Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Сторінки: 1.  2.  3.  4.

Первомайськ Сватівського району

(четверта сторінка)

Автор інформації про Первомаськ, Усов Володимир Леонідович

Історична довідка села Первомайськ Сватівського району Луганської області Україна

Подивитися Первомаськ на карті Сватівського району

6. В наших пращурів у великій шані були церква й школа. Вважалося, що „грамотність” є надійною запорукою майбутнього життєвого успіху.

Кожен козак, перш ніж прилучити свою дитину до якогось ремесла, намагався спочатку „навчити її грамоти”. За власний кошт, використовуючи всяку сприятливу для цього можливість, він наполегливо здійснював свій намір. На той час проблема народної освіти в хуторі полягала у бракові вчителів та шкільних приміщень. Для їх розв’язання козацька громада залучала мандрівних дяків-вчителів та будувала шкільні хати На рубежі другого і третього тисячоліть. У пам’яті старожилів села не збереглося свідчень про початковий період народної освіти. Більш достовірні дані про це ми дізнаємося з кінця п’ятидесятих років ХІХ ст.., з часів побудови в Білоцерківці церкви.

За свідченнями старожилів Куценка І. Г., Ковальова О. К. і інших хата церковно-приходської школи знаходилася поблизу церкви. Вона поділялась на 2 половини: в одній жив дяк (псаломщик) з родиною, у другій була школа, де за довгими столами сиділи разом 3 класи школярів (30-40 чоловік). Школярами були як малі діти так і дорослі. Тоді у першому класі учили буквар, у другому - часослів, у третьому-псалтир; одноразово з другого класу навчали письму. З третього класу відбирали здібних до церковного ірмолійного співу, чим займались тричі на тиждень, зимою в кімнаті дяка, а весною на дворі, під повіткою. Випускники цього класу в подальшому співали у церковному хорі, керівником якого також був дяк (псаломщик).

Термін навчання в школі був необмеженим, а процес – важким. Навчали тоді по букво - складовому (а не звуковому) методу. Назви букв були церковнослов’янські, не а, б, в, а аз, букі, віді. Учні складали не звуки, а букви, так: букі аз – ба, віді аз – ва. В класі під час навчання стояв неймовірний гамір, кожен учень голосно читав чи співав своє власне завдання. Писали крейдою на чорних („грифельних”) дощечках (а більш заможні бузиновим чорнилом на папері). По закінченню школи випускник повинен був принести до школи горщик здобної каші, покритий хустиною. Дяк брав собі хустину, кашу поїдали школярі, а горщик розбивали на дворі на дрібні черепочки. Батько випускника угощав дяка і платив за навчання натурою, чи грошима (по домовленості).

Внаслідок ліквідації козацтва та подальшого закріпачення селян, народна церковно-приходська школа занепадає. На її місце царський уряд запроваджує земські школи з обов’язковим для виконання терміном навчання та державними програмами.

В 1893 році в с. Білоцерківка будується дерев’яне (дубове) приміщення такої школи. За традицією воно складається з жилого приміщення для вчителя та класної кімнати для учнів. За браком вчителів-фахівців навчати школярів (читати, писати, рахувати) продовжує дяк, а Закон Божий викладає батюшка.

З 1897 по 1902 рік обов’язки вчителя цієї школи виконував дяк (паломник) Веретельник Микола Якович (1879-1955 рр. ж.), Закон Божий читав батюшка Сагарда.

З 1902 року за розпорядженням „Попечителя Харьковского Учебного Округа” посаду вчителя Білоцерківської земської школи обіймає випускниця Другої Харківської жіночої гімназії Росс Лідія Вільгельмівна (1884-1978 рр.ж.). Згодом Микола Якович та Лідія Вільгельмівна одружуються і до кінця своїх днів працюють у селі вчителями. Подружжя Веретельників стає засновником родинної династії та нової генерації вчителів („інтелігенції”) на селі, на долю якої випав найвідповідальніший, найрезультативніший період просвітницької діяльності – „період ліквідації неграмотності”. Разом з такими вчителями-односельцями, як: Лозова Емма Іванівна, Хміль Мотря Григорівна вони, одночасно з навчанням дітей, вечорами навчають дорослих читати і писати, працюють у хатах-читальнях, керують драматичними гуртками, тощо.

За свідченнями Бережного П.К., Пурик А.М., Хміль М.Г. в 1927 році під загальним керівництвом Веретельник Л.В. в селі працювало 5 шкіл. Кількість учнів сягала до 400. Виникла негайна потреба будівництва нових приміщень школи.

В 1929 році в центрі села (поруч з приміщенням „земської школи”, приміщення № 1) „з куркульських хат” будується одноповерхове дерев’яне приміщення школи (приміщення №2). Одночасно на правобережній частині села розпочинається будівництво (за державний кошт) нового цегельного приміщення школи (приміщення №3),завозиться червона цегла. Та за рішенням районного керівництва (1931) цю цеглу забирають на будівництво школи №3 в м. Сватове. Натомість в центрі села, під приміщення школи переобладнують „попівську хату”, а в 60-х роках – навіть приміщення сільської Ради.

Починаючи з 30-х і по70-і роки минулого століття заняття учнів Першотравневої (початкової, семирічної, восьмирічної) школи проводились у дві зміни, в тісних, переповнених класах з хронічною недостачею відповідного обладнання та навчальних посібників. У таких умовах могли працювати тільки фанати своєї справи, які із „нічого” могли забезпечити належний рівень навчання і виховання. Як наслідок цього склад педколективу школи був швидкоплинним. Заробітчани прибували і відбували. Основну ж лямку в школі тягли місцеві вчителі. І у наш час з великою повагою і шаною односельці називають імена таких вчителів попередніх поколінь, як: Веретельник Миколу Яковича, Веретельник Лідію Вільгельмівну, Веретельник Зіну Миколаївну, Лозову Емма Іванівну, Хміль Мотрю Григорівну, Нечетайло Віру Дмитрівну, Діхтяренко Марію Андріївну, Демченко Ганну Кузьмівну, Куценко Анну Кирилівну, Бережного Петра Кузьмича, Лозову Тамару Олександрівну, Безручко Ольгу Петрівну, Усову Тамару Сидорівну, Одинцову Валентину Максимівну.

В 1974 році Першотравнева восьмирічна школа розміщувалась в 3-х приміщеннях (№1,№2 та в приміщенні сільської Ради). В ній навчалося 88 учнів і працювало 11 вчителів, з яких 9 мало вищу освіту, 2- середню спеціальну; 9 були місцевими жителями, а Веретельник З.М., Нечитайло В.Д., Бережний П.К., Лозова Т.О., Усов В.Л., Одинцова В.М.- випускниками цієї ж школи. За традицією старших поколінь крім основної роботи вчителі проводили велику громадсько-політичну роботу на селі: працювали пропагандистами, лекторами, агітаторами; бралу участь в організації концертів художньої самодіяльності, вистав; працювали депутатами сільської Ради, уповноваженими особами на виробничих підрозділах господарства (фремах, бригадах), разом з дітьми щорічно виконували значний обсяг польових робіт (полоття, збирання врожаю та ін.) Приміром, директор школи Куценко А.К особисто керувала лекторською групою, гуртком дитячої художньої самодіяльності, була організатором проведення святкових обрядів реєстрації шлюбів, народжених, проводів в лави Радянської армії та ін.

В 1983 році чинуші командно-адміністративного гатунку, спираючись на хибну теорію «неперспективних населених пунктів», вирішили заощадити 5 тисяч карбованців на реформуванні Першотравневої восьмирічної школи у початкову. Уже в січні вони лишають школу планових бюджетних асигнувань на наступний навчальний рік, а в серпні збирають батьківські збори і повідомляють свої наміри про закриття школи. Як в цьому, так і в наступному році батьки заявляють своє рішуче „ні”. Розлючені такою зухвалою непокорою „харинців” керівники району вдаються до шаленого тиску і „обробки” директора школи, вчителі і окремих батьків. В серпні 1985 року, коли всі вчителі знаходились у відпустці, а більшість батьків була зайнята невідкладними польовими роботами, завідуючий райВНО з інспектором та директором ходять по селу і збирають підписи окремих „нестійких” батьків на згоду „закрити школу”. На підставі цих „підписів” завідуючий райвно видає наказ про реформування Первомайської восьмирічної школи у початкову.

Відтоді діти середнього і старшого шкільного віку мешканців села змушені щодня їздити на навчання до м. Сватове (за 10 км., СШ №2). А вчителі „іти” на пенсію (за віком або вислугою).

З 1985 по 1989 рік Первомайською початковою школою завідувала Усова Тамара Сидорівна. Вона одноосібно вела навчання в трьох класах (середньорічна загальна кількість учнів - 10).

З 1989 року названою школою завідує Богунова Любов Володимирівна. В 2002 році в ній навчалося 19 учнів, працювали вчителями Богунова Л.В. (комбінат ІІ –ІV кл.) Цимбал Олена Петрівна (I кл.) та 3 особи обслуги (кухар, прибиральниця, оператор газового опалення).

Наші односельці старших поколінь були не тільки вправними господарями, а і вмілими організаторами свого дозвілля. Вони любили співати, танцювати, захоплювались театральним дійством. В погожу теплу днину вечорами на Хмелівці, Бондарівці, Мережківці, Борисенківці, Подоляківці, Білоцерківці змагаючись між собою та соловейком, лунали мелодійні пісні, не вгавала гармошка. То гуляла молодь на вечорницях. У святкові та вихідні дні можна було почути задушевну українську пісню у виконанні дорослих. У Хмелівських садках на дерев’яних підмостках молодь (Усов Іван, Яцина Паша, Хміль Настя, Кучеренко Ольга та ін.) під керівництвом Веретельник Лідії Вільгельмівни влаштовувала театральні вистави.

В 1929 році за кошти колгоспів „Іскра” та „Шевченко” на лівобережній частині села було збудовано 2 клубних приміщення.

Першим завідувачем сільського будинку культури ім. К.Є Ворошилова” в колгоспі „Іскра” був Пурик Олександр Григорович. Бібліотекою при цьому клубі завідувала Бондар Параска Олександрівна.

В подальшому (з 1950 по 1985 рр.) названий клуб стає провідним закладом культурно-просвітницької роботи на селі.

Кожного вечора (крім понеділка) в ньому збиралась молодь, щоб поспілкуватися, поспівати, потанцювати, зіграти в шашки, шахи, доміно, більярд, переглянути кінофільм , послухати лекцію, взяти участь у літературному диспуті, бесіді, карнавалі тощо. В клубі постійно працювали танцювальний, співочий та драматичний гуртки, проводились спортивні змагання (легка атлетика, волейбол), турніри (шахи, шашки). В ньому традиційно святкували новорічну ялинку, День Радянської армії, Жіночий день 8-го березня, День Перемоги, річницю Жовтневої революції, проводились громадсько-політичні акції (збори, сходи, урочисті вітання, зустрічі, проводи в армію, реєстрація шлюбів, новонароджених).

За вказаний вище період в клубі, на посаді завідувача, керівників гуртків (в міру своїх здібностей і таланту) натхненно працювала велика кількість осіб. Та заслуженим визнання односельців користувалися:

завідуючій клубом – Ольховий Тимофій Володимирович, Борисенко Олександр Кіндратович, Сердюк Микола Іванович, Пурик Ніна Андріївна, Козачок Марія, Борисенко Лідія Андріївна, Кравченко Іван Іванович, Остапенко Дарина Іванівна;

керівники гуртків – Веретельник Зіна Миколаївна, Нечитайло Віра Дмитрівна, Куценко Анна Кирилівна;

баяністи – Сердюк Микола Іванович, Сердюк Михайло Петрович;

кіномеханіки – Ольховий Андрій Володимирович, Борисенко Олексій Іванович. До 1987 року в приміщенні клуба плідно працювала сільська бібліотека. Починаючи з 1953 року її книжковий фонд швидко зростає. Тільки в одному 1953 році до бібліотеки надійшло 2000 примірників книжок.

В 1974 році книжковий фонд бібліотеки складав 6000 примірників. Читачів було – 750 чол. (з них 120 дітей дошкільного та шкільного віку).

В 2002 році бібліотека займала одну кімнату шкільного приміщення № 2 і мала там абонент та куточок юного читача.

Книжковий фонд налічував 8771 примірників книг та періодичних видань, читачів було 302 чол. Річна книговидача сягала 4503 примірника, відвідування 1563 чол.

З 1963 року бібліотекою незмінно завідує Борисенко Лідія Андріївна, яка користується заслуженим авторитетом і повагою односельців.

Добрим словом згадують односельці і таких бібліотекарів, як:

Шебетю Одарку Микитівну,
Ходун (Богданову) Катерину Федорівну,
Подоляку Ганну Іванівну,
Борисенко Валентина Федоровича,
Борисенко Поліну Петрівну,
Алєксєєву Анну Кіндратівну,
Колосовську Аллу Миколаївну, що працювали до 1963 року.

7. В грудні 1917 року в краї була встановлена Радянська влада. На зміну сільськії громаді приходять Ради (депутатів трудящих, народних депутатів) з відповідними виконавчими комітетами. В 1925 році Першо-Травенська сільська Рада охоплювала такі населенні пункти:

Село Першо-Травенське, хутір Попасний (існував до 1939 року), виселок Залізний („Улькове” – існувало до 1937 року). На її території мешкало тоді 2659 чол., в 1939 році – 1920 чоловік.

З 1943 по 1950 рік до Першотравневої сільської Ради відносився хутір Комсомольський, де в 1944 році нараховувалось 44 двори, в яких мешкало 165 чол. В цілому, по сільській Раді в 1946 році нараховувалось: дворів – 571, мешканців – 2098 чол.

В 1975 році по Первомайській сільській раді нараховувалось 369 дворів, в яких мешкало 941 чол. (з них працювало 324 чол). Мешканців села обслуговували фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення з ощадною касою, 5 магазинів, комплексний приймальний пункт райпобуткомбінату. І в наш час з великою повагою і вдячністю згадують односельці високопрофесійне, самовіддане і чуйне медичне обслуговування медпрацівниками Бережною Марією Панкратівною та Капустіною Катериною Степанівною.

За переписом на 1 січня 2002 року в селі лишилося 336 господарств особистих власників, з них без постійного проживання господарів було 90 дворів. (В 2004 році тільки 193 двори мали постійних мешканців).

На території сільської Ради працювали: дільниця Сватівського автодору (12 чол.), фельдшерсько-акушерський пункт (2 чол.), початкова школа (5 чол.), вузол зв’язку (2 чол.) бібліотека (1 чол.), приватні магазини: Новикова М.Г. (1 чол.), Башкатова М.І. (2 чол.), виконком сільської Ради (5 чол.).

В приватних господарствах мешканців села утримувалось: великої рогатої худоби 258 голів (з них корів 164), свиней – 331 гол., коней – 11, кіз – 73, овець – 51, кролів -143, птиці всякої – 3068 голів, бджолосімей – 18.

Суб’єктами сільськогосподарської діяльності на території Первомайської сільської громади були:

ССХП „Нібулон”, ООО „Слобожанська”, фермерські господарства „Єрмак” – Єрьоменко О.А.; „Світлана” – Кушнарьов І.П., „Ельвіра” – Таран В.І., „Сівачі” – Матвеєв В.П; „Сватівські козаки” – Давиденко В.Т., „Міні-Макс” – Сіренко, одноосібні господарства: Богданов І.В., Борзило М.С., Мищенко П.П. та інш. – всього 28 чол.

8. В 2006 році в с. Первомайськ:

А) в порівнянні з 1946 роком мешкала така кількість родин, нащадків перших поселенців.

Б) налічувалось дворів 315, з них:

З постійним проживанням господарів 173;

Без постійного проживання господарів 52;

Сезонним проживанням (дачі) 91;

В) мешкало всього 390 чоловік, зних:

Дорослих 326; Дітей до 14 років 43;

Дітей від 14 до 18 років 21;

Пенсіонерів 174;

Працездатних 152, з яких:

Працювало в селі 41;

За межами села 22

Г) у приватних господарів мешканців села утримувалось: великої рогатої худоби 142 гол. (з них 80 корів), свиней 74, коней 4, кіз 24, овець 61, кролів 32, птиці 90 голів, бджолосімей 127.

9.  Міграція населення за межі села:

А) кінець XIX, початок XX ст. Добровільне організоване переселення на «нові землі» до Казахстану (1906р.) та Північного Кавказу (річка Манич, район залізничної станції Менська); На обслуговування нової залізничної вітки Попасна, Сватове, Куп’янськ.

Б) 20 – 30і роки XX ст. Примусове виселення на Крайню Північ («Соловки»), поволжя; Втеча на шахти Донбасу та до м. Харків.

В) 50-80і роки XX ст.

Масовий відплив молоді на:

Промислові підприємства Донбасу (зокрема Сєвєродонецька, Рубіжного, Лисичанська); Освоєння надрових багатств Крайньої Півночі, Західного та Східного Сибіру, Далекого Сходу СРСР (Мончегорськ, Воркута, Нижнєвартовськ, Норильськ, Мирний, Білібіно, п-в Камчатка, о. Сахалін).

Г) кінець XX початок XXI ст. Переселення молодих сімей до міста Сватове.

P.S. Висловлюю щиру вдячність за допомогу у пошуках відповідної історичної літератури та довідкового матеріалу моїй внучці Мищенко Олені Олександрівні, внучці і правнучці вчительської династії Веретельників - Федченко Майї Павлівні, Федченко Ользі Григоровні та всім згаданим у тексті моїм односельцям і мешканцям с. Свистунівки за надання достовірної інформації про історичні події та факти, свідками яких вони були самі, або дізналися про них із родинних переказів.

Використана література, довідки та дослідження:

1. Атлас Української РСР і Молдавської РСР. Головне управління геодезії і картографії міністерства геології та охорони надр СРСР. Москва, 1962 р.

2. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Харків, „Дельта”, 1993 р.

3. Богунова Л.В. Історія села Первомайськ (рукопис), 2000 р.

4. Гужій І.О., Катренко А.М., Мельник Л.Г. та ін. Історія України від найдавніших часів до кінця ХІХ ст.. Київ, Либідь, 1991 р.

5. Історія Української РСР т. І, Київ, Наукова думка, 1967 р.

6. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України. Київ, Либідь, 2001 р.

7. Книга пам’яті України. Луганська область. Сватівський район. Луганськ, 1996 р.

8. Лисянський А.С. Кінець Дикого поля. „Донбас”, 1973 р.

9. Нагулко В.І., Артюх А.Ф., Горленко В.Ф. та інш. Культура і побут населення України. Київ, Либідь, 1993 р.

10. Тарас Шевченко. Кобзар. Київ, Дніпро, 1982 рік.

11. Довідник поштової індексації України, Київ,. 1999 р.

12. Первомайська сільська Рада. Господарські книги основних виробничих показників, 1944-2000 рр.

13. Дослідження автора: Економіко-географічна характеристика Сватівської свинофабрики Старобільського спецтресту м’ясомолочних радгоспів Міністерства сільського господарства Української РСР. С. Первомайськ, 1965 р. Довідка про населений пункт, село Первомайськ. Сватівського району Ворошиловградської області с. Первомайськ, 1975 р.

14. Краєзнавчий матеріал, зібраний автором за період: друга половина ХХ ст..

– 2008 рік.

15. Історичні карти:

- Російської держави “TABULA RUSSIA” складена за часів царювання Михайла Федоровича (1629 – 1645р.р.), знайдена в архівах м. Стокгольма, Швеція. Вона відображає склад Російської держави, її кордони (зокрема Білгородську лінію) та детальний план м. Москви часів царювання Федора Васильовича;.

- Подорожня карта “Чертеж укинским и черкаским городам от Москвы до Крыма», складена не раніше 1664 року на основі «Більшого Чертежа» (1627р., Москва) та «Мапи Боплана» (1651р.,м. Париж)

- Ю.М. Шокальський. Карта Харківської губерні. С.Петербург 1903 р.

- Умовні скорочення:

ст. – століття,

р. – рік,

рр. – роки,

р.н. – рік народження,

р.з. – рік заснування,

р.р.ж. – роки життя.

Додаток№2.

В 1946 році в селі проживало 426 родин, поіменно (голова родини та кількість її членів): 1 – 426

На 1 січня 1977 року в селі проживало 367 родин, а на 1 січня 2005 року їх залишилось 193.

Усов Володимир Леонідович/ Історична довідка села Первомайськ Сватівського району Луганської області./ Україна

Сторінки: 1.  2.  3.  4.

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви