Відвідавши у справах райдержадміністрацію, я звернула увагу на людей, які стояли у черзі до одного із кабінетів УСЗН. Спілкувалися вони зі мною неохоче, настрій мали ворожий, та мені вдалося розговорити одного з жителів Алчевська. Виявляється всі громадяни приїхали з території, які сьогодні підконтрольні бойовикам.
Прошу не плутати їх з переселенцями, що покинули свої домівки, бо вважають батьківщиною – Україну. У черзі стояли люди, які не приховують, що підтримують, так звану, ЛНР, а приїхали до Сватового, щоб переоформити свої пенсії.
- Чому Ви пенсії не вимагаєте від керівників тієї республіки, яку підтримуєте? – запитала я.
- А чому вони повинні платити? Адже я пенсію в Україні заробив?
- А коли Ви голосували за відокремлення від України, Ви тоді думали про пенсії?
- У нас республіка молода і тільки становиться на ноги, тому Україна повинна нам допомагати.
(Я взагалі дар мови втратила, - прим. авт.)
- Тобто Ви вважаєте, що бюджет України повинен виплачувати вам пенсії та допомогу?
- У керівництва ЛНР поки грошей немає, тому Україна повинна виплачувати.
- А чому в ЛНР грошей немає, адже вони заволоділи всіма підприємствами та природними ресурсами, які сьогодні використовують на повну, тому спроможні формувати свій бюджет? Чи може у вас в місті йдуть військові дії?
- В місті у нас війни немає й не було. І військових теж немає. Але ж повинен хтось нам допомагати.
- Так Росія вже 10-й гуманітарний конвой готує, хіба вам нічого не перепадає?
- Я не знаю, хто там що готує – ми нічого безкоштовно не отримуємо, у нас все є в магазинах, були б гроші. А Росія сказала – де пенсію заробляли, хай та держава вам і виплачує.
- Так щоб держава виплачувала, потрібно і вашому регіону щось вкладати у державний кошик. У вас же є якісь підприємства?
- Металургійний комбінат сьогодні майже не працює, та й інші підприємства теж. Тому нам повинна допомагати Україна.
- А раніше (до відокремлення) комбінат працював?
- Так.
- І зарплату платили, і пенсію?
- Платили.
- Так що вас в той час не влаштовувало?
Співрозмовник замислився, а потім видав:
- По телевізору сказали, що прийдуть українські війська і вигонять нас зі своїх хат. А куди я піду?
- По якому телебаченню?
- По російському, адже українського у нас немає.
Далі мені просто не хотілося продовжувати розмову та й сенсу не було. Я йшла і думала – це яка повинна бути в голові «каша», щоб роками ненавидіти рідну країну (де виросли його діти і онуки), щоб поклонятися самозванцям, які все своє життя були повязані тільки з криміналом, а тепер повиповзали з усіх щілин і хазяйнують на нашій землі, відчуваючи свою безкарність. В той же час ці нахаби заявляють, що Україна повинна їх почути, їх годувати, їм допомагати. Дивовижна риса людей Донбасу - вони вважають, що всі навколо їм винні.
Залишається тільки сподіватися, що українська нація витримає це випробування. Але іноді (після подібного спілкування) спадає на думку – чи не огородити територію цих зрадників колючим дротом, щоб вони більше нічого і ніколи не вимагали від України. Нехай живуть в тій «республіці», яку самі створили. Так ні… Українці не настільки цинічні, а дуже добрі та набожні люди, які завжди всім допомагають і шукають виправдання, навіть, діям зрадників, бо вірять у справедливість та милосердя. В той же час я вважаю, що кожна людина – розумна, тому повинна думати, перш ніж щось робити. І якщо людина вибрала шлях раба – вона повинна пройти цей шлях, інакше ніколи нічому не навчиться. Жорстко – зате справедливо.
Також будуть справедливими відключення електрики по всій Україні, включаючи райони Донбасу, підконтрольні бойовикам. Бо, за словами співрозмовника з Алчевська, у них світло не вимикають, тому що лінія, виявляється, «йде від Ростова»?! Коли її протягнули від Ростова – ніхто не знає, та по тому ж російському телебаченню сказали, що електрика російська. На моє запитання: «Чи платять вони за електроенергію?», співрозмовник сказав, що поки не платять. Де справедливість? Чому ми повинні утримувати цих сепаратистів?
Я ось що думаю, може нам гуманітарну допомогу краще в Містках або Оборотнівці роздавати? Ось артемівський пенсіонер переоформив собі пенсію в Сватовому, потім отримав безкоштовно продукти від Ахметова, потім ще прийшов у себе на ярмарок, де продають українську гуманітарку за низькими цінами, і накупив продуктів у два рази дешевше, ніж вони коштують в українських магазинах. При цьому за газ і за світло він не платить - Україна їх постачає окупаційним територіям безкоштовно. За українськими мірками виходить не так вже й погано вони там живуть, хіба ні? А пенсіонер з Коломийчихи може розраховувати тільки на свою крихітну пенсію від держави, з якої вимушений ще й половину віддати за комуналку. І притому він ні на який референдум не ходив і під танки не кидався. І знаєте, щось я не бачу, щоб хтось сильно переживав за пенсіонерів Ковалівки або Первомайського. Тому що у нас треба слухати виключно Донбас, а інші нехай мовчать у хустиночку.
Настав час адекватно оцінювати ситуацію і робити певні висновки, інакше ця «ракова пухлина» ще роками тягнутиме нашу країну в прірву феодалізму.
P.S.Коли готувався матеріал до друку, до редакції зателефонувала сватівчанка Клавдія Іванівна. Вона розповіла мені схожу історію: «Я чекала своєї черги в УСЗН, а навкруги були майже самі «пенсійні туристи». Я довго сиділа і слухала, як вони «поносили» Україну, наших українських захисників, київську владу, раділи що у нас світло вимикають, а потім я не витримала і запитала: якого біса тоді ви приїхали до нас в Україну? Я їм прямо сказала, що вони всі поганці, і що Батьківщину, як і рідну матір, нормальні люди не зраджують. Після спілкування з цими нахабами я ще два дні хворіла. Чи можливо якось приструнити цих хамів?». Відповісти Клавдії Іванівні мені було нічого.
Ольга Найдьонова