Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Про вічність духу людини















Архітектура

Здоров'я

Новини

Історія Сватове

Природа

Статті

Форум

Фото Сватове

Чат

Повернутися на головну сторінку служби

  Останні статті та публікації

Данильченко О.Ф. "Листи мого друга"

Про вічність духу людини

Вітаю тебе, мій друже!

Ти щиро висловив своє занепокоєння тим, що свідомість людей, Їх думки, мислення, все те, що становить дух людини, я відношу до категорії матеріального. Таким чином поняття ідеальності, ідеї, наявності їх в природі заперечуються як саме собою зрозуміле. Ти пишеш, що така точка зору може привести до сприйняття людської особистості чисто як біологічного організму, бездуховного об'єкту, що знецінюється саме питання духовності, а з ним і самої людини.

Заспокойся, любий друже! Моя думка не більше хибна, ніж та, яка вважається загальноприйнятою сьогодні. Давай поміркуємо разом. Скажи мені, друже, коли ми вважаємо свідомість людей категорією ідеальною, чи не говоримо ми тим самим, що вона ніщо? Бо ідеальне - це ж не матеріальне. Коли ми говоримо, що духовність людини, її ідеї, думки, мислення, - категорії ідеальні, чи не вважаємо ми, що вони також ніщо? „Ідеальний” підхід до визначення духовності людини, її свідомості приводить до їх заперечення, як чогось сущого. А чи не краще, бо вірніше, визначити дух, ідею, думку, свідомість тим, чим вони є на самому ділі - які мають абсолютну матеріальність і мають форму слова?

При такому підході до справи, друже, ми дійсно будемо утверджувати вічність духу людини, бо матерія вічна і не зникає безслідно. А коли нам на це хтось скаже, що вічність духу людини, як ідеальної субстанції, вже давно проголошена релігіями світу, то ми відповімо, що так і повинно бути, бо попереду знань завжди йде віра і тільки після неї - знання, яких з споконвіку прагнуть люди, та яких прагнеш, до речі, і ти. Зрозумій мене, друже, вірно вічність духу людини, уявлення про яку базуються на вірі, дає можливість сумніватися в її наявності, відчувати та мати можливість вибору свободи в прийнятті своєї особистої іншої точки зору. На перший погляд така свобода - благо для нас. Але це обманлива думка. Бо вона надавала і надає можливість деяким людям не турбуватися про свою духовність, що приводить до негативних наслідків. Якщо ж розуміння вічності духу людини базується не на вірі, а на знаннях, то дійсно, люди свободу вибору загублять (до речі, вони загублять тільки хибне уявлення про свободу, бо в дійсності свободу від вічності духу ще ніхто не отримав).

Але люди знайдуть безпомилкове уявлення про свій дух, включаючи його майбутнє, та майже безпомилкове уявлення про свої дії вже сьогоднішнього дня. А це вже не так і замало.

Як ти, друже, бачиш з написаного, я нічого не маю проти віри у вічність духу людини, як ідеальної субстанції. Я тільки стверджую, що вічність духу людини реально існує, як субстанція матеріальна з випливаючими наслідками. Це я мушу сказати, друже, тобі, знаючи твоє нестерпне бажання віддавати перевагу знанням.

Любий друже! Твоє наступне запитання про те, що ж мусить робити людина, яка буде знати про вічність свого духу, своєї свідомості, свідчить про добре розуміння проблеми. Але ти ще повинен знати, що твоя свідомість, духовність твоя належить не тільки тобі, рівно як і те, що ти користуєшся не тільки своїм духом. Абсолютної власності на свою свідомість ніхто не має, хоч кожна людина сама несе за неї повну відповідальність. Але ми маємо повне право на втручання в нашу свідомість, яким до речі, часто-густо не вміємо користуватися, або не хочемо, пропускаючи до свого мозку речі шкідливі та безкорисні, приймаючи їх за незаперечну істину, або ставимо непрохідні перепони речам розумним та корисним. То ж відповідь, друже, існує єдина на твоє запитання - необхідно постійно вдосконалювати свій дух, свою свідомість, пам'ятати, що вони надбання не тільки твоє, а й людства. І в першу чергу рідних, близьких людей, друзів, знайомих, а також і незнайомих людей, серед яких ти знаходишся.

Ти, друже, вже неодноразово переконувався, що основою нашої свідомості, мислення є знання, без яких важко уявити собі духовно збагачену людину. І я, друже, радий за тебе, що ти наполегливо домагаєшся знань, крок за кроком йдеш по цьому тернистому шляху, доводиш істинність слів про те, що дорогу осилить ідучий.

Крім того, що я сказав, необхідно кожного дня робити дві речі - боротися проти зубожіння і боротися зі всякою випадковістю, що стереже нас на кожному кроці.

Про ці цікаві речі я тобі розповім в слідуючи листах, а цей буду закінчувати словами славнозвісного Сенеки, який сказав, що ніякі знання не роблять досконалою людину так, як знання добра та зла, - будемо пам'ятати це.

О. Данильченко