За що воюємо та кого захищаємо?. Новости Сватово

Шановні земляки сватівчани та всі мешканці рідного краю! Ще декілька років тому мало хто з нас міг навіть у страшному сні уявити собі реалії сьогодення та масштаби людського горя, яке принесла з собою війна в наш рідний дім, що зветься Сходом України. Так сталося, що саме під ювілей закінчення Другої Світової війни на нашу землю ступив чобіт озброєного окупанта, якого, нібито, покликали наші співвітчизники.

Можливо, дехто з «диванних» філософів підтримують іншу думку, але маю повне право запевнити, що, спостерігаючи у бінокль за позиціями ворога, та відчуваючи своїм тілом рух землі під час артобстрілів, тут, на лінії зіткнення, доводиться називати речі своїми іменами.

Отже ті, хто минулого року закликали до «Новоросії» та чинили безлад на захоплених територіях, самі пішли в минуле, до речі. серед них був і наш земляк Олексій Мозговий. Інколи їм в цьому допомагали саме ті, кого вони з натхненням кликали на допомогу. І багатьох з них вже давно замінили кадрові військові РФ, які вільно перетинають непідконтрольну нашій державі частину кордону в обох напрямках, будучі в Росії військовими, а на окупованому Донбасі «відпускниками».

Прикро усвідомлювати, що за 70 років мирного життя серед суспільства виник прошарок людей, які заради особистого блага та наживи нехтують подальшою долею мільйонів людей. Перебуваючи роками при владі, своїми діями чи своєю бездіяльністю вони порушили як людські, так і божі закони і довели суспільство до теперішнього стану.

На війні все сприймається просто і однозначно, без подвійного тлумачення. У цьому контексті несподіваними для мене були враження, коли наприкінці минулого місяця я побував у десятиденному відрядженні в Сватовому. Метою поїздки було отримання від моїх побратимів, козаків полку «Сватове-Січ», автомобіля УАЗ-469 для потреб військової частини, де я проходжу військову службу в зоні АТО.

Десять діб промайнули, як одна година. Хотілось використати час, щоб відпочити, побути з сім'єю та поспілкуватися з друзями. Та все одно вистачило часу на отримання негативних вражень від суспільних і політичних подій, які напередодні виборів розгортаються в нашому районі. Виявляється, дехто й досі вважає себе владою, хоч тепер і опозиційною, організовують і підтримують масові заходи, ведуть погано приховану агітацію дуже схожу на «кремлівську» пропаганду. Ці «слуги народу» почувають себе доволі комфортно поруч з родинами моїх побратимів (а їх вже понад три сотні), які сьогодні боронять державу майже в кожному підрозділі на лінії зіткнення з ворогом.

Всім відомі прізвища представників так званої «опозиційної влади» району, які чітко виявили свою позицію, не проголосувавши або не зявившись без поважних причин на пленарне засідання сесії районної ради, де під тиском громадськості з третьої спроби до порядку денного, нарешті, було внесено питання про визнання РФ країною-агресором, а «ЛНР» та «ДНР» - терористичними організаціями. Це такі депутати: В. Мормуль, Л. Русанова, І. Винокуров, В. Волков, С. Кривонос, Л. Лебедева, Г. Любий, С. Родюшкін, О. Цимбал, М. Шерстюк, А. Шипов. А що це, як не реальна зрада державних інтересів та суспільства? До речі, будучі відстороненими від управління реальними потоками бюджетних коштів, більшість з них втратили будь-який інтерес до виконання депутатських обов'язків і займають очікувальну позицію, чатуючи на помилки нової влади. Не добробут виборців у них на думці.

Ці діячі разом зі своїми прихильниками ще не втратили надію уникнути відповідальності за наслідки свого «царювання». Приховують свою «гнилу» сутність, засновану на корупції, маніпулюванні, брехні та зверхньому ставленні до людей. Вони намагаються перекласти відповідальність на Америку, Європу, київську та, навіть, на місцеву владу, при цьому використовують для свого захисту відверто дешевий піар. Не дивно, що їм підіграють скандально відомі журналісти, які не можуть або не бажають зрозуміти, наскільки змінилося суспільство за останній рік. Та що маємо - те маємо: одні сподіваються на омріяне відновлення втраченого рейтингу завдяки публікаціям, до яких на швидку руку створюються підґрунтя в попередніх статтях, а інші, старанно виконуючи замовлення, мають хліб з маслом і «Хонду» з «Маздою» та неоднозначне ставлення читачів до своєї персони.

Отже, в складних умовах сьогодення, в яких перебуває наша ненька Україна, виникла можливість зробити висновки - хто чого вартий. Це відчуття з'явилося, коли я понад півроку тому пішов добровольцем до лав ЗСУ. Переважно поруч зі мною несуть службу хлопці значно молодшого віку, які нерідко звертаються за порадою чи підтримкою. Та, незважаючи на вік, освіту і інше, всі вони є справжніми чоловіками, яких в непростих умовах об'єднала доля і зараз нам разом доводиться набувати бойового досвіду.

Бувають вільні хвилини, коли, зазирнувши в очі один одному, починаєш розмірковувати — чи кожен з цих вояків знайде своє місце в цивільному житті, пройшовши пекло війни? Тим, хто зараз перебуває у мирних містах, треба розуміти, що кожен, хто повернеться з цієї війни, матиме право спитати: «Заради чого загинули наші побратими?». Так же як і я, вони постійно спілкуються з рідними, друзями, волонтерами та побратимами. Саме завдяки цій частині суспільства, другий рік поспіль наше військо має змогу тримати високий бойовий дух, відчуваючи всебічну підтримку і допомогу з боку простих людей. Фактично разом з нами вони роблять все можливе заради світлого майбутнього наших дітей та онуків.

Сьогодні ми всі живемо передчуттям виборів, відчуваючи їх значення для майбутнього країни. Кожен громадянин має визначити в цей непростий час своє місце і відповідальність в історії своєї малої Батьківщини — Слобожанщини, Сватівщини. Події Майдану змусили верхівку минулої влади покинути країну. Та коли більшість українців проганяла родину колишнього президента та його оточення в бік Ростова, його прихильники, керівники Донбасу, здійняли зустрічну хвилю за допомогою кремлівських кураторів. А тепер вони прагнуть реваншу, щоб сісти у владні крісла якщо не у київських кабінетах, то хоча б у сватівських, троїцьких, старобільських тощо. Втративши відчуття самозбереження, прихильники минулого режиму відчайдушно намагаються повернути свої преференції, сподіваючись, що колишні методи правління будуть сприйматися суспільством з тихою покорою та ментальною байдужістю.

Шановні побратими, патріоти, молодь України! В цей визначний для країни час не залишайтеся байдужими, слідкуйте за подіями, висловлюйте свою чітку громадську позицію. Сьогодні народними обранцями повинні стати лише ті лідери, яких підтримують істинні патріоти України, лідери, що в тяжкий для країни час піклуються про її незалежність, цілісність та європейське майбутнє. Будь яка війна закінчується. Будьте впевнені, що в потрібний час ті, хто сьогодні стоять на захисті вашого миру і спокою, стануть поруч з вами пліч о пліч!

Голос громади

P.S.: Висловлюю щиру подяку своїм побратимам та небайдужим землякам, що прийняли участь у придбанні та відновленні автомобіля, який, подолавши своїм ходом майже 400 км, вже стоїть на обліку у військовій частині та виконує бойові завдання.

О. Давиденко, молодший сержант збройних сил України, отаман полку «Сватове-Січ».

Порекомендовать эту статью своим друзьям:

Еще новости:

За що воюємо та кого захищаємо?

За що воюємо та кого захищаємо? фото:

Сватівський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Луганській області інформує мешканців про свою діяльність

Долучилися до флешмобу Центру пробації "СТОП НАРКОТИК_КОЛЬОРИ ЖИТТЯ"

Чистота в місті – спільна справа усіх його жителів!

Здорове тіло – продукт здорового розуму

Спільна нарада Сватівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Луганській області та Сватівського ВП ГУНП в Луганській області.