У міську раду і редакцію «Голосу громади» звернувся житель Сватове П.І. Кушнарев. Він розповів про те, що з його двору була вкрадена хвіртка і здана приймальникам металобрухту. Одночасно Петро Іванович надав відповідь з райвідділу міліції, куди на його прохання (сам П.І. Кушнарев дуже погано бачить) звернувся його син Віктор Петрович. Точніше це була не відповідь, а ухвала про відмову в порушенні кримінальної справи.
Таких документів немало. Тільки викликають здивування деякі деталі цієї відмови. Сама крадіжка хвіртки здійснилася в ніч з 17 на 18 лютого 2011 року. 18 лютого була направлена заява в міліцію. А вже 19 числа була підготовлена ухвала про відмову в порушенні кримінальної справи.
П.І. Кушнарев вважає, що ніякого пошуку хвіртки не велося. До того ж, окрім крадіжки у нього, були ще і у інших викрадені хвіртки. Ці люди поїхали до приймальника і забрали своє майно. Вони, за словами Кушнарева, бачили ще дві хвіртки. Одна з них, вважає Петро Іванович, була саме його. Тільки дізнався про це він не відразу. А коли при підготовці даного матеріалу мені довелося добратися туди, ніякої хвіртки там, вже не було.
У цій історії є момент, який не до кінця ясний. Чому, наприклад, дуже швидко, вже 19 лютого, була складена ухвала про відмову в порушенні кримінальної справи. Адже згідно із законом у співробітників міліції були три дні для вивчення ситуації. Може, потрібне було досконаліше вести пошук, тоді в ухвалі не було б слів «невстановлені особи», а просто незнайдені злочинці. Така «оперативність» викликала у Кушнарева недовіру до дій міліції.
Напрошується висновок — а чи можна за півдня знайти злочинця? Чи не було, що співробітник міліції добре знав, що вартість викраденої хвіртки буде менше 90 гривень, і не утрудняючись пошуком злочинця, прямо в кабінеті склав ухвалу. З юридичної точки зору може все і вірно, але як бути з принципом невідворотності покарання. За одну ніч досвідчений злодюжка у десятерьох зробить дрібні крадіжки і не понесе за це покарання. Міліціонер, не проявивши належного професіоналізму, швидше за формальними ознаками відмовив в порушенні кримінальної справи. Ось тільки користь від цього ніякий. Так якби подібний приклад стосувався одного лише Кушнарева.
А тим часом питання крадіжки металевих виробів залишається дуже актуальним. Практично в кожній інформації про оперативну обстановку, що поступає з райвідділу міліції, є немало фактів таких правопорушень. Причому, не тільки, так би мовити, «чиста» крадіжка металу фіксується, а і те, що приймають лом особи, що не мають ліцензії на проведення такої діяльності. Тільки в інформації за період з 4 по 8 квітня було вказано, що такі порушення виявлені у жителів Сватове у Н. Ардатьева, А. Погребняка, 2 факти в ТОВ «Лугметсервіс».
До речі, хвіртка, вкрадена у знайомих Кушнарева, вилучена потім господарями, знаходилася у приймальника металу В. Минки, який, між іншим, також не має ліцензії. Петро Іванович вважає, що і його хвіртка була здана туди ж. При зустрічі з Минкой, він сказав, що після того випадку, тобто з 18 лютого, припинив прийом металобрухту. Проте вже в інформації з РОВД від 10 березня вказано, що такий факт виявлений ще раз.
Не станемо перераховувати всі факти порушень по прийому металобрухту, зафіксовані в міліційних протоколах. Їх досить багато. І цей «залізний потік» вже не один рік не «міліє». Пропадають не тільки хвіртки, як у П.І. Кушнарева, а і металеві урни, майже 3 місяці тому вкрадені біля меморіалу Слави, Памяті і Скорботи. У цей «металевий потік» потрапляють вироби із заліза, вирвані «живцем» із землі на кладовищах, системою стала крадіжка в дворах.
Яка причина? Так вже багато металу? Або може пошуки злочинців ведуться за прикладом згаданої хвіртки, коли крайнього немає — ні злодіїв, ні виробів, ні покарання.
Питання на сьогодні вже не риторичне, а цілком конкретне, і потребує невідкладного вирішення.
По матеріалам газети Голос Громади http://svatovo.ws/golgrom/