Всесвіту в слово або трансформація слова у Всесвіт, що і визначає зміст нашої душі. Особисто я, друже, вважаю, що поза межами цього космічного явища, людської душі не існує.

Звичайно, друже, ти мені зауважиш, що не лише слова наповнюють нашу душу, а більше наповнюють її радість та смуток, любов та ненависть, справедливість та лукавство, сміливість та страх, добро та зло. В наших душах постійно присутні різні почуття та переживання, - віра чи розпач, гордість чи сором, хвилювання чи спокій. То чи можна уявити душу людини без невидимих та хвилюючих почуттів? Мабуть, вона буде схожа більш на мумію,ніж на живу людину

І ти будеш повністю правий, друже. Почуття наповнюють нашу душу точнісінько так, як море наповнюють хвилі, - спокійні чи бурхливі, лагідні чи грізні, сяючі чи тмяні, мовчазні чи ревучі. Але замислись, друже, сам – чи можуть бути наші почуття безсловесними? Спробуй сприйняти, виразити або зрозуміти свої почуття без слів, і в тебе нічого не вийде. Бо відчувати це теж саме, що й мислити, розуміти. Різниця лише в тому, що процеси наших почуттів розпочинають свій шлях в самих древніх нервових центрах, які були створені природою раніше, ніж з’явилася людина та людство і які передаються нам за спадковістю. А закінчуються вони в структурах, які створюються на протязі життя людини, а можливо кілька років, днів та годин тому.

Ми розпочинаємо відчувати світ тілом і лише згодом – душею. Почуття наші розпочинаються на рівні підсвідомості, проходять шлях давно утворених рефлексів, стереотипів, без глибокого аналізу роздумів та сумнівів, і сприймаються нами, як саме собою зрозуміле, досить часто як істина. І лише згодом, через значний проміжок часу, від хвилин, годин до років, після глибокої аналітичної діяльності мозку, порівнянь, висновків ми формуємо уявлення, які найбільш реально відображають наші почуття, та які слугують нам за порадників у життєвих ситуаціях. До речі, друже, лише це є причиною того, що одні і ті ж самі події сприймаються різними людьми по-різному, викликають різні почуття, багатство яких робить мислення та сприйняття світу людини також багатим.

На мій погляд, друже, емоції, почуття та переживання завбачлива природа створила людині в першу чергу для формування її розуму. Його легко уявити собі, як консолідований інтеграл всіх почуттів людини, - основу бажань, мрій, задумів, планів, які спонукають та визначають реальну діяльність людини. Це він і є найважливішою характеристикою якості кожної живої душі і проявляється у всіх вище названих формах, але в решті решт він перевтілюється в форму слова.

Сподіваюсь, друже, ти впевнився у вірності поглядів на людські почуття, які я тобі запропонував. До речі, їх легко можеш перевірити на своєму власному житті, якщо будеш уважний та відвертий до себе.

Вважаю, друже, тебе зацікавлять пояснення таких широко відомих явищ, як прояви душі уві сні та «відокремлення душі від тіла», про зв’язок душі з «потойбічним, паралельним світом», про властивості душі «передбачати майбутнє людей», тощо. Тобто, мова йде про ті речі, які досить часто лежать в основі популярної літератури, різноманітних психологічних трилерів, жахів, магії, віщунства, астрології, і тому побідних «чудес». Живлять їх в основному багата людська фантазія, часто невігластво, а то і відверте шахрайство. Але не лише вони.

Уяви собі, друже, що у всіх цих випадках мова йде, як правило, про віру в ці речі і не більше. Необхідно взяти до уваги, що релігійна віра відкидає таку можливість людських душ та відносить її на рахунок впливу на людину «диявольських сил» та їх намагання «заволодіти» душею людини. І, звичайно ж , релігія пропонує реальний ефективний шлях боротьби з цим дияволом (злом), - це щира віра в Бога.

І якщо ти, друже, сповідуєш релігійні уявлення, то я тобі скажу, - кращого шляху боротьби зі злом, кращого шляху захистити свою душу від вищеназваних примар не існує, - йди ним і ти помилки не зробиш.

Але якщо ти, друже, відносиш себе до людей, які самі шукають істину, а не лише в неї вірять, та хочуть пізнати її, то з приводу вищеназваних властивостей та проявів людської душі візьми собі за подарунок наступну думку.

Маючи уявлення про душу живої людини, які я тобі щойно повідомив, скажи мені, друже, як ти вважаєш, що з нею (душею) відбувається, коли людина помирає? Невже тобі на думку спаде уява про те, що гине разом з людиною все, що вона зробила, сказала, створила, залишила після себе? Адже лише це було формою прояву душі живої людини. Невже ти будеш рахувати померлою її душу, коли людина залишила після себе прямих своїх нащадків? Адже вони є безпосереднім найбільшим матеріальним доказом, втіленням, продовженням життя її душі. Невже ти будеш вважати, що душа людини загинула разом з тілом, коли вона залишила людству в спадщину свої думки та справи в книгах, художніх полотнах, в науці, архітектурі, в музиці, в інших матеріальних формах? Чи можливо, ти будеш шукати якусь нематеріальну енергетичну невідому субстанцію, яка непомітно для нас виходить з померлого тіла невідомим чином та зникає в невідомому напрямку?

Якщо ти підеш, друже, цим шляхом пошуку істини та роздумів, то знай, що він безкінечний та без результативний, - ти людству нічого нового та корисного не скажеш. Тобі час знати, друже, таку істину, той, хто шукає невідомо що, невідомо де, як та коли, то він лише їх і знаходить. Візьми, друже, цю істину, як мій подарунок, - згодом ти будеш мені за неї вдячний. А трапиться нагода – отримаю і я твого подарунка.

Я пропоную, друже, уяву про безсмертність нашої душі будувати на давно вивчених людством законах. Не намагайся уявити потойбічний світ тьмяним, мертвим, страшним, де вічно страждають гріховні душі померлих людей. Не намагайся уявити царство небесне, як райські кущі, в якому у вічності відпочивають та ніжаться праведні душі також померлих людей. То є уявлення мудрих людей заклопотаних своєю подальшою участю після смерті, ніж людей, які шукають істину та заклопотані участю живих. Адже істина і в цьому випадку, як завжди, знаходиться посередині – і «ад» і «рай» знаходяться на землі, поміж нами, живими людьми. Це ми, живі, «створюємо» для душ померлих людей або одне або інше і відбувається цей процес дещо іншим шляхом, ніж описують його стародавні легенди та сучасна фентезі-література.

Ти, друже, добре розумієш такі елементарні і водночас явища природи, як кругообіг води, енергії, хімічних речовин та елементів, тощо. Тепер уяви собі, друже, що існує в природі таке цікаве та маловивчене явище, як кругообіг інформації. Нашої людської інформації, як біологічних об’єктів, закладеної в генетичному та інтелектуальному коді. І коли кругообіг інформації генетичного коду досить достовірно описує біологія, генетика, - людство має досить глибокі знання в цій сфері, то знання кругообігу інформаційно-інтелектуального коду у людства знаходяться на середньовічному рівні, як я вважаю.

Звичайно ж, це ганебно для цивілізації взагалі. Головним змістом вивчення кругообігу інформаційно-інтелектуального коду людини є вивчення закономірностей розвитку та удосконалення людської душі. То чи не бажаєш ти, друже, зайнятися цією благородною справою вивчення цього явища та сказати своє корисне слово людям? А сказати тобі буде що, бо нива ця лише підготовлена для засівання.

Можливо, друже, в своїх майбутніх роздумах та пошуках ти знайдеш місце думці про те, що кругообіг інформації можна розглядати як циклічний та багаторівневий процес. На першому рівні йде поглинання людиною навколишньої інформаційної енергії; на другому - створення особистого інформаційно-енергетичного коду людини, переробка інформації, створення нової, тощо; на третьому - випромінювання інформаційно-енергетичного коду людини та його формалізація у часі та просторі; на четвертому – аналіз корекція особистої інформації.

Таким чином, друже, якщо ми уявимо собі, що душа живої людини, це, по суті, продуктивний рух інтелектуальної інформації, то цілком логічно зробити висновок, що після смерті людини, вона залишає світу свою реальну матеріальну формалізовану інформаційну систему, як результат діяльності душі та як її очевидні частини. Вважаю, друже, що лише в цьому полягає безсмертність душі людини, як системи матеріальної. Не дивлячись на те, що в уяві людей поняття «дух, душа» помилково асоціюються з чимось нематеріальним, над свідомим явищем.

Інформаційно-енергетична інтелектуальна система кожної людини створюється тривалий час спільно з аналогічними системами інших людей, в їх соціумі. Вони завжди взаємопов’язані і проникають одна в одну. І в цьому немає нічого дивного, адже людина стає людиною розумною лише серед людей. Взагалі, друже, можна достеменно стверджувати, що людство має єдиний інтелектуальний код, певною частиною якого оволодіває кожна людина в тих чи інших об’ємах та якостях. Завдяки спілкуванню між людьми, інформаційно-енергетичні системи людей дуже пов’язані між собою. В той же час, друже, душа кожної людини глибоко неповторна. Бо лише вона одна має особливості, які притаманні лише їй: почуття, знання, здібності, характер, уміння відтворювати задумане та інші.

Враховуючи вищевикладене, друже, логічно зробити висновок, що найменша згадка про померлу людину викликає ситуативно в думках або опосередковано через її, скажімо, твори, літературу та створює у будь-якої живої людини відчуття спілкування з померлим. Це природній вплив інформації на людину. Враження від спілкування з такою інформацією може бути настільки сильним, що люди можуть відчути, наприклад, голос померлої людини, або побачити її образ. Це і лежить в основі, як правило, численних прикладів «зустрічей» з душами померлих людей. До речі, всі живі люди завжди реально спілкуються з душами померлих людей тільки-но звертаються до залишених ними формалізованих інформаційних систем незалежно від їх форми та змісту. І в цьому немає нічого надприродного.

Люди з покоління в покоління передають свій інтелект та свої справи у різних формах, які можна вважати формами збереження людської душі. І коли ти, друже, чуєш про те, що людина в якусь справу вклала свою душу, то май на увазі, що це абсолютно вірно, - бо іншого просто не може бути. Адже кожна справа людини – то і є формалізована частина її душі, а праця людини може бути визначена як процес формалізації, тобто «виходу» душі з тіла. І якщо ти уважно читаєш мого листа, то маєш можливість уявити це явище дуже наочно і матеріально. Кожна людина прямо таки випромінює навкруги себе величезний об’єм інтелектуального коду, завдяки діяльності своєї інформаційно-енергетичної системи у самих різних формах. Бо це випромінювання і є життям. Не бачити тобі цього та не розуміти, друже, вже не можна.

А в творчої людини, друже, душа виривається з тіла, як тільки може. Бо енергетична продуктивність інтелектуального коду творчої людини настільки потужна, що утримати її слабке, індиферентне до нього тіло не може, з причини високої різниці потенціалів між створеною інформаційно-енергетичною системою людини та інформацією, яка знаходиться за межами людини. Взаємодія енергій цих інформацій, друже, може породжувати не лише «вихід» душі із тіла, але й зворотній процес. Хочу запропонувати тобі, друже, деякі думки з цього питання.

Чи звертав ти увагу на те, як часто ми реально спілкуємося з душами різних людей, в тому числі і померлих? Це, навіть, уявити собі важко. Але ми, як правило, не замислюємося над цим і не придаємо цьому повсякденному явищу ніякого наукового та філософського значення.

Поспілкуватися, скажімо, з душею рідної померлої людини завжди можливо дуже легко через спогади нашої пам’яті. До речі, це такий же спосіб спілкування з душею людини, як і тоді, коли вона була б жива, але не знаходилась поруч. Добре знаючи її, ми можемо уявити собі, що вона нам відповість на наші запитання, або що вона захоче запитати у нас. Ми можемо (!) отримати від неї поради, застереження, прохання, що можливо, навіть, уві сні. І в цьому немає ніякої містики. Бо головну суть у спілкуванні взагалі відіграє взаємодія інформаційних систем. І досить часто немає ніякого значення в якому стані знаходиться джерело інформаційних систем, бо найголовніше – це її зміст, вплив, що і визначає подальший розвиток та удосконалення нашої душі, її діяльності, перебігу інформації та її формалізації.

Скажу тобі, друже, більше, - все наше життя – це розвиток душ давно померлих людей. Це вони нам передали і передають до сьогодні всю нашу історію. Відкриваючи книгу, ми відкриваємо для себе, в першу чергу, душу її автора. Через героїв, яких він нам пропонує, природу, явища, події, які він описує, через форму твору, його ідею, через все, що ми можемо сприйняти, побачити або відчути, ми спілкуємося з душею автора книги та з душами його героїв дійсних чи віртуальних.

І ніхто і гадки не має вважати це за містику, - бо це природна споконвічна властивість інформації накопичуватися в нашій пам’яті, змінюватися під впливом бажань та необхідностей, передаватися наступним поколінням, використовуватися в нашій діяльності. Рух цієї інформації (формалізованої інтелектуально-енергетичної системи душі автора книги, в нашому прикладі) і є рухом душі до тіла. Взаємодіючи з інформацією, яку ми вже маємо в своїй інформаційно-енергетичній системі, нова інформація впливає відповідним чином та становиться частиною нашої душі, навіть, у випадку, якщо ми з нею і не погоджуємося.

Ти, друже, добре знаєш, що багато рослин взимку існують у формі насіння, а тварин – у формі яєць. Так і душа людини, - вона поза межами нашого тіла існує у вигляді речей самої різної форми та змісту, створених самою людиною. Різниця лише в тому, що людина має тіло, умови життя якого створює душа. Звичайно ж, тіло і душа людини пов’язані між собою і є, в принципі, єдиними. Але людина навчилася свою душу втілювати в речі, відділяти її від себе у різних формах і, навпаки, сприймати. Інтелектуальна інформація, як основа душі людини, головна її складова частина, також легко може бути відділена від нашого тіла, скопійована з білків пам’яті, збережена у різних формах та передана наступним поколінням або іншим людям.

Звичайно, частина інтелектуальної інформації, яка набуває поза межами тіла конкретних форм та змісту не може характеризувати всю душу людини, а лише її частину. Це говорить про те, що душа людини, на відміну від тіла, має дискретний характер, виникає не відразу, а наповнюється поступово, розвивається та інтегрується. Для нас, друже, важливо зрозуміти сам принцип кругообігу інтелектуальної інформації, значення тіла людини в цьому процесі, формування особистої інформаційно-енергетичної системи людини, по суті, формування душі людини, формалізація цієї інформації в процесі діяльності людини, копіювання інтелектуального коду людини, надання йому певних форм та змісту, які ж, звичайно, можуть знаходиться поза межами тіла людини. Але не будемо забувати, що і тіло людини теж може знаходитись поза межами своєї душі. А при нашому народженні, друже, наша майбутня душа знаходиться завжди навкруги нас у вигляді інтелектуальної інформації, яку ми будемо сприймати, накопичувати, переробляти, копіювати та випромінювати. Навкруги нас вона залишається і після нашої смерті.

Що ж є рушійною силою існування людської душі запитаєш ти мене, друже? Що примушує її працювати, творити, радуватися та страждати? Лише одне – енергія інформації, яку отримує людина, енергія інформації, яку людина має та різниця їхніх потенціалів. Якщо остання буде мати нуль, то з нашої голови не впаду жодна волосина, а наше тіло не зрушиться з місця ні в якому випадку. В разі певної величини, наше тіло повністю їй підкорюється і, намагаючись утримати рівновагу, змушене цю енергію або накопичувати чи випромінювати в будь-якій формі, переробляти чи передавати її іншим людям, або знищувати. Цілком зрозуміло, що активність, швидкість та якість роботи нашого організму, його душі повністю залежить від змісту інформації, її можливості, можливості сприйняття та багатьох інших властивостей, які врешті решт інтегруються людиною в енергію необхідностей. Це вона спонукає нас, друже, здійснювати те, що ми здійснюємо.

Як бачиш, друже, природа виникнення необхідності дій людини одна, але дії людей різні, навіть, при однакових обставинах та, здавалось би, при одній інформації, яка діє на людину. Чому так? Справа в тому, що душа людини має лише їй притаманний інформаційно-енергетичний код з психоемоційним, чуттєвим супроводом. Він є глибоко індивідуальний, неповторний, не підлягає ідентичному копіюванню в повному об’ємі, на відміну від генетичного. Він визначає людину, як особистість і в цьому його соціальна цінність. Без перебільшення можна сказати, що кожна людина, кожна душа є надбанням людства, а велика Душа – великим надбанням.

Завершуючи, друже, мого листа, я хочу тобі порадити вивчити шлях, яким необхідно пройти, щоб приблизити до себе правдиві уявлення про душу людини, як матеріальну субстанцію. Насамперед потребує вивчення процес денатурації білків пам’яті, мемопротеїдів людини під дією самої різної інформації. Важлива сторінка в пізнанні душі належить процесу енергетичної дестабілізації білків пам’яті та знаходження її рівноваги, що лежить в основі душевних переживань, потрясінь та душевного спокою. І, звичайно ж, неможна обійти тему удосконалення людської душі, пошук гуманних природних шляхів цього процесу, що відкрило б можливість людству дійсно позбутися багатьох вад, як духовних, так і фізичних. Є всі підстави вважати, що цей шлях лежить лише через удосконалення особистості, через формування людської душі, у її вихованні та самовихованні, через створення належних для цього умов, - це і є благородний шлях вирішення всіх проблем людства. Це і є благородний шлях вирішення і проблем твоєї душі, мій друже.

О. Данильченко