Сватово - общественно-информационный портал города

поветнутись на головну сторінку сайту

Сторінки: 1.  2.  3.  4.

Первомайськ Сватівського району

(Третя сторінка)

Автор інформації про Первомаськ, Усов Володимир Леонідович

Історична довідка села Первомайськ Сватівського району Луганської області Україна

Подивитися Первомаськ на карті Сватівського району

5. Основними видами господарської діяльності перших поселенців було землеробство та скотарство, допоміжними – млинарство, бджільництво, гончарство, обробка прядива і вовни, ткацька та швецька справи, обробка каменю, стельмацтво, бондарство, кушнірство.

Були розвинуті всі галузі землеробства – хліборобство, городництво, садівництво.

Урожайність зернових культур була невисокою: озимої пшениці 11 ц/га, жита – 12,6 ц/га, ячменю – 14 ц/га, вівса – 16,2 ц/га, проса – 10 ц/га, гречки – 8,4 ц/га

Цілину піднімали громіздким дерев’яним плугом із залізним ралом, впрягаючи від двох до чотирьох пар волів. Перший рік на зораній ділянці сіяли просо, на другий – яру пшеницю, на третій – озимі (жито, пшеницю) або овес. Потім поле на 3-4 роки пускали під перелоги (сінокіс, випас).

Через недосконалість засобів виробництва і низьку продуктивність ручної праці сільськогосподарське виробництво в х. Білоцерківському носило натуральний характер. Переважна більшість продукції рослинництва і тваринництва споживалась у власних господарствах. І тільки незначна кількість зерна, борошна, круп, м’ясо-молочної продукції (яловичина, баранина, молоко, сметана, масло) та продукція допоміжних галузей йшла на продаж.

Про обсяги сільськогосподарського виробництва в х. Білоцерківському можна судити тільки опосередковано за скупими статистичними даними того часу. Так, в 1860 році в господарствах хуторян налічувалось 129 голів коней, 492 пари волів, 307 корів, 1924 голови овець, 122 бджолосім’ї, працювало 16 вітряків (за помол мельникам тоді платили одну десяту частину зерна).

За свідченням односельців (Бережного П.К., Пурика М.Г., Куценка І.Г., Кушнарьова Я.П.) увесь восьмикілометровий правобережний схил долини був заставлений вітряками (приміром: Мережчин, Мирошниченків, Сидоренків, Костенків, Бушнівський, Герасименків, Логвинів, Бондарівський, Давиденків та ін. ). На лівобережжі їх стояло тільки 3 (Петрушенків, Ладимиренків, Стельмаха). Їх доповнювали паровий млин та дві олійниці.

Як свідчить Подоляка М.Д. (1907 р.н.) німець Арон Аронович забезпечував односельців мукою м’якого помолу („вальцівкою”) та олією. Щоб позбавитись конкурентів, він скуповував у односельців вітряки, розбирав їх і палив. Перед революцією 1917 року, спаливши і власний млин, він зник.

Останній у селі вітряк, що був збудований у 1921 році, ставши ветераном Великої Вітчизняної війни (прошитий наскрізь німецьким снарядом) припинив своє існування (зламаний бурею) у 1960 році.

За свідченням старожилів (Кушніра В.І. (1910 р.н.), Куценко О.А. (1918 р.н.), Хміль Є.Ф. (1920 р.н.) пан Хорин промишляв виготовленням цегли, побутового посуду, керамічних іграшок (свистуни, волини тощо). На правобережному схилі (між Первомайськом і Свистунівкою) він загатив ставок і збудував печі для випалювання виробів (з високим димарем (трубою), як у м. Сватове).

В 1913 році в с. Білоцерківка налічувалось 278 господарств. З них займались швецьким (портняжним) промислом 12 господарств, в яких працювало 7 чоловіків і 5 жінок.

Селянська праця завжди була досить тяжкою, вимагала великих затрат людських сил, енергії і часу. Перед нашими пращурами весь час стояла проблема її полегшення. Враховуючи умови того часу, вони вирішували її досить оригінально. Приміром, частина незаможних селян, не маючи тягла або відповідного сільськогосподарського реманенту, об’єднувалась для спільного обробітку своїх ланів. Ця форма об’єднання (кооперації) називалась супрягою.

На селі здавна існував і до цього часу існує звичай колективної взаємодопомоги односельців при виконанні невідкладних трудомістких робіт (толока, на відробіток).

Толока проводиться, як правило у святкові та вихідні дні, на добровільних засадах і без оплати за виконану роботу.

Найчастіше її учасниками є сусіди та близькі родичі. Толоку застосовували при різноманітних роботах – як польових (оранка, сівба, збирання врожаю, заготівля сіна), так і домашніх (прядіння конопель, вовни, виготовлення саману, гною, будівництво житла і господарських споруд).

Толокою у Білоцерківці в 1852- 1859 рр. була збудована церква, в 1893 р. - церковно-приходська школа, в 1929 році – очищено і спрямовано русло річки Харина, збудовано 2 дерев’яних містки і до них по заплаві насипано під’їзні шляхи (вулиці).

Форму допомоги „на відробіток” у селі застосовували переважно жінки, виконуючі по черзі польові роботи – день у однієї, день у другої, та в іншої.

Та найбільшого розвитку колективні форми організації сільськогосподарського виробництва, його механізація, електрифікація, хімізація, меліорація набули за радянських часів. Наші односельці першими в окрузі організували і 30 листопада 1926 року зареєстрували Першотравенське машино-тракторне товариство.

В 1928 році в селі створюється 2 товариства по обробітку землі (ТОЗи):

• товариство „Першотравенське” (зареєстровано в червні) обіймало 25 родин та 160 одинаків;

• товариство „Першотравневе-2” (зареєстроване в червні) обіймало 57 родин, 320 одинаків.

Першу в селі артіль (СОЗ) „Червоний орач” було зареєстровано 19.11.1929 року. Артіль об’єднала 50 родин і 292 одинака, голова – Борзило Іван Петрович. В 1930 році в селі створюється ще 3 артілі: „Червоний Якір”(голова Сердюк О.Я.), „Іскра” (голова Ольховий П.І.), імені Шевченко ( голова Яцина П.А.).

В 1931-1932 роках на базі існуючих артілей було утворено 2 колгоспи: „Іскра” (голова Ольховий П.І.) та ім. Шевченко (Яцина П.А.).

В 1951 році колгоспи „Іскра” та „Шевченко” були об’єднані в одне господарство – колгосп ім. Шевченко (голова Борисенко Федір Ксенофонтович).

З 1960 по 1988 рік колективне господарство села перебуває в складі радгоспу „Петрівський” (його „четверте відділення”).

З 1988 по 1996 рік воно функціонує, як самостійне господарство – радгосп „Первомайський” (директор Білокінь Валерій Миколайович).

В 1996 році радгосп „Первомайський” було реформовано в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) „Первомайське”.

Останнє за Указами президента України ліквідоване в 2001 році.

Про ефективність колективних форм сільськогосподарського виробництва, його обсяги та соціальні наслідки можна судити за такими фактами:

1. В 1944 році в колгоспі „Іскра” (голова Борисенко Олександр Кіндратович) працювало 29 чоловік віком від 16 до 60 років, 142 жінки (від 16 до 55 років), 49 підлітків (від 12 до 16 років). Надій на 1 корову складав 1514 кг.

2. В 1948 високоврожайному році ланкова колгоспу „Іскра” Колмикова Марія Дмитрівна за вирощений врожай озимої пшениці була нагороджена орденом Леніна, а бригадири рільничих бригад Мищенко Ларивон Дем’янович та Мищенко Йосип Лаврентович орденами Трудового Червоного Прапору.

3. В 1950 році у колгоспі „Іскра” (голова Борисенко Федір Ксенофонтович) було худоби – 250 голів, з них 38 корів, 96 робочих волів, 52 телят, 160 свиней (в т.ч.свиноматок), 150 овець, 34 кролематки, 1017 голів різної птиці, 40 бджолосімей, 33 коней. Надій молока на 1 фуражну корову досяг 2867 кг. Грошовий прибуток від рільництва склав 64224 крб., від тваринництва – 63358 крб. Загальний прибуток досяг 240392 крб. (в 1949 році він був 135513 крб.).

4. В 1951 році в об’єднаному колгоспі ім. Шевченко працювало всього 9 тракторів, 3 комбайни і 1 автомобіль.

5. З 1951 по 1960 рік у цьому ж господарстві врожайність ранніх зернових коливалася в межах 15-17 ц/га.

6. В 1974 році четверте відділення радгоспу „Петрівський” мало 2 механізовані рільничі бригади (40 га саду), дві молочнотоварні ферми та ферму по вирощуванню молодняка великої рогатої худоби. На відділку було розміщено більше 1000 голів великої рогатої худоби, з них 78,8 % корів від усього поголів’я радгоспу.

У рільництві використовувалось 30 тракторів, 7 зернозбиральних комбайнів, 9 спец-комбайнів, 7 автомобілів та десятки різних сільгоспмашин.

В цьому році в господарстві було отримано урожай озимої пшениці по 32,8 ц/га, ячменю – 18,3 ц/га, соняшника – 18 ц, зеленої маси багаторічних трав та кукурудзи (на силос і зелений конвеєр) – 112-184 ц/га. Грошовий прибуток від рільництва склав 308 тисяч крб., тваринництва - 270 тис. крб.

В господарстві працювало 9 спеціалістів (2- з вищою, 7- з середньою спеціальною освітою), 52 робітники, які за трудові досягнення були нагороджені орденами і медалями Батьківщини (механізатори: Мищенко Василь Михайлович, Рижевол Ягор Леонтович, Пурик Микола Григорович; доярки: Усова Олександра Олексіївна, Білоцерківська Катерина Павлівна та ін.).

В 1974 році середньомісячна заробітна платня робітників радгоспу була 75 крб.

На 1 січня 1975 року в селі нараховувалось 310 телевізорів, 168 мотоциклів, 18 легкових автомобілів.

7. За період з 1951 по 1974 рр. в господарстві села було збудовано 3 типових приміщення для великої рогатої худоби з повною механізацією процесів доїння та водозабезпечення, частковою механізацією роздачі кормів та видалення гною. В 1957 році село радіофіковано, а в 1963-електрифіковано.

Педагогічний колектив Першотравневої восьмирічної школи (1959р)

8. З 1988 по 1993 рік в радгоспі „Первомайський” (директор Білоконь Валерій Миколайович, голова сільської Ради Безручко Ольга Петрівна) було побудовано і обладнано засобами механізації 2 тваринницьких приміщення для великої рогатої худоби, 3 літніх загони (табори) з відповідними спорудами, обладнанням і під’їзними шляхами, відремонтовано і обладнано приміщення свиноферми; вперше за всю історію колективної форми господарювання було збудовано критий заасфальтований тік з відповідними очисними спорудами та механізмами, ваговою, складським приміщенням, олійницею і агрегатом АВМ для виготовлення концкормів (гранули) для худоби.

Побудовано по селу більш ніж 12 км доріг з твердим покриттям.

Було розпочато будівництво механічної майстерні, сховищ для зберігання мінеральних добрив, сіна, кормових буряків; заасфальтовано і обгороджено господарський двір для розміщення і зберігання техніки та сільгосп- інвентарю.

Із споруд соціального призначення було побудовано: газопровід до села з газорозподільною станцією та здійснено газифікацію помешкань робітників першої черги; встановлено автоматичну телефонну станцію і телефонізовано всі виробничі підрозділи господарства, організації та квартири мешканців села; збудовано приміщення сільської Ради і контори радгоспу, будинок керівника господарства, 8 одноквартирних будинків; розпочато будівництво двоповерхового котеджу для спеціалістів, дитсадка-школи, клуба.

9. В 1995 році в радгоспі „Первомайський” урожайність зернових була всього 13,5 ц/га, в т.ч. озимої пшениці – 17,4 ц/га, ячменю – 9,2 ц/га, соняшника – 13.9 ц/га, кормового буряка – 522 ц/га, кукурудзи та багаторічних трав (на силос і зелений конвеєр) відповідно 208 і 45 ц/га; надій молока на фуражну корову-1806 кг, щодобовий приріст молодняка ВРХ-117г.

10. У 1996 році в КСП „Первомайське” вироблено продукції рослинництва на 530 тис. гривень, тваринництва -107 тис. гривень, разом 662 тис. гривень. Собівартість виробленої продукції (затрати) сягали 625 тис. гривень, прибуток був усього 37 тис. гривень.

11. На 1 січня 1997 року КСП „Первомайське” мало15 тракторів, 5 плугів, 14 саділок, 13 культиваторів, 4 зернозбиральні комбайни; великої рогатої худоби всього 787 голів, з них корів-300; свиней-71.

12. В 2001 році в Сватівській філії „Нібулон” (директор Безкоровайний Микола Гаврилович, замісник директора Богунов Микола Васильович, агроном Заїка Олександр Григорович) на площі 1279 га отримано на круг ранніх зернових по 31,3 ц, а озимої пшениці по 41 ц (найвище досягнення як в районі так і в області).

13. Паювання майна КСП „Первомайське” здійснено 15 січня 1997 року, землі – 10 лютого 1997 року.

14. На 1 січня 2002 року з усього майна, про яке йшла мова вище, крім обшарпаної контори та току, нічого не залишилося.

Якби попереднє покоління механізаторів, тваринників, рядових працівників (справжніх господарів) змогли поглянути на наше сьогодення, то з жахом, мовою нашого великого пращура мовили б:

„Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли…”
Ламають, трощать, все гребуть?!
Собі на домовину!
Та слізно плачуть…
„Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.”
 

З наведених вище фактів бачимо, що найбільший економічний та соціальний розвиток колективні форми господарювання набули з 1950 по 1993 роки. І тут доречно віддати належне трудовим звершенням попередніх поколінь наших односельців:

А) головам колгоспу - Борзило Олексію Євсейовичу, Борисенко Федору Ксенофонтовичу, Борисенко Олександру Кіндратовичу, Ковальову Миколі Семеновичу, Алексєєву Івану Лазаровичу; директору радгоспу Білоконь Валерію Миколайовичу;

Б) керуючим відділка – Нескладному Івану Петровичу, Щебеті Григорію Семеновичу, Бездєнєжному Валерію Тимофійовичу, Капустіну Миколі Миколайовичу;

В) бригадирам рільничих, огородніх, тракторних, тваринницьких бригад – Борзило Григорію Омеляновичу, Борзило Миколі Григоровичу, Борзило Анатолію Олексійовичу, Борзило Миколі Олексійовичу, Борисенко Миколі Ігнатовичу, Борисенко Івану Йосиповичу, Білоцерківському Івану Сергійовичу, Білоцерківському Михайлу Андрійовичу, Куценко Олексію Андрійовичу, Кушнарьовій Домні Олексіївні, Мищенко Ларивону Дем’яновичу, Мищенко Йосипу Лаврентовичу, Мірошниченко Миколі Олексійовичу, Нечитайло Зіні Олексіївні, Осьмак Ксенії Никифорівні, Подольському Миколі Андрійовичу, Подоляці Володимиру Гордійовичу, Рибалко Дмитрію Федоровичу, Стельмаху Павлу Семеновичу, Житло Андрію Феодосійовичу, Цьопі Євдокії Лаврентіївні, Щебеті Анатолію Семеновичу, Ходуну Івану Яковичу.

Г) механізаторам (їх більше 80 прізвищ, які всі без винятку у свій час користувалися в колективі повагою і шаною, та в бесідах односельців найчастіше згадують слідуючі прізвища): Бондар Вірі Олександрівні, Бондар Уляні Мусіївні, Білоцерківській Вірі Іванівні, Рогальовій Ганні Ксенефонтовні, а з ними: Борисенко Макару Григоровичу, Бойко Федору Йосиповичу, Борзило Петру Дем’яновичу, Герасименко Федору Максимовичу, Григоренко Панасу Петровичу, Петровському Василю Павловичу, Рогальову Івану Марковичу, Мищенко Василю Йосиповичу, Щебеті Семену Микитовичу, Сердюку Василю Миколайовичу, Усову Леоніду Степановичу, Усову Миколі Андрійовичу, Усову Володимиру Васильовичу, Пурику Миколі Григоровичу, Пурику (Івану, Миколі, Віктору) Петровичу, Мищенко Андрію Єгоровичу, Сіренко (Миколі, Івану, Василю) Андрійовичу, Золотарьову Миколі Васильовичу, Бондар Миколі Микитовичу, Бондар Миколі Володимировичу, Благому Володимиру Івановичу, Данильченко Івану Гавриловичу, Борзило Володимиру Івановичу, Кушнарьову Якову Парфіловичу, Яцині Василю Пантелійовичу, Мищенко Петру Максимовичу, Давиденко Івану Васильовичу, Остапенко Віктору Івановичу, Мищенко Віктору Івановичу, Мищенко Василю Михайловичу, Ковальову Олександру Ксенофонтовичу та ін.

Д) дояркам (телятницям) – Бондар Олені Федорівні (та її донькам Раїсі, Ганні, Валентині Омелянівні), Борзило Євдокії Михайлівні, Усовій Анастасії Степанівні, Бондар Євдокії Олександрівні, Білоцерківській Катерині Павлівні, Бондар Марії Іванівні, Борисенко Ользі Ігнатівні, Борисенко Ганні Петрівні, Мищенко Валентині Григорівні, Бондаренко Марині Степанівні, Григоренко Марії Павлівні, Житло Катерині Тимофіївні, Золотарьовій Зіні Петрівні, Кушнарьовій Христині Петрівні, Подоляці Євдокії Петрівні, Коверзі Марії Макарівні, Чоломбитько Парасці Арсентіївні, Мищенко Марії Федорівні, Давиденко Варварі Миколаївні, Сердюк Мотрі Дмитрівні, Сердюк Насті Іллінічні та ін.

Е) Ланковим – Капустіній Єфросинії Степанівні (учасниця ВДНГ СРСР в м. Москві за вирощений врожай цукрового буряка 500 ц/га), Мищенко Євдокії Іллінічні та багатьом іншим жінкам, що працювали на рядових роботах і гнули спину зранку до вечора на ланках буряків, кукурудзи, соняшника, городини (а їх тільки в одній бригаді Борзило М.Г. нараховувалось 100).

Сторінки: 1.  2.  3.  4.

обсудити на форумі                перейти на сторінку "статті"                Новини              Об'яви