Вже декілька номерів поспіль ми приділяємо увагу українським військовослужбовцям, що беруть участь у навчаннях неподалік нашої малої батьківщини, і долі яких стали небайдужими для сватівчан. Мабуть, саме через зацікавленість земляків до такої неординарної для нашої місцевості події, розмови навколо неї не вщухають, а дзвінки до редакції почастішали. Отже, аби задовольнити цікавість наших читачів ми звернулися до заступника командира батальйону з виховної роботи майора Погорілого В.С. із запитаннями, які ставилися найчастіше.
- Вікторе Сергійовичу, як називається ваша частина і де знаходиться її постійне місце дислокації?
- Сьогодні у тактичних навчаннях бере участь штатний підрозділ 93-ї окремої Гвардійської Харківської двічі Червонопрапорної орденів Суворова та Кутузова ІІ ступенів механізованої бригади, яка має постійне місце дислокації у Дніпропетровській області смт. Черкаське, що розташоване на території 239 загальновійськового полігону.
- До складу вашого штатного підрозділу входять тільки контрактники чи є й строкові військовослужбовці?
- На даний час основний склад штатного підрозділу складається з 70% військових контрактної служби і 30 % строкової, новобранців немає. Солдатам строкової служби залишилося до звільнення від трьох до шести місяців, але дехто після звільнення має бажання подовжити службу за контрактом.
- Які відбулися зміни у військовій службі після передислокації?
- Кардинальні, але ці зміни тільки на краще, бо військові мають змогу застосувати свої набуті професійні навички у тактичних навчаннях 2014 року. Також практика є позитивною складовою навчання і допомагає удосконалювати майстерність та працювати над недоліками.
- Які враження у військових від місцевості і умов проходження навчань?
- У перші дні перебування погода випробувала солдат дощем та снігом на міцність і організованість. Але погодні умови не стали на заваді. Військові швидко облаштували табір, організували побут й розпочали навчання у визначений термін. Зазначу, що переважна частина підрозділу військові контрактної служби, які свідомо обрали свій життєвий шлях, тож вони завжди готові перейти від комфортних умов проживання до ночівлі в наметах у спальних мішках. Та все ж, не зважаючи на примхи погоди, нове місце дислокації здалося нам привітним та затишним, завдяки місцевим жителям, які відразу запропонували всебічну необхідну допомогу.
- Хто вам допомагає і чим?
- Дякуємо за небайдужість і допомогу всім адміністраціям, територіальним громадам, фермерам, підприємцям, просто небайдужим громадянам з усіх населених пунктів, що знаходяться неподалік. Ми цінуємо вашу підтримку і прагнення стати в нагоді військовослужбовцям у такий непростий час. А допомога, яку надають люди різноманітна. Це і продукти харчування, і миючі засоби та особистої гігієни, інструменти, елементи побуту, ПММ тощо.
- Яка допомога потрібна військовослужбовцям зараз?
- На даний час гострої потреби у будь-чому немає. Ми працюємо у автономному режимі і отримуємо все необхідне від держави. Але ще раз дякуємо громадянам за підтримку.
- Чи маєте ви можливість спілкуватися з близькими?
- Так. Всі наші військовослужбовці мають мобільний звязок з рідними, а також, за потреби, вони можуть скористатися звязком по скайпу. Важливо, щоб солдати і їхні родини не відчували обмеженість у спілкуванні.
- У якому стані знаходиться техніка?
- Уся техніка нова та працездатна. Щоправда з неї 50% раніше знаходилося на зберіганні. Але після оголошення початку навчань, протягом доби, вона була приведена у готовність і тепер активно задіяна в межах планових завдань, складених у навчальній програмі 2014 року. Навчання відбуваються у повному обсязі, пальним і запчастинами ми забезпечені.
- Вікторе Сергійовичу, наша газета має свою Інтернет - сторінку і тому цю статтю зможуть переглянути не тільки сватівчани. Чи не могли б Ви назвати кращих військових, хто сумлінно і відповідально виконує свій обовязок.
- У нашому підрозділі немає тих, хто б ухилявся від своїх обовязків або ставився до них безвідповідально. У військовій службі це неприпустимо. Та все ж кращі є: командир батареї капітан Лавушник Юрій Миколайович (Дніпропетровськ, 36 років), заступник командира дивізіону з озброєння майор Свинарецький Олександр Петрович (Дніпропетровськ, 35 років), командир бойової машини старший сержант Кушиль Олександр Володимирович (Дніпропетровськ), оператор топогеодезист сержант Сидоренко Євген Миколайович (Дніпропетровськ, 28 років, після перерви повернувся до лав Збройних сил України за контрактом). Окремих слів відзнаки заслуговують механіки-водії, які на початку навчань не мали практичного досвіду, але у короткий термін виявили свої професійні якості: механік-водій бойової машини Дюлай Отто Оттович (Сумська область, 20 років), механік-водій старший солдат Пузанов Юрій Миколайович (Запорізька область, 21 рік), водій тягача МАЗ старший сержант Бухарський Віктор Володимирович (Луганська обл. с. Сичанське, 28 років).
- Чим займаються військові у вільний від навчання час?
- Відпочивають солдати з користю для здоровя. Хлопці встановили поперечини і займаються на них, а ще вони постійно грають у футбол. Таке дозвілля допомагає тримати себе у добрій фізичній формі. Минулої суботи ми планували провести товариські футбольні ігри з однією із місцевих команд, але погода завадила нашим планам. Тому матч не скасовано, а перенесено.
- Як харчуються військові?
- Наш підрозділ укомплектований польовою кухнею, тому солдати впродовж дня отримують триразове гаряче харчування (сніданок о 6.00, обід о 14.00, вечеря о 19.00), а меню різноманітне. Завдяки підтримці цивільного населення, окрім звичних страв, військові мають на своєму столі свіжі фрукти, овочі, консервацію тощо. Готує по-домашньому смачні страви старший солдат Хабзін Юрій Володимирович (Київ, 19 років, кухар-кондитер).
- Вікторе Сергійовичу, чи змінила складна ситуація в державі ставлення влади та суспільства до Збройних сил України і які побажання на майбутнє мають військові?
- Так. Забезпечення в цілому стає кращим і це допомагає підвищити рівень підготовки військових та сприяє поліпшенню стану технічної бази. Аби мати сильну, надійну конкуруючу, дієву армію державна підтримка повинна бути постійною. А мрії у всіх військових схожі – спокій та стабільність у державі, і щоб ми були учасниками навчань виключно у мирний час.
Спілкувалася Юлія Огданська