Згідно із Законодавством, люди мають вільний доступ до водойм, а також можуть рибалити на будь-якому водосховищі чи ставку, навіть якщо він зариблений. Та чи діють ці норми насправді, ми вирішили побачити на власні очі.
Райгородка
Про ставок у Райгородці та його орендаря Скрипниченка А.В. ми вже писали, коли робили матеріал про Водохрещу. Тоді біля цієї водойми збиралися люди на народне гуляння, яке традиційно влаштовував Анатолій Васильович. І тоді ми почули дуже багато гарних слів про цю людину від його земляків. Цікаво, а що почуємо ми зараз — чи можуть райгородчани у будній день відпочити та порибалити на ставку? Чи не змінилася їх думка про орендаря водоймища?
Ще наближаючись до ставка, ми помітили з десяток автівок вздовж берега та почули веселий галас дітей. Люди розкладали багаття, купалися, рибалили і навіть співали. Зясувалося, що така картина є звичною, тут майже завжди багато відпочиваючих. Як ми переконалися, доступ до водойми для відпочинку у людей є, а чи можна тут порибалити і за яких умов — ми поцікавилися у хлопчаків, що ловили рибу неподалік.
— Дітям, місцевим пенсіонерам, афганцям та чорнобильцям Васильович дозволяє ловити рибу безплатно, а от для заїжджих відпочиваючих ціна – 50 грн. Головні умови: не ловити малька промислових видів риби та рибалити лише вудочками. Не хвилюйтеся, без улову не поїдете, бо карасик клює завжди, а як пощастить, то й коропець спіймається. Сідайте, де схочете, й ловіть, а Васильович скоро приїде і підійде до вас. — Такі розяснення та неупереджена поведінка відпочиваючих красномовніші за будь-які розповіді орендаря про формальне дотримання правил та Закону. Люди із задоволенням проводять тут свій відпочинок і не хвилюються, що їх проженуть. Але не тільки веселий гамір та метушня привертали увагу, головною причиною для здивування слугувала чистота берегової смуги. Жодної пляшки, пластикового пакета, недоїдків чи битого скла тут не знайти. Як нам пояснили, господар сам впорядковує територію, але й люди підтримують чистоту і не смітять.
Невдовзі на ставок приїхав і сам Анатолій Васильович, він любязно відповів на наші запитання.
— Я взяв ставок у оренду десять років тому, на 25 років. За цей час впорядкував територію, за потреби на пляж (20-30 м) роблю завіз піску, дякую за допомогу у цьому фермерам — братам Кириченкам Володимиру та Олександру, Герфанову Олександру, Грабку Сергію, Кравцову Олексію. Також постійно зариблюю водойму промисловими видами риби: короп, товстолобик, білий амур, судак, але є й аборигенні види: карась, щука, окунь, плотва… Наразі гарно клює карась (від 5 до 15 кг за день — вилов 1 рибалки), а взагалі люди рибалять увесь рік. Рибу у ставку я підгодовую зерном та пивною дробиною з Кремінної — це все екологічно чисті продукти, що не містять хімічних домішок, тому купатися можна тут без будь-яких побоювань. Вода на ставку проточна, тому він не замерзає взимку, і це ще один плюс — риба не має запаху мулу. Іноді я жартома кажу, що вода у водоймі свячена, бо наповнюється ставок з відомих на Сватівщині райгородських криниць, які кожного року освячуються. Можливо, саме через це людям тут добре і відпочивається, і рибалиться. Взагалі ставок потребує постійної, щоденної уваги. Я за фахом ветеринар, свій день починаю о четвертій годині ранку — дою корову, потім їду за викликами до Стельмахівки, Коломийчихи, Ковалівки, Новоселівки, Сватового, районів Харківської області, і звісно, по Райгородці, а закінчую свій день на ставку приблизно о 22-й годині.
В результаті різнобічного спілкування ми дійшли висновку, що ставок — це невідємна частина життя райгородчан. Тут люди святкують День Незалежності, Івана Купала, Хрещення Господнє, особисті свята, просто відпочивають. Крім цього, А.В. Скрипниченко надає землякам вагому допомогу на поховання — приблизно 10 кг риби з осені до весни (влітку спекотно, риба псується швидко, тому вилов риби не проводиться). Погодьтеся, що у наш нелегкий час це багато значить для людей, і далеко не кожен підприємець так ставиться до своїх односельців.
Жовтневе
Наступний ставок, який ми відвідали, знаходиться у селі Жовтневе, орендує його А.П. Велігоша. За словами Анатолія Петровича, усі бажаючі мають доступ до відпочинку на береговій смузі, а також, сплативши 100 гривень, можуть і порибалити як на аборигенні види риб, так і на промислові. Ловити рибу дозволяється лише на вудочки (три снасті на людину) у відведених місцях. Загальна площа ставка займає 161 га і знаходиться у оренді з 2002 року до 2032 року, орендна плата на місяць становить 3200 грн. Зарибок на ставку вирощується самостійно, і щороку до водойми зариблюється декілька тонн коропа, білого амура, товстолобика. Риба з малька до товарного розміру росте три роки. І якщо ставок А.П. Велігоша обслуговує самостійно, то на час вилову риби залучає рибалок. Виловлена риба реалізується на Сватівському ринку, але вона також гарно продається і в інших районах. Наприклад, у місті Кремінна до ятки з рибою стояла черга, бо ціна на товар була дешевшою, ніж у посередників, і вже у короткий термін увесь вилов був проданий. Риба у водоймі не переводиться, наразі клює лящ, короп, карась. Приблизний вилов - до 10 кг на рибалку.
«Погано, що не складається бізнес-план з розвитку рибних господарств у області, відсутній контроль за утриманням ставків, особливо у частині, якою передбачено раз у 3 роки (максимум - 5 років) повний спуск води для очищення водойми. Сподіваюся, що у майбутньому ситуація зміниться на краще», - підсумував нашу розмову Анатолій Петрович.
Оглядаючи берег, ми помітили усього двох рибалок і жодного відпочиваючого. Та й місця відпочинку залишають бажати кращого.
Стельмахівка
Підїжджаючи до ставка у селі Стельмахівка, ми помітили щит з попереджувальним написом про заборону вилову риби, оскільки водойма знаходиться у оренді в О.В. Білоконя. Загальне враження – чисто, тихо, безлюдно. Навіть біля впорядкованої хатинки наглядача нікого не було, тому розповісти про водойму було нікому. На березі ставка вивантажено 2 машини піску, можливо, на впорядкування пляжу для обмеженого кола відпочиваючих. Як розповіли нам місцеві мешканці, ловити рибу або відпочити тут можна лише з особистого дозволу орендаря, вільного доступу сюди вони не мають. Аби відпочити біля водойми, стельмахівці їздять до сусіднього села… але це вже інша історія.