Сьогодні ми переживаємо особливий момент попри нашу тотальну несприятливість і схильність політичних еліт до імітації реформ. Навіть під час війни, на тлі очікуваної бездіяльності влади, популізму, брехні й усього, чого ми не планували і не очікували після Майдану, саме ключова реформа самоврядування зможе стати першим нарисом майбутньої картини нової України.
Бачу низку причин для цього:
1. Тисне «Кремль», навязує федералізацію – прямий шлях до розвалу України.
2. Наші політики, чиновники, які сьогодні при владі, не завжди до кінця усвідомлюють серйозність моменту. Щодня вони обіцяють реформи, в той час ціни на споживчі товари та послуги зростають, населення на межі виживання. Тому ми вимушені щось робити.
3. Зросла роль громадянського суспільства, тому люди, які допомагають військовим, які боролися за майбутнє на Майдані, а сьогодні гинуть на фронті, не дадуть згаяти час для проведення реформ або взагалі заблокувати їх.
4. Європейські партнери і ті, хто дають гроші, кредити, хочуть бачити працюючу Україну і не втрачають надії на це, розробляюють плани розвитку. Проте перш за все вони хочуть бачити і контролювати ті кошти, які дають. Бо досі гроші розкрадалися – що європейські, що російські, що китайські.
Ще я бачу і відчуваю протистояння та конфлікт між містами та селищними радами. В селі нічого не робиться, а сільрада гроші отримує. За що? За представництво? Представництво чиє – селян, партій? Іншому голові, який має землю в обробці, потрібно зайняти посаду, щоб вирішувати особисті питання. І виходить, що кожен «ховрах на своєму полі агроном».
Немає досі уповноважених представників Інституту з питань реформ в регіонах. Реформами займаються політики, а повинні займатися експерти. Тому такий суцільний мінус.
Для впровадження реформи по обєднанню громад та їх власності терміни стислі. На мою думку, схема проста:
- громада – обєднання дрібних навколо центру;
- спроможність – передача повноважень;
- фінанси – виділення коштів для виконання повноважень новоутвореною громадою.
А наші політики почали з кінця – ухвалили бюджет і Бюджетний Кодекс. Повноважень не передано. Грошей немає. Зробили навпаки – централізацію, бо кошти залишилися на базовому районному рівні.
Щодо добровільного обєднання – Закон ухвалено, процес довгий, часу немає. Не всі захочуть обєднуватися, навіть, якщо пообіцяти фінансові преференції. Потрібен ще Закон про адміністративно-територіальний устрій. Дрібним громадам потрібно залишити певні повноваження. При цьому необхідно розбудувати інфраструктуру сіл – церква, школа, дороги, транспортне сполучення, бібліотека, стадіон, амбулаторія, дитячий садочок.
Але, перш за все, населення повинно мати роботу. Тому вже сьогодні ми розробляємо «Перспективний план розвитку громади Сватове», беремо участь у багатьох державних та закордонних проектах.
Сьогодні мене хвилює тенденція, що у нас в районі всіх все влаштовує. Чиновники та сільські голови хизуються тим, що виконали бюджет І-го кварталу більше ніж на 110%. Дивна річ – ніхто нічого не зробив, люди безробітні, життя занадто дороге, а плани доходів виконуються?! Ну, то «намажте» відсотки на хліб людям, чи, може, зробіть дорогу в селі або відкрийте підприємство!
Впевнений в одному – так, як живе сьогодні країна, жити не можна. Занепад промисловості, війна, ніхто чекати на добровільне обєднання не буде. Скажуть, що центральна влада ініціативу спускала на місця, там довго розмірковували, далі – часу немає. Експерти, Уряд, депутати прийдуть до спільного знаменника і обєднають та поділять громади на свій розсуд настільки, наскільки вистачить коштів. Гратися в демократію не будуть, а дадуть тим, хто економічно спроможний, і слухати тих, чий бюджет дотаційний, вже ніхто не буде. Такщо час приймати рішення та відповідати за майбутнє, мабуть, настав!
Сватівський міський голова – Є.В. Рибалко