29 січня, напередодні великого свята – Дня визволення м. Сватове від німецько-фашистських загарбників на пл. 50-річчя Перемоги зібралися сватівчани, аби вшанувати память про героїв Другої світової війни. Сама площа була урочисто прикрашена прапорами, а біля підніжжя памятника у почесній варті стояли військовослужбовці. Зважаючи на останні події, які відбуваються, найкращі сини нашої України – нащадки дідів Великої Вітчизняної сьогодні зі зброєю в руках боронять рубежі рідної Вітчизни.
73 роки тому нашу Сватівську землю було звільнено від фашистської навали. Наприкінці січня, намагаючись зупинити стрімкий наступ наших військ, фашисти чинили запеклий опір по лінії фронту біля р. Оскол, у населених пунктах Новопокровськ, Нижня Дуванка, Преображенне, Сватове. Ворог понад місяць укріплював оборонний рубіж у Сватівському районі, і тому більшість населених пунктів Сватівщини нашим воїнам приходилося звільняти в ході важких кровопролитних боїв. 31 січня 267-а стрілецька дивізія звільнила Сватове, а 2-го лютого воїни 172-й стрілецької дивізії, 350-ї стрілецької дивізії, 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, 106-ї окремої стрілецької бригади, 3-го танкового корпусу завершили звільнення усіх населених пунктів району. 18 тисяч жителів Сватівського району самовіддано воювали на усіх фронтах. З них близько 10 тисяч віддали своє життя у боротьбі за свободу та незалежність Вітчизни. Вічна їм память та слава!
Під час урочистостей перед присутніми виступили керівники міста та району, депутати міської ради. Ветеранів на заходів представляли шановні наші земляки, ветерани Великої Вітчизняної війни І.Г. Пустовий та М.Ф. Борзенков. Низький уклін усім героям-визволителям та вічна память усім загиблим. До Меморіалу Слави, Памяті та Скорботи під час заходу були покладені квіти. Також квіти були покладені до Памятного знаку воїнам 267-ї стрілецької дивізії на майдані Злагоди.
Цього ж дня в Україні відзначалася ще одна знаменна подія — бій під Крутами, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин. Загін з київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків, протистояв 4-тисячному підрозділу Червоної Гвардії під командуванням есера Михайла Муравйова (згодом за свою жорстокість та свавілля страченого більшовиками).
В бою під Крутами оборонці української державності отримали переконливу військову перемогу. Ними було зупинено наступ ворога і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ не залізничним шляхом, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.
Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш «Пам'яті тридцяти».
Десятиріччями історія бою під Крутами або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Ми повинні не тільки знати та памятати історію України, а й зробити певні висновки з тих подій, щоб нести відповідальність перед прийдешнім поколінням українців. Память про усіх загиблих героїв присутні вшанували хвилиною мовчання.
Сватівчани, як і весь український народ, вдячні всім, хто захищав та захищає нашу рідну землю від ворогів, хто стає на захист Вітчизни за першим покликом. Немає сумніву в тому, що ми, нащадки славетних воїнів, здолаємо всі труднощі, відстоїмо територіальну цілісність нашої держави та відновимо мир, порядок і спокій в Україні.